Зміст
Калина бульдонеж або розеум (Viburnum opulus L. Roseum, синонім Viburnum opulus Sterilis) є стерильним різновидом калини звичайної (Viburnum Opulus).
Бульденеж відноситься до найбільш популярних та найстаріших садових дерев та чагарників — різновид був відомий в культурі ще з 1594 року.
Садівниками високо цінується як висока декоративність калини бульденеж, так і простота в догляді. Вирощування цього надзвичайно красивого чагарнику після посадки не вимагає особливих знань та не займає багато часу.
Різновид являє собою великий листяний чагарник округлої форми, що досягає 2,5-3 метрів у висоту. Найбільшою його окрасою є білосніжні квітки у формі великих та важких кулястих суцвіть, схожих на гортензії. Саме тому французька назва «Boule de Neige» перекладається як «снігова куля».
Цвіте дуже рясно на рубежі травня й червня протягом 18-20 днів. Тільки розпустившись, квітки зеленуваті, потім стають повністю білі, а відцвітаючи, набувають рожевого відтінку.
Квіти ефектно контрастують із зеленим листям, яке восени забарвлюється в помаранчеві та малинові відтінки. Різновид є стерильним, тому ягід ви не побачите. Декоративна калина розеум є лауреатом престижної премії «Садові заслуги» Королівського садівничого товариства.
Щоб забезпечити здоровий розвиток чагарнику, необхідно вибрати правильне місце для посадки. Калина бульденеж любить сонячні, теплі місця, захищені від сильного вітру.
Ґрунт повинен бути родючим, перегнійно-гумусовим, лужним, слаболужним або нейтральним. Піщані субстрати не підходять для вирощування культури, а глинисті необхідно змішати з піском для кращої водопроникності.
Місце, яке обране для вирощування калини, слід ретельно очистити від бур'янів, а потім добре перекопати. Якщо ґрунт в саду бідний на поживні речовини, то перед посадкою рекомендується збагатити його компостом (піввідра), який змішують із землею, що була взята з посадкової ями.
Розмір лунки повинен перевищувати розмір кореневої кулі у 2 рази. На дні ями насипають дренажний шар з битої цегли або щебеню. Зверху його покривають шаром землі.
Саджанець акуратно опускають у підготовлену яму, кореневу шийку залишають на рівні ґрунту або трохи нижче, потім виливають 1 відро води, а коли вона вбереться, засипають землею та утрамбовують. Ґрунт навколо мульчують компостом або подрібненою деревною корою.
Головний секрет швидкого вкорінення — обрізування пагонів наполовину відразу після посадки. Процедура стимулює кущіння та швидке зростання.
Саджанці з відкритою кореневою системою краще висаджувати в березні — початку квітня або в жовтні, а закрита система рослини дозволяє проводити посадку на протязі всього сезону.
Пересадку калини бульденеж проводять у вересні-жовтні або навесні. Дорослі екземпляри важко приживаються на новому місці, тому краще пересаджувати тільки молоді рослини до 4-5 річного віку.
Кущ викопують разом із земляною грудкою та акуратно переносять на нове місце у вже готову посадкову яму. Тільки таким чином можна знизити ризик пошкодження коренів.
Якщо місце для посадки вибрано правильно, то надалі рослина вимагає невеликого догляду, оскільки в сприятливих умовах кущ добре розвивається та знижується ризик розвитку захворювань.
Хоча рослина любить вологий ґрунт регулярний полив потрібно лише перші 2 роки після посадки саджанців. У наступні роки дорослим чагарниках досить дощових опадів та тільки в період посухи кущі необхідно рясно поливати, щоб вода доходила до нижніх коренів.
В цьому випадку 1 відро води наливають під молодий кущ, 2 відра під дорослий не рідше 1-2 разів на тиждень.
Догляд за калиною бульденеж навесні починається з обрізування пошкоджених й засохлих пагонів, прибирання торішнього листя, розпушування землі та обробки наземної частини протигрибковими й інсектицидними препаратами від патогенних мікроорганізмів та шкідників, які зимують у тріщинках кори та верхніх ґрунтових шарах.
Підживлення проводять у квітні. Улюблене добриво культури — це традиційний компост, який висипають шаром під кущ один-два рази на рік або раз у два роки.
При відсутності компосту можна використовувати одне з мінеральних добрив для квітучих чагарників з фосфором та калієм зі зниженим вмістом азоту. Літній догляд за калиною зводиться до прополювання, поливу, розпушування та видалення відцвілих суцвіть.
Як доглядати за калиною бульденеж восени? Стару мульчу у жовтні видаляють, добре поливають перед настанням морозів, молоді 1-2-річні саджанці утеплюють опалим листям або підгортають шаром землі навколо стовбура.
Догляд взимку зводиться до своєчасного видалення великого сніжного шару на великих гілках після снігопадів, щоб запобігти їх пошкодженню.
Протягом перших двох або трьох років після посадки пагони зовсім не потрібно вкорочувати або проріджувати, але пізніше це бажана процедура.
Густий чагарник не забезпечує достатнього живлення для всіх гілок, страждає від поганої циркуляції повітря та дефіциту освітлення. Кращий час для обрізування калини — це період після цвітіння.
