Більбергія поникла — найпоширеніша кімнатна рослина з усіх різновидів більбергії, яка отримала в народі прізвисько "Сльоза Королеви".
Як виростити таку красуню на своєму підвіконні, особливості догляду та утримання, а також способи розведення і боротьба зі шкідниками рослини — про це докладніше в статті.
Зміст
Більбергія є представником сімейства Бромелієвих - рослин, що населяють переважно тропіки та субтропічні зони Західної Африки. Ця колекція налічує понад 2000 видів рослин, характерною особливістю яких є товсте м'ясисте листя і добре розвинена коренева система.
До сімейства Бромелієвих також відносяться такі рослини, як ехмея, гузманія, врієзія та бромелія.
Серед різновидів більбергії зустрічаються такі:
Billbergia viridiflora
Відрізняється темно-зеленим прямим листям з сірими лусочками. Батьківщина — Південна Мексика.
Чудова
Має пряме жорстке велике листя. Цвіте невеликими блакитними квітками. Родом з південно-східної Бразилії.
Стрічкова
Характерна риса цього різновиду — яскраво забарвлене листя різних відтінків й великі сині квітки. Країна походження — Центральна Америка.
Зеброва
Має сріблясто-бронзове забарвлення листя та яскраво-рожеві квітки. Родом з Гватемали й Гондурасу.
Пірамідальна
Відрізняється прямим закрученим листям та невеликого розміру квітками. Батьківщина — Венесуела.
Більбергія поникла є не зовсім звичайною рослиною: з Бромелієвими її ріднить тільки міцна, м'ясиста структура листя. У всьому іншому «Сльоза Королеви» швидше нагадує епіфіти — рослини з довгими, яскравими суцвіттями, що паразитують на інших рослинах.
На відміну від інших Бромелієвих, рослина має довге, звужене до верхівки листя — зовні воно схоже зі злаками. Саме листя покрито маленькими лусочками, а по краю розташований ряд загострених зубців.
Примітно, що стебла більбергія не має — листя росте безпосередньо від кореня. Характерною особливістю квітки є здатність змінювати колір листя в залежності від освітлення — в темряві воно темного, насиченого зеленого кольору, а на світлі відливає рожево-бронзовим відтінком.
Ця багаторічна вічнозелена рослина цвіте яскравими, рожево-червоними суцвіттями, які відтіняють жовто-зелені волоті.
Квітки зібрані в скручені, спіралеподібні пониклі колосся — ця риса й визначила назву рослини.
Час цвітіння більбергії пониклої припадає на зиму, тому вона особливо красиво виглядає на тлі традиційних рослин, що квітнуть влітку.
Чи знаєте ви? Більбергія має унікальну властивість — вона виділяє спеціальні летючі речовини, які відмінно насичують та іонізують повітря. Крім цього, вона може поглинати шуми або гучні звуки
У практиці фен-шуй рослина символізує духовність та життєву мудрість — цьому сприяє вміння більбергії створювати навколо себе комфортну атмосферу.
Однак є серед цієї рослини такі види, які цвітуть тільки влітку — наприклад, Billbergia viridiflora та пірамідальна більбергія.
Плід квітки - ягоди. У висоту рослина досягає 60 см, а сам квітконос може виростати до 80 см.
Більбергія, попри свого екзотичного походження, є невибагливою й невимогливою рослиною — вона прекрасно адаптується під помірний клімат. При цьому відрізняється витривалістю та гарним здоров'ям — квітка рідко піддається хворобам.
Гібіскус трав'янистий садовий, вирощування, догляд та розмноження
У число невибагливих кімнатних рослин також входять: сансевієрія, хлорофітум, кактус, молочай, хойя, традесканція, заміокулькас, гібіскус, зігокактус.
Проте, рослина потребує комфортного температурного режиму, підгодівлі та відповідного поливу – несвоєчасний або неякісний догляд може привести до загибелі.
Основне правило оптимального температурного режиму — не допускати різких перепадів температур. Швидка зміна температури більш, ніж на 12-14 °C викликає шоковий стан: листя в'яне, сильно скручується та може опасти.
Найбільш комфортно більбергія себе почуває при температурі 17-22 °C, а при низькій температурі (14-15 °C) рослина швидше зацвітає. Проте, якщо постійно тримати квітку в холоді або на протязі, можна сильно послабити імунітет рослини, а це потенційно загрожує появі захворювань.
Також не рекомендується перевищувати температуру понад 26-28 °C: при недостатньому поливі більбергія може легко загинути в спеку.
