Зміст
Тілландсія (Tillandsia) - численний рід незвичайних багаторічних, епіфітних рослин, який об'єднує близько 650 видів з сімейства бромелієвих.
Вперше рід був класифікований відомим вченим та першовідкривачем Чарльзом Ліннеєм ще в 18 столітті та названий на честь відомого фінського ботаніка і доктора медицини Еліаса Тілландса.
Про тілландсії написано багато наукових статей й зроблено багато відкриттів, але до цього дня загадкова рослина не розкрила всіх своїх секретів.
Ці трав'янисті рослини демонструють безліч фізіологічних та морфологічних відмінностей. Форма й розміри окремих видів безпосередньо відповідають клімату, в якому вони ростуть в природі, проте всіх представників роду можна розділити на дві основні групи – пустельні і тропічні.
Відрізняються вони один від одного за кількістю трихом (волосків), розташованих на рослині. Основною функцією трихом є поглинання вологи та поживних речовин з повітря, а також захист від палючого сонця й випаровування води.
Після відмирання волоски утворюють сріблясто-біле покриття на листю та стеблах. Чим більше трихом, тим сильніше виражений сріблясто-сірий колір. М'ясисте листя з вираженим білястим відтінком вказує на приналежність до пустельної групи, яка цінує яскраве сонячне світло.
Тілландсії з зеленим, іноді скрученим, листям належать до тропічної групи, що росте в розсіяній тіні на нижніх рівнях тропічних лісів та віддає перевагу помірній температурі й підвищеній вологості.
Як зробити кокедаму в домашніх умовах – покрокова інструкція
Незалежно від групової приналежності більшість представників роду є повітряними (атмосферними) тілландсіями, які адаптувалися до життя на деревах або скелях.
Такі рослини можуть рости практично в будь-якому середовищі, яке гарантує їх стабільність, тому при дотриманні комфортних умов догляд за атмосферною тілландсією в домашніх умовах під силу навіть початківцю-квітникарю.
Як і більшість бромелієвих, всі види утворюють воронкоподібну листяну розетку, яка служить для збору води й поживних речовин. Як правило, більш тонколистяні сорти ростуть в дощових районах, а товстолистяні — в районах, більш схильних до посухи.
Коріння повітряне, редуковане тою чи іншою мірою і служить для стабілізації. Навіть у наземних видів, що ростуть в субстраті, воно не здатне в повній мірі виконувати функцію поглинання поживних речовин і цю роль додатково виконують стебла та листя.
Забарвлення квітів та приквітників в колосоподібних суцвіттях може варіюватися від жовтого, рожевого до червоного й фіолетового відтінку.
Тілландсія цвіте тільки один раз у житті та після відцвітання біля її основи починають рости відростки (зазвичай 1-3).
Цей процес може зайняти декілька років. Після його завершення батьківська рослина починає повільно відмирати, залишаючи кілька нових рослин. Деякі види, наприклад, такі як Tillandsia Xerographica, можуть жити таким чином до 40 років!
Попри численне видове розмаїття, тільки кілька видів тілландсій набули широкого поширення в домашній культурі та майже всі вони є повітряними епіфітами дивовижної форми.
Атмосферна тілландсія уснеєподібна (Tillandsia usneoides). Довгі сизі пагони виглядають покритими лусочками, які насправді являють собою вузькі, маленькі, лускаті листочки.
При розростанні пагони утворюють форму заплутаних гірлянд, схожих на мох. Рослина не має повітряних коренів, а її квіти крихітні та непомітні з'являються в пазухах листя.
У природі росте на деревах та досягає до 1-2 метрів в довжину, звисаючи з гілок у вигляді моховитої бороди, що характерно для ландшафтів Південно-Східної Америки та Аргентини.
У природному середовищі садівники називають Tillandsia usneoides іспанським мохом. Тілландсію уснеєподібну в домашніх умовах дуже легко вирощувати, що робить її ідеальною та незвичайною кімнатною квіткою.
Атмосферна тілландсія іонанта (Tillandsia ionantha) — невеликий епіфіт родом з пустельних районів Центральної й Південної Америки. Утворює компактну розетку висотою 8-15 см з вузького сріблясто-зеленого, вигнутого листя, що покрите сріблястим волоссям, яке нагадує замшу.
Вид представлений численними сортовими формами з листям самого різного забарвлення: червоного, рожевого, кремового, блідо-помаранчевого, сріблястого, фіолетово-червоного.
Листя зазвичай починає поступово змінювати своє забарвлення під час формування суцвіття. Більшість сортів Ionantha tillandsia утворюють синьо-пурпурний пагін з жовтими або білими квітами на верхівці.
Квіти з'являються, коли епіфіт стає зрілим, це може зайняти від 4 до 20 років в залежності від сорту.
Повітряна тілландсія ксерографіка (Tillandsia xerographica). Відома як «королева» атмосферних тілландсій через її значні розміри у порівнянні з іншими видами.
Утворює довге, сріблясто-сіре, схоже на стрічки листя, яке скручується всередину, формуючи дивовижної краси розетки, що досягають декількох десятків сантиметрів в діаметрі.
Поверхня листяної пластинки рясно покрита крихітними сріблясто-білими волосками, завдяки яким розетка наче сяє. Під час цвітіння з центру формується велика червона квітка, яка фантастично контрастує зі сріблясто-білим кольором листя.
Tillandsia xerographica родом з посушливих та пустельних місць, тому високі температури, сухе повітря і яскраве сонце не особливо турбують цю красуню.
Тілландсія Керлі Слім (Tillandsia Curly Slim) — незвичайний гібрид, що виник в результаті схрещування Tillandsii intermedia та Tillandsii streptophylla. Рослина зачаровує своєю оригінальною формою компактної розетки з м'ясистого, скрученого у вигляді спіралі сизо-білого листя.
Повітряна тілландсія Медуза або Голова медузи (Tillandsia caput medusae). Винятковий вид, що мешкає в Центральній Америці та Мексиці. Завдяки вузькому, зігнутому в різні боки листю, рослина нагадує медузу. Додатковою прикрасою є чарівні, рожево-фіолетові квіти.
З наземних видів в домашніх умовах культивується тілландсія блакитна або Аніта (Tillandsia cyanea Anita) родом з вологих тропічних лісів.
Її характерною рисою є колосоподібні суцвіття з рожевими приквітками та блакитними трипелюстковими квітками. Листя тонке, вузьке, темно-зелене, зібране в розетку.
Догляд за цією квіткою відрізняється від атмосферних видів. При вирощуванні тілландсія Аніта віддає перевагу світлим місцям, але без прямого впливу сонця. Для тривалого та красивого цвітіння їй потрібне вологе повітря, тому рекомендується щодня обприскувати листяну розетку м'якою водою.
Рослина віддає перевагу вологим ґрунтам з нейтральною реакцією, і найкращі результати будуть отримані при посадці в горщик з сумішшю торфу, гумусного субстрату та подрібненого сфагнового моху.
Необхідна кількість світла залежить від виду. Так, атмосферні тілландсії зі сріблястим забарвленням жорсткого листя вимагають більш яскравої експозиції в приміщенні та можуть витримати вплив прямих сонячних променів. Наприклад, Tillandsia xerographica можна вирощувати на повному сонці.
Види з зеленим забарвленням та трав'янистим листям краще ростуть при розсіяному світлі або в легкій півтіні, а пряме попадання полуденних літніх променів призводить до появи опіків.
Колірний відтінок багатьох видів також залежить від кількості світла, який вони отримують. Якщо квітка розташована біля вікна, то її листя набуває рожевого відтінку, а в деяких випадках навіть червонуватий. Якщо квітка вирощується в глибині кімнати, то листя завжди залишається зеленим.
