Ліріодендрон, не дивлячись на свою декоративність, — не частий гість в наших садах. Це прекрасне квітуче листопадне дерево тільки починає свій шлях як прикраса ландшафтного дизайну.
Рослина є родичем магнолії та представником найстарішого родоводу покритонасінних. Ботанічна назва походить від грецьких слів «leirion» — лілія (через форми квітів) та «Dendron» - дерево.
Рід налічує два види: Американське тюльпанове дерево (Liriodendron tulipifera L.) та Китайське тюльпанове дерево (Liriodendron chinense).
У культурі середньої смуги поступово зростаєте популярність вихідця з Америки, оскільки саме цей вид має високу декоративністю свого чудового цвітіння. Молоді рослини вимагають уваги, але старіші екземпляри прекрасно обходяться мінімальним доглядом.
Батьківщина американського виду — східна частина Північної Америки, від Флориди через Аппалачі до Великих озер. Виростає ліріодендрон переважно в долинах й в заплавах річок на вологих та водопроникних ґрунтах. В середині сімнадцятого століття рослина була завезена з Нового Світу в Англію, а півстоліття потому потрапила до Німеччини.
У США тюльпанове дерево є цінним природним ресурсом. З деревини виробляється більше мільйона кубометрів пиломатеріалів, а дрібносортна деревина та відходи використовуються у паперової промисловості.
На своїй батьківщині це величні дерева з пірамідальною кроною, що швидко зростають та досягають до 60 м у висоту. Річний приріст у молодих екземплярів становить 30-70 см.
Але в наших умовах висота сортів зазвичай не перевищує 15-20 м. Крона спочатку вузька, з часом трохи розширюється. Кора стовбура світло-сіра, поздовжньо потріскана.
Основні гілки ростуть вгору та мають сіро-коричневу кору, а молодші — світло-коричневі. Стовбур сильно потовщений внизу, що надає йому хорошу стійкість в районах схильних до затоплення.
Листя ліріодендрона тюльпанового складно сплутати з іншими видами: воно розділене на 4 частки та за обрисами трохи нагадує кленове листя з обрізаною верхівкою. Восени зелене листя розцвічується яскравими відтінками золотисто-жовтого, помаранчевого та теракотового.
Залежно від місця вирощування й погоди ліріодендрон формує свої унікальні квіти з травня по червень або на рубежі червня-липня. Двостатеві, жовто-помаранчеві або зелено-жовті квіти нагадують квіткові чашечки тюльпана.
У центру квітки розташовані товсті та м'ясисті тичинки довжиною до 5 см. Квіти виробляють багато нектару, який приваблює бджіл та інші комах.
Після запилення зав'язуються веретеноподібні насіннєві головки довжиною 6-7 см у яких міститься до ста крилатого насіння, що дозріває в жовтні або листопаді. І хоча рослина дає велику кількість насіння, більшість з них безплідні.
«Glen Gold» — ефектний сорт з золотисто-зеленим забарвленням листя, має гарну морозостійкість.
«Fastigiatum» — сорт з вузькою, стовпчастою кроною шириною 6-8 м, виростає до 15-18 м, що набагато менше ботанічної форми. Листя яскраво-зелене з сизою нижньою стороною.
«Aureomarginata» – листя цього варієгатного культивару двоколірні — жовто-салатові по краях, з зеленим, нерівномірним забарвленням по центру. Зростає сорт набагато повільніше, ніж дика форма та досягає всього 12-15 м у висоту.
«Джексон» — з жовтим листям весь сезон.
«Snowbird» — культивар зі стовпчастою кроною та зі строкатим, зелено-кремовим листям.
«Ardis» — карликовий сорт для маленьких садів, що досягає всього декількох метрів у висоту. Зростає дуже повільно.
Вибір ділянки відіграє ключову роль в успішному вирощуванні тюльпанного дерева, оскільки літо в його природному середовищі існування набагато тепліше та багатше дощами.
