- Ви тут:
-
Головна
-
Садові рослини
-
Дерева та кущі. Сторінка 4
- Цеанотус
Цеанотус - вирощування у відкритому ґрунті
Зміст
Цеанотус (Ceanothus), відомий також під назвою червонокорінник або каліфорнійський бузок є одним з найефектніших садових квітучих чагарників або невеликих дерев.
Рід рослини налічує близько 50-60 видів, що ростуть переважно в теплих регіонах Північної Америки, переважно в Каліфорнії. Тому більшість представників роду є вічнозеленими, теплолюбними чагарниками, які чутливі до сильних морозів та вимагають захисту.
Однак листяні сортові форми стійкі до холодних зим і характеризуються легкістю в догляді. Цеанотус в дорослому віці добре переносить посуху і спеку і відрізняється різною формою зростання, що цінується в ландшафтному дизайні.
Опис цеанотуса, види й сорти
Більшість видів - це чагарники висотою до 2-3 м, але є також ліани та рослини з повзучими пагонами. Листя може бути довгастим або яйцеподібним. Найчастіше воно темно-зелене й гладке, а у деяких різновидів покрите ворсинками з нижньої сторони.
Представники роду є азотофіксуючими рослинами, що здатні утворювати на коренях бульби з азотом, які сприяють збагаченню ґрунту цим елементом та хорошому росту поруч посаджених культур.
У садівництві набули поширення сорти й гібриди як листяних, так і вічнозелених видів (в основному культивари від Ceanothus arboreus). Ці чагарники, що швидко зростають, привертають увагу своїми приголомшливими квітами.
Під час цвітіння каліфорнійський бузок являє собою видовище, що захоплює. Невеликі ароматні квіти зібрані в численні пухнасті суцвіття самого рідкісного в природі кольору - синього.
У сортах доступні найрізноманітніші його відтінки - від блакитного, кобальтового до ультрамаринового. Існують культивари з білим та рожевим цвітінням. Хоча більшість цеанотусов цвітуть навесні, у деяких сортів цвітіння триває все літо.
Вічнозелені сорти
Сорт «Puget Blue» вважається одним з найбільш витривалих. Округлий, густий чагарник в кінці весни та на початку літа покривається численними блідо-ліловими квітами, які буквально затуляють листя. Лауреат престижної нагороди Королівського садівничого товариства.
«Blue Mound» - чагарник, що зацвітає на стику літа і весни. Досягає розміру 2 х 1,8 м.
Цеанотус «Конча», який отримав нагороду Королівського садівничого товариства, вважається одним з найбільш красиво квітучих. Його суцвіття вражають яскравим темно-синім забарвленням. Квіти, що розпускаються з червонувато-пурпурних бутонів, настільки численні, що буквально перетворюють рослину в вибух синього кольору.
«Trewithen Blue» - величезні суцвіття насичених синіх відтінків з'являються на початку літа. Максимальна висота та ширина 8 м х 4 м. Сорт морозостійкий й найкраще підходить для вологих, добре дренованих, захищених від вітру ділянок. Його також можна вирощувати як ліану або як невелике деревце, що досягає висоти 3-4 м.
«Delight» - сорт, який без обрізування вимагає опори. Цвіте пізньою весною. Досягає розмірів 3 х 3 м.
Для вирощування в горщиках більше підходять ґрунтопокривні сортові форми з вічнозеленим листям, наприклад, виду цеанотус тірсіфлорус повзучий (Ceanothus thyrsiflorus var. Repens).
Варто звернути увагу на його сорт «Вікторія», що утворює щільну куртину або «Ельдорадо» із золотистим, строкатим листям та пудрово-синіми квітами. А ось культивар «Каскад», пагони якого досягають 4-5 метрів, можна вирощувати як ліану.
Листопадні види та сортові форми
Червонокорінник американський (Ceanothus americanus) - листопадний, щільний кущ з рясним цвітінням. Його пухнасті ароматні волоті білого або кремового кольору. Висушене листя куща вважалися свого часу кращим замінником чаю для корінних жителів Америки. Даний вид може витримувати суворі умови, в тому числі безплідні та сухі ґрунти.
«Edinburgh» - культивар з компактною кроною та червоно-пурпуровим цвітінням в кінці весни.
Гібрид «Marie Simon». Цей красивий листопадний чагарник постійно цвіте з початку літа по осінь дивовижною кількістю пухнастих, ароматних, світло-рожевих суцвіть на контрастних винно-червоних стеблах.
«Gloire de Versailles» - розлогий кущ з блідо-блакитними квітами, які розпускаються в середині літа. Досягає 1,8 м у висоту.
Вибір місця для посадки цеанотуса у відкритому ґрунті
Кращий час для посадки саджанця з відкритою кореневою системою - початок квітня, коли земля ще волога, але вже прогрілася сонцем. Восени такі саджанці краще не висаджувати, оскільки молоді екземпляри особливо чутливі до заморозків.
Рослини із закритою кореневою системою можна висаджувати протягом усього сезону, але не пізніше жовтня. Теплолюбні сорти добре ростуть в горщиках, які переносять на зиму в захищені від морозу прохолодні та світлі приміщення. Рослина погано реагує на пересадку, тому відразу визначитеся з місцем вирощування.
Проникність ґрунту - чи не найважливіший фактор у виборі місця для посадки цеанотуса. Субстрат повинен бути родючим й свіжим, з дрібною структурою. Ці кущі добре ростуть на лужних суглинках або піщаних ґрунтах.
