Зміст
Серед садових багаторічників дерен представляє особливу групу чагарників, декоративність яких універсальна, оскільки сортове й видове розмаїття культури вражає своєю красою круглий рік - від весняних квітів до барвистих зимових пагонів.
Крім високої декоративності в догляді дерен невибагливий, посадка не відрізняється складністю, а його застосування в ландшафтному дизайні дуже різноманітно – від живоплоту до рослинних композицій будь-якого стилю.
Рід дерену (Cornus) або кизилу об'єднує близько 30-60 видів рослин з сімейства Кизилових (Cornaceae). Більшість з них - листяні дерева або чагарники, але деякі види майже трав'янисті багаторічники.
В залежності від виду, представники роду відрізняються за своїм розміром. Деякі з них мініатюрні, ґрунтопокривні кущики всього 20-30 см заввишки, інші невисокі чагарники та деревця близько 1-3 метрів. Але є і дуже високорослі дерева, що досягають 7-9 метрів у висоту.
Листя з яскраво вираженими прожилками по краю зелене або строкате. Восени воно набуває жовто-лимонних або фіолетово-пурпурних відтінків.
Візитною карткою більшості декоративних форм дерену є їх барвисті, глянцеві пагони, які після опадання листя ефектно контрастують на тлі осіннього, зимового та ранньовесняного пейзажу.
Розмір квітів варіюється в залежності від сортової приналежності, а забарвлення зустрічається від білого до рожевого або червоно-рожевого. Цвітіння триває близько двох-чотирьох тижнів. Плоди червоного або білуватого кольору являють собою кістянки з одним або двома насінням та соковитим м'якушем.
Дерен білий (Cornus alba). Відомий у культурі з початку XIX століття та найбільш популярний в садовому дизайні завдяки високій декоративності сортових форм. Стебла, що ростуть з центру, прямі, а бічні пагони можуть згинатися.
Цей розлогий кущ зі строкатим листям досягає в природі близько 3 м у висоту та виділяється червоним, кармінно-рожевим або фіолетово-бордовим осіннім забарвленням листя.
Цвіте на рубежі травня та червня численними дрібними кремово-жовтими квітами, що зібрані в плоскі зонтичні суцвіття. В кінці літа та восени дозрівають блакитно-білі сферичні плоди.
Однією з декоративних особливостей виду та всіх його сортових форм є інтенсивне коралово-червоне забарвлення пагонів взимку. Гладку кору покриває восковий наліт, надаючи стеблам блиск.
На пагонах старше двох років червоний колір не такий яскравий, тому кожні 2-3 роки необхідне обрізування. Новий весняний приріст зеленого відтінку, згодом червоніє в кінці сезону. Рослина дуже стійка до низьких температур та рідко уражається шкідниками або хворобами.
«Ауреа». Крім забарвлених пагонів, сорт вражає своїм золотисто-жовтим весняно-літнім листям.
Дерен «Сібіріка» (Sibirica) відомий своїми яскраво-червоними стеблами взимку, які особливо ефектні в сонячні дні на тлі снігу. Листя блідо-зелені з білою окантовкою. Сорт відзначився нагородою Британського королівського садівничого товариства.
«Сібіріка варієгата» (Sibirica Variegata). Прекрасне строкате листя в кремових та зелених тонах покриває кущі навесні й влітку, що робить його цікавим доповненням до дизайну саду. Восени воно набуває всі відтінків рожевого, пурпурного, бронзового.
Схожі по виду ряболисті сорти білого дерену «Елегантіссіма» (Elegantissima) та «Айворі хало» (Ivory Halo або Baihalo) з білим нерівномірним обідком по краю світло-зеленої листяної пластини та щільними червоними пагонами. На відстані кущі виглядають ніби покриті квітами. Восени листя набуває пурпурно-червоного відтінку. Висота рослин близько 2,5 метра.
Дерен «Шпета» (Spaethii). Чагарник, що досягає 1,5 метрів у висоту з прямими, зазвичай нерозгалуженими пагонами. Видатними декоративними особливостями цього сорту є яскраво-червоні зимові стебла й листя з яскравою золотисто-жовтою нерівномірною облямівкою по краях та червоно-рожевим відтінком в кінці сезону.
«Spaethii» дуже схожий на сорт білого дерну «Гоучулті» (Gouchaultii), з яким його часто плутають.
«Siberian Pearls». Чудовий компактний сорт з тривалим, рясним цвітінням. До осені дозрівають численні грона блакитно-білих схожих на перли ягід, які ефектно контрастують на тлі фіолетово-бордового осіннього листя. Пагони взимку яскраво червоні.
Ще один сорт білого дерену - «Кессельрінгі» (Kesselringii). Являє собою багатоквітковий чагарник, що утворює зарості темно-червоних стебел, які взимку стають фіолетово-шоколадними. Зелене сезонне листя набуває фіолетово-червоного відтінку з приходом осені.