Місце для посадки вибирайте тепле, захищене від вітру та сонячне, оскільки гілки, які страждають від нестачі освітлення схильні до втрати листя. Рослині для росту потрібен родючий, добре дренований та вологий ґрунт, переважно супіщаний з нейтральною або слабокислою реакцією.
Молоді саджанці з відкритою кореневою системою переважно висаджувати на початку квітня, щоб вони могли вкорениться та зміцніти до зими. При посадці будьте обережні, щоб не пошкодити ламке коріння.
Екземпляри із закритою кореневою системою можна висаджувати протягом усього сезону, але не пізніше початка жовтня, щоб рослина встигла прижитися на новому місці до холодів.
Перед посадкою у бідний ґрунт слід збагатити його компостом, а на дні ями насипати дренажний шар з керамзиту або щебеню для гарної водопроникності.
Саджанець після посадки рясно поливають, а землю навколо мульчують компостом або подрібненою корою, що дозволяє зберегти субстрат вологим. Молоді деревця рекомендується також в перші 2-3 роки прив'язати до опори, яка додасть їм стійкості при сильному вітрі.
Як можна побачити з місцевих умов Північної Америки, рослина влітку забезпечується великою кількістю дощової води. З цієї причини у дерева не було причин розвинути глибоку кореневу систему в процесі еволюції. Тому під час літньої спеки та посухи в деяких кліматичних зонах рослині загрожує серйозна небезпека пересихання.
Щоб ліріодендрон не піддавався стресу та добре розвивався необхідний своєчасний полив, який проводять при висиханні верхнього шару ґрунту. І хоча дорослі дерева можуть витримати короткочасну посуху, при більш тривалій відсутності вологи вони швидко скидають своє листя.
Пересихання субстрату впливає на укорінення, тому молоді деревця особливо потребують правильного зрошення. Яскравість осіннього забарвлення також залежить від вологості ґрунту, тому в кінці літа при відсутності дощів добре полийте свій ліріодендрон.
При такій швидкості росту рослині потрібно багато енергії, яку заповнюють поживними речовинами. З квітня по вересень раз на місяць вносять зрілий компост або мінерально-органічне добриво тривалої дії.
Зимостійкість дерева підвищиться при внесенні добрив в кінці літа з підвищеним вмістом калію. Внесення добрив припиняють не пізніше початку вересня, щоб гілки встигли здерев'яніти до зими, оскільки підгодівлі восени стимулюють зростання молодих, зелених пагонів, які підмерзають взимку.
Догляд за ліріодендроном взимку зводиться до захисту від сильних морозів та стресу, викликаного зимовою посухою. Старі екземпляри висотою кілька метрів повністю стійкі навіть до сильних морозів, але молоді саджанці можуть підмерзати, оскільки ліріодендрону потрібен час, щоб витримати без втрат низькі температури до -20 °C.
Тому в перші 5 років вирощування рекомендується утеплювати саджанець в кінці осені за допомогою нетканого матеріалу, а пристовбурну область підгортати шаром опалого листя та хвойних гілок.
Крім того, занадто пізно внесене добриво може знизити морозостійкість, що також потрібно враховувати при підготовці рослини до зимівлі. Під час зимової відлиги насадження рекомендується разово полити, щоб вони не страждали від зимової нестачі вологи.
Мальовничий силует тюльпанового дерева не вимагає стрижки тому обрізування проводять тільки у випадках, коли крона занадто загущена та її необхідно прорідити або видалити засохлі, пошкоджені вітром й морозом гілки. Занадто довгі бічні пагони можна вкоротити до потрібної довжини.
Іноді трапляється, що у молодих екземплярів підмерзає верхівка деревця, після чого уздовж стовбура виростає кілька сильних пагонів. Необхідно залишити найсильніший, який з часом стане новою верхівкою, а решту потрібно прибрати. Якщо цього не зробити, то крона втратить свою симетричність.
Кращий час для санітарного обрізування та підтримки форми — з березня по квітень. Невеликі коригування також проводять влітку, відразу після цвітіння.
Якщо рослина передчасно скидає листя, жовтіє влітку або не цвіте, то проблема зазвичай пов'язана з неправильним доглядом.
Основні причини: