Зміст
Хатіора (Hatiora) є підродом, який належить трибі Рипсалісових, родині Кактусових та налічує тільки 3 види чагарникових сукулентів. У природі представники підроду виростають в східній Бразилії, де їх можна зустріти в дощових лісах на стовбурах дерев, рідше – на кам'янистих схилах гір.
Вперше квітка була описана у 1819 році ботаніком Адріаном Хавортом, а свою назву отримала на честь Томаса Харріота - англійського етнографа та математика XVI століття.
До 1923 року у відношенні назви «харіота» виникло багато таксономічних невизначеностей та плутанини, через що ботаніки Натаніель Бріттон й Джозеф Роуз вирішили дати нову назву епіфіту, застосувавши анаграма «харіота - хатіора».
За химерну форму зламаних пагонів, хатіора отримала свого часу самі незвичайні назви: кораловий кактус, танцівливі кістки, сон п'яниці.
Представникі цього підроду не паразитують на інших рослинах, як багато інших епіфітів, а недолік поживних речовин заповнюють завдяки органіки з гнилявого опалого листя, що скупчується між їх корінням.
Хатіору часто плутають з ріпсалісом, оскільки за зовнішнім виглядом вони дуже схожі. Основна відмінність між сукулентами - у відтінках та розташуванні квітів, а також будові стеблових сегментів.
Частини пагонів у ріпсаліса більше сплощені або вугласті, товсті або ниткоподібні, а у хатіори – круглі в поперечному перерізі. Квіти у ріпсаліса утворюються по всій довжині пагонів, а у хатіори на верхівках гілочок.
З усіх видів у домашньому квітникарстві набула поширення Хатіора солянкоподібна або солеросова (Hatiora salicornioides), яка нагадує за формою темно-зелений корал.
Це невеликий кущик з сильно розгалуженими пагонами, які складаються з безлічі сегментів пляшкоподібної форми. Гілочки рясно розростаються в різні боки, тому рослина виглядає компактною та пишною. У природному середовищі існування дорослий кущик епіфіту досягає довжини 30-45 см.
У природі сукулент зацвітає два рази за сезон, але навіть при гарному догляді в домашніх умовах хатіора цвіте один раз в зимовий час. Квітки численні, але дрібні, помаранчево-жовті й без запаху.
У двох інших видів вони можуть бути рожевими або червоними. Після закінчення цвітіння зав'язуються маленькі напівпрозорі плоди з червоними верхівками.
Епіфіт воліє яскраве, але не пряме сонячне світло й добре росте на вікнах, що виходять на східну та західну сторону або недалеко від південного вікна, оскільки літні полуденні промені викликають опік пагонів у вигляді появи світло-фіолетових плям уздовж стебел.
Як і інші сукуленти хатіора досить добре переносить температуру в наших приміщеннях. Однак для того, щоб рослина добре розросталася, все ж бажано вирощувати її в температурному діапазоні близько 19-25 °C.
Сприятливі також добові перепади температур (прохолода ночі і тепло дня), тому з початку літа й до осені квітку бажано виносити на балкон або в сад під розсіяну тінь дерев.
Для того, щоб кімнатна рослина хатіора зацвіла, їй необхідно створити умови, що наближені до природних. Після літньої активної вегетації з приходом осені настає підготовка до цвітіння. Сповільнюючи своє зростання, пагони набирають силу та поживні речовини для закладки квіткових бруньок.
В цей час рекомендується тільки зрідка поливати рослину та не турбувати її, а сам горщик на місяць перемістити в саме прохолодне місце з температурою не нижче 10 та не вище 15 °C.
Після періоду спокою сукулент переносять в тепле місце, відновлюючи полив та підгодівлі. Взимку з'являються бутони, які незабаром розпускаються на верхівках пагонів.
Після цвітіння, зазвичай на початку весни, рослині знову необхідний місячний відпочинок, під час якого не підгодовують, а полив сильно скорочують.