Дерен криваво-червоний (Cornus sanguinea) або свидина червона. Це середньорослий кущ висотою близько 2 метрів. Садові сорти часто називають «зимовим вогнем», оскільки листя восени стає помаранчево-жовтим, а потім опадає, оголюючи барвисті пагони.
«Anny's Winter Orange» - один з кращих сортів даного виду. Навесні та влітку зелене листя контрастує з блідими жовто-помаранчевими стеблами. Восени дозрівають грона темно-фіолетових ягід, а листя набуває помаранчево-золотих та коралових відтінків.
«Winter Orange»
Опадаючи, воно відкриває пагони, які з морозами стають помаранчево-червоними. Сорт є лауреатом престижної премії «Садові заслуги» Королівського садівничого товариства.
Дерен блискучий (Cornus stolonifera, синонім Cornus sericea). У дикій природі росте в областях з вологим ґрунтом в заболочених місцях. Висота 1,5-4 метри. Легко поширюється підземними бічними кореневищами, які дають нову поросль. Гілки темно-червоні на сонці та коричнево-зелені при посадці в тіні.
«Флавірамеа» (Flaviramea) – відомий жовтий сорт даного виду. Являє собою компактний невисокий кущ, декоративною особливістю якого є яскраві золотисто-жовті зимові пагони.
Канадський дерен (Cornus cyananthus) відноситься до мініатюрних, ґрунтопокровних видів висотою всього 20 см. Розростаючись, утворює зелені килими, що посипані навесні кремовими або білими квітами, а восени червоними, їстівними ягодами.
Для успішного вирощування потребує півтіні та помірно вологого ґрунту зі слабокислою реакцією. Це морозостійкий вид, який витримує зниження температури до - 40 °C, стійкий до шкідників й хвороб.
Дерен коуса (C. Kousa) або китайський. Вид належить до групи красиво квітучих кизилів. Пік його цвітіння припадає на червень та вражає своєю пишністю.
Дерево усипане великими квітами рожевого, білого або червоно-рожевого забарвлення, в залежності від сорту. Після цвітіння зав'язуються смачні червоні плоди.
Сорти рожевого цвітіння: «Miss Satomi», «Червоний Вогонь». Білі й кремово-білі квіти: «Сhina girl», «Milky way», «Venus», строкатолисті сорти з різним забарвленням квітів «Акацукі», «Summer Fun», «Wolf's Eyes».
Саджанці з відкритим корінням висаджують восени або навесні. Кущі, що вирощені в контейнерах, можна висаджувати в будь-який час поточного сезону.
Для успішного вирощування дерену необхідно вибрати правильне місце та склад ґрунту. Культура процвітає в родючих, вологих й добре дренованих субстратах з нейтральним або злегка кислим pH, в теплому місці саду, який захищений від холодного вітру, на сонці або в півтіні. Сорти з кольоровими пагонами краще висаджувати на повному сонці, яке підсилює інтенсивність їх забарвлення.
Посадку саджанців з відкритим корінням рекомендується проводити відразу після покупки. Якщо немає можливості посадити їх найближчим часом, то занурюють коріння в воду та тримають в тінистому місці.
Розмір посадкової ями повинен бути у 2-З рази більше коріння. Перед посадкою готують родючу суміш: дві частини листяної землі змішують з двома частинами компосту або перегною, однією частиною торф'яного моху (торфу) та однією частиною піску.
На дні ями насипають дренажний шар з битої цегли або великого керамзиту. Потім шар земляної суміші. Саджанець поміщають в яму й присипають рештою ґрунту так, щоб коренева шийка залишилася трохи вище рівня землі.
Утрамбуйте ґрунт та добре полийте. Якщо земля дала усадку, то досипте необхідну кількість, стежачи за кореневою шийкою саджанця. Для вирощування як живопліт дерен висаджують в заздалегідь викопану траншею на відстані 30-70 см один від одного, в залежності від розміру сорту.
Саджанці дерену після посадки дуже чутливі до посухи, тому полив проводять при відсутності дощів раз у 2 дні протягом місяця, а потім протягом наступного року поливають рясно раз в 1 тиждень, підтримуючи середню вологість ґрунту.
У літню спеку полив збільшують. Дорослі 4-5 річні насадження можуть витримувати короткочасну посуху, але в умовах тривалої відсутності води листя в'яне, засихає. Після рясного зрошення (2-4 відра на кущ) пружність листя відновлюється. Зрошення влітку найкраще проводити ввечері, виливаючи воду в пристовбурну лунку.
Увага! Хороший ріст та декоративність культури можливі тільки при постійній вологості субстрату
Запобігти випаровуванню води з ґрунту, захистити його від перегріву влітку та холоду взимку допоможе мульчування землі навколо насаджень, особливо молодих. Мульчу з компосту або торфу насипають в пристовбурному колі, не торкаючись основи пагонів або стовбура.
Деякі сорти можуть підмерзати в холодні зими, але особливо чутливий до холоду є дерен коуса. Молоді рослини даного виду потребують укриття з нетканого матеріалу, а коріння захисту з високого шару мульчі з опалого листя.