В принципі, зона поруч з південним вікном або східна і західна експозиції прекрасно підходять для вирощування кімнатної тілландсії. Взимку рекомендується переставити епіфіт на підвіконня південного вікна або скористатися фітолампою.
Рослину також можна вирощувати повністю при штучному освітленні, для якого використовують флуоресцентну лампу, яка випромінює потрібну кількість ультрафіолетового світла.
Оптимальна температура при догляді за атмосферною тілландсією становить 18-24 °C влітку та близько 15-16 °C взимку, але не нижче 10-14 °C. Рослина не любить протяги, тому влітку не ставте її поруч з вентиляторами або кондиціонерами.
Однак свіже повітря цілюще впливає на розвиток епіфіту, тому в теплу пору року корисно виносити квітку тілландсію на відкрите повітря.
Повітряна тілландсія потребує особливого поливу, який проводять двома способами, які чергуються.
Перший спосіб полягає в обприскуванні рослини за допомогою спрею 2-3 рази на тиждень. Особливо важливо часто зволожувати епіфіт жарким літом або взимку в приміщенні з опалювальними приладами.
Ідеально імітує природне середовище спеціальний зволожувач повітря. Взимку в прохолодному приміщенні досить обприскувати раз у 10-14 днів.
У разі сильної посухи епіфіт починає витягувати воду через своє маленьке коріння, як звичайна кімнатна рослина, або витягувати її з внутрішніх запасів, що зберігаються в листю.
Другий спосіб. Кожні три тижні кімнатну тілландсію занурюють у воду на півгодини або годину, а потім дають стекти надлишкам води, кілька разів струшуючи рослину, утримуючи її біля основи розетки.
Бажано, щоб епіфіт повністю просох протягом 1-3 годин. Якщо вода буде накопичуватися та довго залишатися в листяній розетці, то це може викликати розвиток гнилі.
З цієї причини поливати рекомендується вранці, а потім висушувати атмосферних красунь на рушнику або блюді при яскравому, розсіяному світлі.
Ще один менш відомий спосіб поливу — помістити епіфіти на сито та потримати під струменем води з крана (за умови, що вона не містить хлорки та солей)
Якщо ви хочете, щоб у тілландсії ксерографіки листя в розетці було щільно стиснуте, то зрошення обмежте. Пухку листяну розетку отримують при звичайному режимі поливу.
Тілландсію Аніту поливають зверху як звичайну рослину два рази на тиждень під час цвітіння, а взимку в прохолодному приміщенні — в середньому кожні 10 днів у міру висихання верхнього шару ґрунту. Ставити горщик біля опалювальних приладів та радіаторів не рекомендується.
Увага! Тип води, що використовують для зрошення, дуже важливий. Ні за яких обставин не можна використовувати дистильовану воду, оскільки вона не містить достатньої кількості поживних речовин та мінералів, яких потребує ваш зелений вихованець
Крім того, дистильована вода висмоктує поживні речовини з атмосферної тілландсії за допомогою осмосу. Найкраще використовувати питну бутельовану воду, але також підійде фільтрована або відстояна водопровідна вода з мінімальною кількістю хлору.
Ідеально підходить для поливу тілландсій дощова та інша природна вода, в якій міститься необхідна кількість поживних речовин та рН добре збалансований.
Епіфіти не мають високих потреб у підживленні — досить підгодовувати кожні три тижні (з весни до кінця літа) сильно розведеними дозами добрив, що призначені для орхідей.
Атмосферні види підгодовують за допомогою розпилення води з добривами на листя. Аніту, що росте в ґрунті, підгодовують раз у 2-3 тижні під час поливу.
У підгодівлі немає потреби, якщо для зрошення використовується дощова, озерна або інша природна вода, оскільки вона вже багата поживними речовинами.
Традиційна пересадка актуальна тільки для тілландсії Аніти, яку зазвичай пересаджують один раз на другий рік вирощування після цвітіння. Даний вид воліє родючі, гумусові субстрати з додаванням торфу та моху сфагнуму.