Величезна перевага більбергії — це вміння пристосовуватися до недостатнього й слабкого світла, попри те, що квітки по природі є дуже світлолюбні. Але, навіть якщо ваші вікна виходять на північну сторону, і в домі велику частину дня панує напівтемрява, рослина спокійно перенесе такий недолік світла.
Однак краще забезпечити квітці розсіяне природне сонячне світло: коли більбергія купається в сонячних променях, її листя набуває більш насиченого відтінку.
У літні сонячні дні можна виносити горщик на відкрите повітря: це прискорить формування молодих розеток у тих видів, які цвітуть влітку. При цьому важливо стежити, щоб квітка не знаходилася тривалий час під прямими сонячними променями.
Перезволоження ґрунту, також як і надмірна посушливість, може бути згубною для більбергії — рослина віддає перевагу ґрунту середньої вологості. Поливати більбергію потрібно не частіше 1 разу в 5-6 днів — за умови, що верхній шар ґрунту просох не менш, ніж на 3-4 см.
Краще всього застосовувати кореневий полив разом з обприскуванням: в літню посушливу погоду можна обприскувати квітку до 3 разів на добу. У зимовий час полив здійснюється рідше, але не частіше 1 раз у 10 діб.
Якщо при поливі утворюється зайва вода в піддоні, її потрібно обов'язково зливати: в іншому випадку, корінці можуть почати загнивати. В період цвітіння, верхній шар ґрунту в горщику можна покрити мохом або зволоженим керамзитом: це буде сприяти затримці вологи у ґрунті.
Важливо! При поливі й обприскуванні більбергії не допускайте застою води в воронкоподібних листочках рослини — інакше при протязі або холодній температурі повітря цей житель підвіконня простудиться.
Додаткового підживлення більбергія потребує лише у вегетативний період. Підгодовують її спеціальними розчинними добривами, призначеними для бромелієвих видів.
Можна використовувати й звичайне добриво, однак, дозу при цьому потрібно зменшити вдвічі.
Вносяться добрива 1 раз у 15-20 днів, весь період підгодівлі зазвичай займає 2-2.5 місяці.
Регулярна пересадка тропічній красуні не потрібна: лише коли квітка занадто розрослася, її потрібно перемістити в трохи більший горщик. Найкраще вибирати не глибокі, але широкі горщики або кашпо.
У новий горщик вистилається спеціальний субстрат: суміш перегною, річкового піску, листяного торфу й ґрунту. Підготовлену землю добре зволожують (на цьому етапі можна внести добриво), і відбувається пересаджування рослини.
Існує кілька способів розмножити більбергію: кожен має свої переваги та недоліки.
Дуже клопіткий метод розмноження квітки. Для цього способу найкраще підходять свіже, а не засушене насіння. Зібране насіння вимочують в слабкому розчині марганцівки й злегка підсушують. Потім готуються спеціальні контейнери: в них поміщається суміш з вологого річкового піску та торфу.
Що таке вермикуліт для кімнатних рослин та як його застосовувати
Підготовлене насіння висаджуються у вологий ґрунт (його потрібно втиснути на глибину до 1 см). Зверху накривають склом або прозорим пакетом для досягнення парникового ефекту.
Ці маленькі теплиці виставляють в тепле затемнене місце (з температурою не менше 24 °C) на 5-6 тижнів — до появи перших паростків. При цьому дуже важливо постійно підтримувати вологість та не допускати пересихання ґрунту: пакет або скло потрібно періодично знімати й проводити хороше обприскування ґрунту.
Розмноження більбергії за допомогою насіння проводиться вкрай рідко — якщо допустити помилку на якомусь етапі такого розмноження, виростити квітку не вийде, доведеться чекати ще рік до наступного цвітіння рослини.
Відмінний спосіб для того, щоб отримати повноцінну велику рослину без тривалого очікування. Фактично, основна рослина просто розділяється: бічні відростки (їх ще називають «дітки») просто відкидаються в іншу місткість.
Цей спосіб зручний тим, що такого садивного матеріалу у більбергії утворюється досить велика кількість, і з однієї квітки можна отримати понад десяток нових.
«Дітки» разом з корінцями переселяють в невеликі горщики з підготовленим зволоженим ґрунтом (важливо забезпечити молодим пагонам достатню кількість сонячного світла).
Зацвісти молода рослина може вже через 2 роки після посадки.