У саджанців, вирощених з живців, перший зріз проводиться, коли кущ досягає віку близько чотирьох років. Старі пагони повністю зрізають, занадто довгі вкорочують на чверть. Кожні п'ять років можна проводити загальну омолоджувальну різку куща, вкорочуючи пагони до 30 см над землею.
В цілому обрізування калини повинне бути досить поверхневим, оскільки занадто радикальний зріз загрожує тим, що в наступному році кущ не зацвіте.
Кущ розмножується тільки вегетативно — зеленими або напівздерев'янілими живцями та відводками. Найкраще вкорінюються апікальні живці. Вкорінювати їх можна відразу у відкритому ґрунті, але в спеціальному легкому та поживному субстраті.
При живцюванні важливо дотримуватися правильні терміни його реалізації. Нарізка зелених живців проводиться в кінці червня - початку липня, наприклад, після планового обрізування.
Пагони повинні бути 1-2 річними, наполовину деревними, покритими зеленою корою. Старі здеревілі живці з коричневою корою зрізають у квітні. Нижній зріз проводимо на відстані 1-1, 5 см від листя та під кутом 45 градусів, верхній — над наступною парою бруньок.
Зрізи занурюють в порошок, що стимулює утворення коренів, а потім заглиблюють під невеликим кутом на 2 см в субстрат з гумусу, універсального садового ґрунту та вермикуліту (можна замінити грубозернистим піском) у співвідношенні 1:3:1. Деякі садівники рекомендують родючий гумус закласти тільки в нижньому шарі, а у верхньому, висотою 3-5 см, залишити тільки пісок та ґрунт.
Кожен живець накривають пластиковою пляшкою або прозорою плівкою, яка натягнута на каркас. Місце вкорінення повинно розташовуватися в місцях з розсіяним світлом.
Під час процесу укорінення, який займає 2-3 тижні, необхідно підтримувати вологість ґрунту та повітря, обприскуючи живці 3 рази в день. Щоб уникнути розвитку цвілі, накриття періодично прибирають для провітрювання. З початком нового зростання тепличку відкривають з одного боку, а через місяць повністю прибирають.
Восени, після перших заморозків, живці покривають хвоєю, опалим листям або нетканим матеріалом, наприклад, лутрасилом. З настанням весняного тепла укриття прибирають.
У квітні живці готові до посадки на постійне місце, але рекомендується залишити їх вирощувати ще на один рік у тому місці, щоб саджанці повністю зміцніли.
Найпростіший спосіб розмноження калини — горизонтальними відводками. Навесні бічні гілки чагарнику пригинають до землі та укладають в заздалегідь приготовлену канавку глибиною 3-4 см.
Кріплять металевими скобами та засипають сумішшю з компосту й дернової землі в рівних пропорціях. Верхівки пагонів повинні залишатися на поверхні. Коли нові пагони, які розвинулися з бруньок, досягнуть довжини 15-20 см, їх підгортають землею до половини висоти.
Підгортання повторюється ще два рази з інтервалом у два тижні. Висота насипу в результаті повинна становити 20-25 см. На початку вересня або навесні молоді саджанці відокремлюють від куща та пересаджують на нове місце.
Восени кілька бічних, молодих пагонів обрізають, залишаючи тільки 2-4 бруньки. Потім підгортають їх високим шаром землі. Навесні, коли пагони з бруньок виростають на 8-10 см, проводять ще одне підгортання приблизно до висоти 5 см.
Коли висота пагонів досягає 20-30 см, їх відкопують та перетягують алюмінієвим або мідним дротом біля основи, щоб стимулювати ріст коренів. Потім знову обрізають пагони на третину. Через один або два тижні підгортання повторюють.
Вже до кінця літа вертикальні відводки пускають коріння. Їх можна відокремити від материнської рослини або залишити до наступної весни.
Калина потребує захисту від шкідників. В кінці травня-початку літа з'являється чорна воша, яка вражає всі пагони та бруньки, висмоктує з них поживні речовини. Однак жук листоїд, його гусениці та попелиця — найпоширеніші шкідники.
У невеликих кількостях комахи успішно знищуються народними засобами, але при масовому ураженні шкідниками не обійтися без хімічних інсектицидів. Зазвичай для лікування достатньо 1-2 процедур.
Коли справа доходить до хвороб, то чагарник досить витривалий, хоча в загущених посадках при високій вологості влітку можливий розвиток грибкових захворювань, наприклад, борошнистої роси або листяної цвілі (бурої плямистості). З метою профілактики та для лікування застосовують фунгіцидні препарати.
Декоративна калина є окрасою осіннього саду завдяки барвистому листю, яке довго не опадає. Рослину висаджують в груповій композиції з невисокими квітучими й декоративно листяними чагарниками (гортензія, будлея, троянди, вейгела, спірея та інші). Ефектно виглядає кущ як великий солітер на тлі газону або в оточенні будь-яких карликових хвойних культур.
Чагарник прекрасно вписується в атмосферу сільського саду та в романтичний англійський стиль. Квіти, що посаджені навколо калини на штамбі, повинні відповідати її потребам, тобто добре рости в сонячному місці, та віддавати перевагу вологому ґрунту, наприклад, бальзамін, бегонія, петунія.