Зміст
Zamioculcas zamiifolia є єдиним видом роду Заміокулькас з сімейства Ароїдних і близьким родичем алоказії, дифенбахії та монстери.
Назва Zamioculcas походить від латинського слова «zamia» — свого роду папороть і від арабського «golgas» — бульба.
У домашніх умовах заміокулькас почали вирощувати порівняно недавно, тому що, як кімнатну рослину, заміокулькас вивели тільки в 1996 році. А недавно селекціонери представили ефектний гібрид "Variegata" з золотисто-зеленим і кремово-зеленим листям.
Безпрецедентна популярність заміокулькаса обумовлена невибагливістю і витривалістю цього виду. Родом з Мадагаскару, Танзанії та Занзібару, культура зростає в районах гірської савани з дуже низьким вмістом поживних речовин.
Посушливий сезон в цих місцях триває до 10 місяців, а доступ до світла обмежений високими деревами й кущами.
Саме важкі умови існування розвинули у квітки заміокулькаса неймовірну стійкість до несприятливого навколишнього середовища, за що він і отримав назву «залізної рослини».
Головною прикрасою культури є листя на довгих ніжках, які помилково приймають за пагони. Ніжки, в яких рослина накопичує воду, м'ясисті, потовщені біля основи, з нерегулярними коричнево-зеленими плямами та смужками. Розвиваються вони з підземних бульбових кореневищ, які також служать вмістилищем для поживних речовин.
Поступове в'янення і пожовтіння листя на нижніх ніжках є для дорослого екземпляра типовим циклом розвитку.
Засохлі ніжки з листочками зрізають, а їх місце в період вегетації швидко займають нові, тому вам не доведеться турбуватися про омолодження рослини, на відміну від деяких інших кімнатних квітів (диффенбахії, драцени, гарденії та інших).
Цвітіння заміокулькаса не представляє декоративної цінності й в домашніх умовах відбувається рідко. Суцвіття непоказне, у вигляді качана, який оточений листям-обгорткою.
Рослина відноситься до тіньолюбних кімнатних культур і відчуває себе краще в напівзатінених і навіть тінистих місцях. Тільки при сильному і тривалому дефіциті світла її ніжки витягуються, а листочки бліднуть. Найбільш небезпечні для рослини прямі сонячні промені, що призводять до опіку і в'янення листя.
Квітка заміокулькас в домашніх умовах комфортно себе почуває в температурному діапазоні 20-26 ̊C. Взимку, в період відпочинку, віддає перевагу більш прохолодним умовам - 16-18 ̊C.
Мінімальна температура, яку витримує протягом короткого періоду часу, становить 10 ̊C, і коли ртутний стовпчик опускається нижче 5 ̊C, рослина гине. Тому будьте обережні з зимовим провітрюванням і не відкривайте вікна, якщо горщик стоїть поруч.
У період з кінця березня по жовтень поливають приблизно раз у два тижні. Взимку досить раз на місяць. Також не часто зрошують ґрунт, якщо горщик стоїть в тіні.
Не бійтеся пропустити полив — це зовсім не зашкодить рослині, яка накопичує воду в м'ясистих ніжках і може обходитися без зрошення протягом 2 місяців, особливо взимку. Сигналом дефіциту води є опадання листочків.
А ось постійний надлишок вологи, як в ґрунті, так і в повітрі, швидко призводить до гниття коренів і ніжок. Чим сухіше повітря в приміщенні, тим краще, але листя бажано періодично протирати вологою губкою від пилу.
Заміокулькас в домашніх умовах не вимагає інтенсивних підживлень. Протягом вегетаційного періоду підгодовують кожні 3-4 тижні багатокомпонентними добривами, але тільки половиною дози від рекомендованої виробником.
Найкраще підходять добрива для сукулентів і кактусів. Надлишок поживних речовин призводить до пошкодження та загибелі кореневої системи.
Молоді екземпляри пересаджують раз на рік навесні або в кінці літа в широкий, але невисокий горщик. Дорослі рослини досить пересаджувати раз на 2-3 роки та навіть рідше.
Проводять процедуру методом перевалки, дуже акуратно, щоб не пошкодити крихкі корінці. Попередньо в горщику викладають дренажний шар з керамзиту. Як земляна суміш найкраще підходить ґрунт для кактусів.
Можна взяти звичайний універсальний ґрунт і змішати його з грубозернистим піском або перлітом у співвідношенні 1: 1.
У домашніх умовах квітка заміокулькас розмножується вегетативно поділом кореневищ або листям.
Листя беруть з нижньої або середньої частини ніжки, довжина листяних живців 5-10 см. Посадковий матеріал заглиблюють на чверть у вологу торф'яно-пісочну суміш. Попередньо його можна опустити в стимулятор коренеутворення.
Ґрунт під час вкорінення необхідно підтримувати помірно вологим, освітлення розсіяне. Через 6-8 тижнів листочки й ніжки почнуть утворювати коріння і бульби, а перша нова ніжка з'явиться тільки через кілька місяців. Поділ кореневої системи проводять навесні, під час пересадки.
Чому жовтіє листя у заміокулькаса? Основною причиною є перелив рослини, протяги та занадто низька температура в приміщенні. До пожовтіння листя призводить також надлишок поживних речовин у ґрунті.
Культура стійка до ураження шкідниками та хворобами. Зі шкідників може уражатися тільки нематодами, які атакують кореневу систему.
Основними захворюваннями є волога гниль і фітофтора. Перша бактеріальна хвороба супроводжується рибним запахом частин, що гниють. Рослини після зараження необхідно викинути.
Поява рідких плям на листю є симптомом фітофтори. Її розвитку сприяють низькі температури та надлишковий полив. На початку захворювання рослину обробляють Biosept 33 SL і пересаджують в сухий новий ґрунт.