На відміну від багатьох інших сукулентів, хатіора потребує досить активного зрошення ґрунту в жарку пору року під час вегетації. Недолік вологи викликає зморщування сегментів та всихання коренів. При тривалій відсутності поливу сегменти починають опадати.
Однак постійний перелив також небезпечний, оскільки призводить до пожовтіння пагонів. Вода в піддоні не повинна застоюватися і після поливу її необхідно злити, інакше з часом почне гнити коріння.
Як часто поливати кімнатну квітку хатіору? Орієнтуватися слід за станом верхнього шару ґрунту, який повинен просохнути перед черговим зрошенням на 1 см вглиб.
У період спокою, який настає восени та після цвітіння (1-2 місяці) полив обмежують до мінімуму, але земляна грудка не повинна повністю пересихати.
Якість води також має значення, оскільки квітка погано реагує за засолення субстрату. Найкраще використовувати дощову або м'яку, відстояну воду.
Вологість повітря підвищують тільки в період високих температур. Добре допомагає розпорошення води на кущик або піддон з мокрим мохом, керамзитом або галькою, який ставлять поруч з горщиком.
У догляд за хатіорою в домашніх умовах входить процедура пересадки. Горщик при цьому вибирають тільки на один розмір більше попереднього, не глибокий та широкий. Процедуру проводять методом перевалки.
Молоді рослини, що отримані після вкорінення пагонів, пересаджують перші пару років щорічно на початку весняного періоду вегетації. Дорослі екземпляри можна пересаджувати рідше, раз у 2-3 роки, відразу після цвітіння. Для старих рослин досить проводити процедуру раз у 5 років.
Для епіфіта оптимальним є пухкий, проникний та злегка кислий субстрат. Підійде вже готовий ґрунт для кактусів й сукулентів, до якого додають перліт або грубозернистий пісок, кокосові волокна, шматочки кори й деревного вугілля.
Хороший дренаж у горщику з шару дрібного щебеню або керамзиту дозволить уникнути застою вологи в ґрунті.
Щоб кущик виглядав компактно та не сильно розростався можна після цвітіння підрізати верхівки стебел приблизно на третину.
Підгодовують хатіору в період активної вегетації та цвітіння мінеральними добривами, але з мінімальним вмістом азоту й кальцію. Азот у звичайних дозах протипоказаний представникам сімейства кактусів через відсутність у них листяної маси, оскільки викликає кореневу гниль та тріщини на м'ясистих пагонах.
Добрива підходять в таких пропорціях елементів: N 9 (азот), P 18 (фосфор) і K 24 (калій). Половину дози препарату розводять у воді для поливу й вносять один раз в 3 тижні, крім періоду спокою. Після пересадки рослину не підгодовують два місяці.
Розмножується рослина стебловими живцями та процес вкорінення при цьому досить швидкий. Навесні або влітку нарізають або акуратно відламують живці з декількома сегментами, 1-2 дні підсушують зрізи, а потім висаджують так, щоб найнижчий стик між сегментами виявився в ґрунтовому середовищі.
Для вкорінення підійде перліт, змішаний з ґрунтом в співвідношенні 2: 2. Під час утворення коренів підтримуйте субстрат помірно вологим, проводячи полив знизу, через піддон та періодично зволожуючи живці за допомогою розпилювача.
Перші ознаки нового зростання після вкорінення можуть з'явитися як через 2 тижні, так і через 3-4 місяці. Живці добре вкорінюються у воді. Після утворення корінців їх відразу висаджують в горщик для подальшого вирощування.
Хатіора у догляді вважається невибагливою рослиною, яка рідко уражається шкідниками та хворобами. Проблеми виникають найчастіше внаслідок поганих умов вирощування:
Зі шкідників найчастіше уражається квітка щитівками або борошнистим червцем. Комах знімають вручну за допомогою ватного диска, змоченого в мильному розчині, потім обробляють рослину інсектицидом.