Не менш важливим фактором для подальшого успішного вирощування цеанотуса є тепле й сонячне місце під захистом стін або огорож, які знизять ризик підмерзання пагонів від морозних вітрів. З цієї причини краще вибирати південну або західну експозиції. Хороша освітленість сприяє також рясному цвітінню.
Посадкова яма повинна бути в півтора раза більше кореневої грудки. Дно добре утрамбовують, щоб після поливу субстрат не просів та коренева шийка не занурилась нижче рівня землі.
На дні викладають дренажний шар з битої цегли або великого керамзиту, засипають його землею, яка змішана з компостом. Потім поміщають рослину в яму та засипають ґрунтом, утрамбовуючи по колу, щоб не залишилося повітряних кишень. Після посадки цеанотус рясно поливають, а штамбові деревця підв'язують до опори.
Для горщикового озеленення вибирайте горщик не менше 80 см в діаметрі та глибиною 50 см для саджанців розміром до 1,5 м. На дні викладіть шар дренажу приблизно 5 см.
Догляд за цеанотусом
У перші 2 роки після посадки саджанці за відсутності дощів вимагають регулярного поливу. Зрошення проводять після висихання верхнього шару ґрунту.
Рекомендується замульчувати землю в пристовбурної області корою або кокосовим волокном, щоб зменшити випаровування вологи в жаркий період.
Надалі чагарник цеанотус здатний без шкоди пережити літню спеку та нетривалу посуху.
У догляд за цеанотусом входять підгодівлі, які проводять у два етапи в період вегетації. Перший раз чагарник підгодовують органікою - розчином перепрілого коров'яку або компостом, які стимулюють зростання зеленої маси.
Друга підгодівля проводиться під час бутонізації. Добрива повинні містити підвищений вміст фосфору й калію - елементів, що стимулюють рясне цвітіння.
Обрізування
Чагарник цвіте на пагонах поточного сезону, тому обрізку для формування крони слід проводити на початку весни. Процедура стимулює утворення нових пагонів та відповідно рясне цвітіння. Старі пагони вкорочують приблизно на половину довжини, залишаючи до 8-10 см від приросту минулого року.
Раз в кілька років проводиться омолоджувальне обрізування старих екземплярів. В цьому випадку зрізають всі пагони майже під корінь, залишаючи над землею 2-3 точки зростання. Навесні також проводять санітарне видалення пошкоджених, хворих або засохлих гілок.
Зимівля
Горшкові рослини заносять в приміщення до перших заморозків. Під час зимівлі обмежують полив, але стежать, щоб земляна грудка в горщику пересихала. Чутливі до холоду цеанотуси відкритого ґрунту перед морозами утеплюють. Спочатку підгортають насипом із землі, компосту або соломи, а вже потім замотують весь кущ нетканим матеріалом (дерюгою, агроволокном).
Над маленькими саджанцями теплолюбних сортів можна спорудити каркас, на який натягують покривний матеріал, зверху накривають соломою або опалим листям. У снігові зими варто зробити навколо насипу зі снігу.
Знімають укриття, коли знижується ризик весняних заморозків, найраніше в кінці березня або початку квітня. Насип в пристовбурної області прибирають тільки через кілька днів після видалення укривного матеріалу.
Розмноження
Розмножується цеанотус живцями та відводками. Влітку зрізаємо пагони, які вже почали дерев'яніти, але зберегли гнучкість. У живців має бути не менше трьох пар листя. Ми залишаємо тільки одну-дві та зрізаємо зелену верхівку.
Потім занурюємо кінчики пагонів в стимулятор коренеутворення та висаджуємо їх в проникний субстрат для розсади. Ґрунт поливаємо за допомогою лійки та накриваємо горщик прозорим кульком для підтримки тепличних умов. Раз в день накриття необхідно підіймати для провітрювання на 5-10 хвилин.
Після появи ознак нового зростання накриття прибираємо, а ще через 2 тижні проводимо пересадку в окремі горщики з садовим субстратом та зберігаємо саджанці в приміщенні в світлому місці з помірним поливом.
Коли навесні з'являться нове листя, варто починати підгодовувати молоді рослини дуже невеликими дозами універсального добрива. Саджанці будуть готові до пересадки в відкритий ґрунт в кінці весни після останніх заморозків.
Розмноження відводками є простішим способом розмноження каліфорнійського бузку. Навесні бічний молодий пагін нахиляють та кріплять в заздалегідь виритій канавці. Присипають землею, що змішана з компостом, при цьому верхівку пагона залишають над поверхнею землі.
Особливості догляду за туями, техніка посадки, види та сорти
Під час вкорінення ґрунт підтримують вологим. У точці утворення коренів з'явиться новий вертикальний пагін. Молоду рослину відокремлюють від материнського куща наступної весни та пересаджують на вибране місце.
Проблеми у вирощуванні
У догляді цеанотус невибагливий та стійкий до захворювань, а зі шкідників варто побоюватися щитівок.
Найчастіше проблеми виникають через невідповідні умови вирощування цеанотуса, коли рослини страждають від таких факторів як:
- опік холодним вітром та пошкодження від морозу у відкритих місцях;
- поганий ріст та відмирання через кореневу гниль, яка викликана надмірно мокрим субстратом;
- пожовтіння листя (хлороз) через дефіцит поживних речовин на вапняних, багатих кальцієм субстратах. Якщо листові пластини пожовтіли або побіліли, треба підкислити субстрат, додавши торф або добриво з сульфатом амонію.
- Автор: Юлія Закревська
