Зміст
Мюленбекія являє собою багаторічну, повзучу рослину з сімейства гречаних. Вперше багаторічник був описаний Карлом Мейснером в 1841 році та отримав свою назву на честь ельзаського біолога Генріха Густава Мюленбека, який жив у Франції у 1798-1845 роках.
Рід налічує 15 видів, з яких в домашній культурі набула поширення мюленбекія сплутана (Muehlenbeckia complexa), яка в природі росте в прибережних заростях та дюнах Нової Зеландії та Австралії.
Вид відрізняється декоративністю, утворюючи щільну масу з сильно розгалужених, тонких й червонуватих пагонів, покритих крихітними, круглими, блискучими, зеленими листочками. У деяких сортових форм цього виду листя демонструє строкате забарвлення.
Цвіте мюленбекія крихітними, непримітними, але ароматними квіточками, які з'являються в пазухах листя та на кінчиках пагонів.
Рослина виглядає крихкою, але насправді її стебла дуже жорсткі, дерев'янисті, тому не дивно, що в народі мюленбекія отримала назву «дротяна лоза».
Внаслідок високої міцності на розрив пагони багатолітника застосовують, наприклад, у флористиці, виготовляючи з них декоративні прикраси та використовуючи як основу для оформлення букетів.
У природі рослина віддає перевагу сонячним місцям, але в домашніх умовах мюленбекію краще вирощувати при яскравому розсіяному світлі. Кращою експозицією для неї стануть вікна, що виходять на схід, захід або місце недалеко від південного вікна.
При нестачі освітлення пагони втрачають пружність, стають слабкими, міжвузля надмірно витягнутими, а прямі літні промені можуть пошкодити ніжні листочки домашньої мюленбекії.
У період активного росту рослина комфортно себе почуває при температурі 20-27 °C, але взимку бажано забезпечити більш прохолодні умови на рівні 16-18 °C.
Дротяна лоза є листяним багаторічником, тому може частково втратити листя в зимові місяці, але з початком весняної вегетації на оголених пагонах знову починають з'являтися листочки.
Рослина мешкає в природі на вологих дюнах, тому домашня мюленбекія погано реагує на сухість ґрунту та якщо не забезпечити їй достатній полив, то вона почне скидати листя.
З весни до кінця літа поливають часто та рясно, підтримуючи ґрунт постійно вологим, але не дуже мокрим. Між зрошеннями земля повинна просохнути на 0,5 см вглиб.
В кінці осені та взимку поливають помірно, орієнтуючись на температуру в приміщенні – чим вона нижче, тим рідше зрошують земляну грудку, оскільки при нестачі освітлення та в прохолоді різко зростає ризик утворення цвілі та кореневої гнилі.
Домашня мюленбекія переносить вологість повітря на рівні 40-50%. Але в спеку добре відгукується на часте обприскування.
Взимку, якщо повітря в приміщенні дуже сухе, то бажано поставити поруч з квіткою миску з керамзитом та водою. Воду для зрошення використовують тільки кімнатної температури та відстояну.
У догляд за мюленбекією входять підгодівлі, що проводять в період активного росту. Підгодовують один раз у 3-4 тижні мінеральним добривом для рослин з декоративним листям.
Пересадку проводять раз в 3 роки в суміш, приготовлену з універсального квіткового ґрунту, до якого додають одну частину піску або перліту для поліпшення водопроникності.
Проводять її методом перевалки, щоб не постраждала чутлива коренева система. Горщик вибирають широкий і неглибокий на розмір більше попереднього, на його дні попередньо насипають невеликий шар з керамзиту або дрібного щебеню для дренажу.
Після пересадки мюленбекію можна не підгодовувати 2-3 місяці. Для обмеження росту та стимуляції розгалуження нові стебла навесні обрізують на третину. Процедура дозволить зберегти компактну та пишну форму квітки.
Пагони муленбекії добре вкорінюються в ґрунті в міру зростання. Для цього необхідно просто трохи присипати землею частину пагону у горщику та після його вкорінення відокремити від материнської рослини. Також легко розмножується квітка стебловими живцями довжиною 7-10 см.
Їх заглиблюють у вологий ґрунт з додаванням вермікуліту та на час вкорінення поміщають в півтінь. Субстрат підтримують вологим, поливаючи за допомогою водного спрею.
Після вкорінення пересаджують у горщик з живильною сумішшю відразу по кілька штук. Поміщені для вкорінення в воду, живці також швидко утворюють коріння, після чого їх висаджують в горщики.
У міру зростання саджанці необхідно кілька разів прищипувати, щоб стимулювати розвиток бічних пагонів.
Шкідники рідко пошкоджують рослину, проте при тривалому впливі сухого повітря зростає ризик ураження павутинним кліщем.
Перелив чи недолив є найбільшою проблемою у догляді за мюленбекією. У першому випадку розвивається коренева гниль, симптом якої - це жовте листя біля основи пагонів, поступове в'янення, затримка росту, поява рідких плям на листі, гниття стебла.
Дефіцит вологи проявляється скручуванням та сухістю кінчиків листяної пластини, пожовтінням та опаданням листя.
Втрата строкатості у варієгатних форм викликана недостатнім освітленням.