Даний метод ще називають поділом — основна квітка розділяється на частини. Живець краще використовувати великий, не менше 20 см: у такого листка буде достатньо сил й енергії для приживання на новому місці. Живець необхідно вкоренити у підготовленому вологому ґрунті (суміш торфу й грубого піску).
Мушмула японська – догляд в домашніх умовах та вирощування з кісточки
Для цього його висаджують в невеликий горщик з ґрунтом та накривають зверху прозорим пакетом, ковпачком або склом. Далі живець поміщається в тепле (не менше 24 °C) місце з регулярним доступом сонячного світла.
За підтримки правильного рівня вологості (обприскувати потрібно кожні 3-4 дні), вже через місяць з'являться перші корінці.
Попри те, що більбергія — досить міцна рослина з хорошим імунітетом, вона не застрахована від нападу різних паразитів.
Основними шкідниками квітки є:
Запобігти появі цих паразитів практично неможливо, однак позбавити рослину від шкідників в найкоротші терміни — обов'язок кожного квітникаря. Уражені ділянки листя обробляються ватним тампоном, який змочений в мильному розчині — їм необхідно ретельно протерти всю поверхню для дезінфекції.
Якщо більбергія вражена паразитами в невеликій кількості, то зазвичай цього заходу вистачає для того, щоб шкідники відступили.
Якщо ж навала паразитів має масовий характер, доведеться вдатися до допомоги інсектициду: розвести актелік або карбофос у воді (15-20 крапель на 1 літр) та ретельно обприскати таким ліками всю рослину.
Якщо на листі з'явився грибок (це часто відбувається після навали попелиці), уражене листя потрібно видалити повністю, а для не заражених провести обробку мильним розчином.
Серед найпоширеніших захворювань більбергії виділяють такі:
Поява коричневих плям. Найчастіше це є результатом сонячного опіку — в цьому випадку рослину потрібно терміново прибрати з-під прямих сонячних променів, обприскати теплою водою й помістити в більш прохолодне місце (перепад температури не повинен становити більше ніж 5-6 °C).
Затемнення кінчиків листя (кінці набувають коричневий або бурий колір). Це сигнал про те, що в скручених воронках листя застоюється вода, або що квітка поливається занадто жорсткою водою: використовуйте м'яку воду, а після обприскування витирайте зайву вологу з листя м'якою ганчірочкою.
В'янення листя, повільне зростання. Говорить про брак сонячного світла: перенесіть рослину на відкрите повітря (в літній час) або використовуйте додаткове штучне освітлення (в зимовий період).
Загнивання рослини. Серйозна недуга. В цьому випадку необхідна термінова екстрена пересадка в новий горщик з оптимальним ґрунтом (вологість нового субстрату не повинна бути понад 50%).
Щоб уникнути хвороби, ретельно оглядайте квітку щотижня: перевіряйте пружність й однорідність забарвлення листя, видаляйте при необхідності сухі листочки, не забувайте вносити добрива та контролюйте рівень вологості ґрунту.
Важливо! Загнивання або висушування квіткової розетки після цвітіння є природним процесом — це не вважається недугою та не сигналізує про те, що рослина хворіє.
Основна причина — недолік вологи та освітленості. При регулярному обприскуванні в літній час та утримуванні квітки при розсіяному світлі проблем з цвітінням не виникає.
Однак, якщо більбергія все одно не цвіте, можна спробувати такий спосіб: покласти на ґрунт горщика розрізане яблуко, а на саму квітка надіти тонкий прозорий пакет. При створеному парниковому кліматі яблуко починає виділяти етилен — речовину, що прискорює процес цвітіння всіх представників сімейства бромелієвих (цим же способом прискорюють цвітіння ананаса).
Як виростити ананас в домашніх умовах, посадка, догляд й цвітіння
Ще одна можлива причина відсутності квіток на тропічній красуні — недостатня мінералізація ґрунту. В цьому випадку необхідно пересадити квітку в інший горщик з новим, удобреним й добре зволоженим ґрунтом.
Більбергія — незвичайна кімнатна рослина, яка завдяки своїм яскравим зовнішнім даним може стати прикрасою вашого квітника.
Дотримання оптимального температурного режиму, рівня вологості й освітленості, а також своєчасний догляд дозволять насолоджуватися красою цієї тропічної гості багато років.
Чи знаєте ви? Рослини сімейства бромелієвих були відкриті Колумбом ще в епоху Великих географічних відкриттів. Лише три століття потому (в 1815 році) в англійській ботаніці була докладно описана більбергія пірамідальна, як яскравий представник бромелієвих.