У продажу можна побачити готовий ґрунт для бромелієвих, який непогано підходить для вирощування Аніти. На дні горщика обов'язково насипте дренажний шар з керамзиту. Шийку рослини заглиблювати не можна.
У атмосферних тілландсій коренів немає, зазвичай на нове місце поміщають їх «діток».
Найпростіший й швидкий спосіб розмноження епіфіту — це відділення молодих, бічних відростків від материнської рослини. Після першого цвітіння тілландсія починає цикл розмноження, формуючи в прикореневій зоні бічні відростки. У деяких видів вони утворюються біля квітконоса.
Коли «дітки» підростуть, досягнувши ⅓ від висоти материнської рослини, їх відокремлюють гострим та стерильним ножем. Можна обійтися без ножа, просто відірвавши відросток від тілландсії.
Якщо він достатньо підріс, то легко відділяється. Зрізи обробляють товченим деревним вугіллям.
«Діток» висаджують і вирощують аналогічно дорослій рослині виходячи з видової приналежності. В принципі, технологія розмноження аналогічна таким бромелієвим як врієзія, гузманія, ехмея, більбергія та інші.
Якщо бічні відростки залишити на епіфіті, то через кілька років рослина розростеться по діаметру в різні боки. Це форма, у вигляді якої Tillandsia найчастіше зустрічається в дикій природі.
Інтерес до цих дивовижних рослин значно зріс в останні роки. Атмосферні тілландсії універсальні щодо застосування в дизайні. Вони настільки невибагливі в цьому плані, що можуть рости на будь-якій поверхні за умови необхідної вологості.
Епіфіт знизу, біля основи листяної розетки, має роговий шар, який витримує контакт з клеєм.
Використовуючи спеціальний силікон, його можна приклеїти до будь-якої поверхні, що часто застосовується для створення цікавих композицій, наприклад, вирощування тілландсії «вниз головою».
Також можна кріпити рослину алюмінієвим дротом до дерева до кори, обмотавши дріт кокосовим волокном або приклеїти до каменю, надаючи композиції природний вигляд. Ви також можете вирощувати епіфіт у порожньому кокосі.
Популярністю користуються міні-пейзажі в склі з використанням кольорового піску, моху, скляних кульок, декоративних каменів.
Така композиція може складатися як з однієї, так і декількох рослин. Добре доповнюють тілландсію в таких пейзажах міні-орхідеї.
Ці рослини також можна вирощувати в різних типах тераріумів або акваріумів, де умови середовища проживання більш контрольовані.
Фактично, перелив та погане просушування після замочування є однією з основних причин втрати рослини, оскільки листяні розетки схильні до гниття.
Симптом надлишку вологи — потемніння та надалі розм'якшення основи розетки внаслідок розвитку мокрої гнилі, поява чорних плям на листю.
У міру прогресування захворювання кімнатна тілландсія починає втрачати листя і може почати розпадатися вся листяна розетка.
При перших ознаках хвороби необхідно видалити уражені листочки, але легше запобігти хворобі, ніж її зупинити.
Епіфіт може також страждати від так званої сухої гнилі, яка виникає, коли відсутня хороша циркуляція повітря.
Дефіцит води призводить до зневоднення листя, що проявляється у висиханні кінчиків, скручуванні та втраті пружності. Полив методом занурення у воду на годину відновить зів'ялу рослину.
Якщо кінчики повітряної тілландсії стають коричневими, це може бути ознакою того, що у воді для поливу присутня велика кількістю хлору і/або солей.
Якщо епіфіт розвиває тільки приквітки без квітів, то причиною може бути недолік світла, низька температура повітря або занадто сухе повітря. У сухих приміщеннях можуть також виникнути проблеми з павутинними кліщами.
У разі ураження цими шкідниками рекомендується використовувати для лікування екологічні акарициди для кімнатних квітів.