У догляд за дереном в саду входять сезонні підгодівлі. Для гарного росту та цвітіння підгодовують збалансованими мінеральними добривами повільної дії у вигляді порошку або гранул.
Удобрюють в період активної вегетації пагонів в травні-червні. Восени актуальні калійні підгодівлі, що підвищують стійкість рослини до низьких зимових температур та хвороб.
Обрізування є важливим етапом у догляді за дереном в саду. Процедура допомагає зберегти декоративність сортів, підтримує їх компактну форму та необхідну висоту в живоплоті.
Дуже яскравий та інтенсивний колір мають молоді пагони, старі гілочки поступово стають коричневими й втрачають свою привабливість. Багато садівників для підтримки зимового декоративного забарвлення чагарників воліють видаляти 20-25% найстаріших стебел в березні місяці кожного року.
Альтернативою щорічного обрізування є вкорочування старих стебел кожні 2-3 роки, залишаючи 15-30 см над землею. Такий спосіб добре стимулює ріст нових пагонів, але цвітіння в цьому випадку не чекайте, оскільки квіти формуються тільки на дворічному прирості.
Молоді саджанці починають обрізувати тільки на 2-3 рік після посадки, коли вони повністю зміцніли. Дерен коуса та канадський укорочування пагонів не потребують.
Культура дуже легко розмножується бічними відводками, кореневими відростками та живцями. Кращий час для живцювання – завершення циклу цвітіння. Відповідне стебло повинне ламатися, коли його згинають. Зрізають живці з 2-3 міжвузлями нижче листяних бруньок під кутом 45 градусів.
Листочки краще видалити. Нижню частину живців спочатку занурюють у воду, а потім в гормон, що стимулює ріст коренів. Висаджують в горщик з сумішшю піску та перліту або універсального ґрунту та піску (1:1). Розпилюють воду на ґрунт й живці та накривають прозорим пакетом. Горщик ставлять в тінисте місце саду.
Утворення коренів можливо при підтримці постійної середньої вологості субстрату. Зазвичай вкорінення займає близько 6 тижнів. Як тільки з'являться ознаки нового зростання пакет можна прибрати, а саджанці помістити в місце з яскравим розсіяним світлом. Регулярно поливайте рослини та використовуйте рідкі добрива, але тільки половину дози.
Саджанці з добре сформованими листочками та корінням пересаджують в більший горщик з родючою сумішшю та залишають на зимівлю в прохолодному приміщенні. Висаджують у відкритий ґрунт в кінці весни.
Деревні живці можна також заготовляти пізньої осені та всю зиму зберігати в холодильнику в закритому пакеті з вологим піском. Навесні технологія вкорінення така ж, як описана вище.
Цей метод розмноження має більш високу результативність, ніж живцювання. Бічний тонкий пагін нахиляють до землі в заздалегідь приготовлену неглибоку траншею, надрізають знизу, а місце зрізу обробляють кореневим гормоном. Потім кріплять дротом та присипають землею, змішаною з компостом, залишаючи кінець пагона над рівнем землі.
Ця техніка найкраще працює ранньою весною або в кінці літа. Ґрунт навколо закопаної гілки повинен залишатися вологим до появи коренів, цей процес може зайняти кілька місяців. Вкорінений пагін відсікається від основної рослини ранньою осінню або наступної весни та висаджується на нове місце.
Кореневі відростки куща після відсікання з частиною кореня та грудкою землі готові до посадки. Процедуру проводять навесні або восени.
Насіння гібридних та сортових форм часто стерильне, але життєздатний матеріал є в продажу. Насіння для проростання вимагає тривалого періоду стратифікації. Посіяне у відкритий ґрунт в жовтні, воно проростає навесні в березні або квітні. Хоча деяке насіння може прорости тільки через рік.
Молоді паростки слабкі та потребують захисту від сонця й вітру протягом декількох місяців, Тому посівний матеріал краще висівати в контейнери, де його можна пророщувати в приміщенні.
Період стратифікації займає приблизно 4 місяці. Насіння поміщають в пакет у вологий пісок та зберігають у холодильнику при температурі 2-3 °C. Після періоду стратифікації висівають у вологу суміш піску і торфу, пророщують при температурі 18-20 °C.
З появою 3-4 листочків сіянці пікірують та висаджують в окремі горщики в родючу суміш. Посадку дерену у відкритий ґрунт проводять через 2 роки вирощування в горщику.
1. Найбільш поширеним грибковим захворюванням декоративного дерену є антракноз. Починається хвороба з появою коричневих плям з пурпуровими краями, які потім буріють, а листя скручується та засихає.
Вторинні ознаки хвороби – некротичні коричневі ділянки на корі гілок та стовбура. Лікування ефективне, якщо хвороба виявлена до початку відмирання гілок.
2. У загущених посадках при підвищеній вологості й поганій циркуляції повітря насадження можуть уражатися борошнистою росою, найчастіше в кінці літа. Її симптом – біло-сірий порошкоподібний наліт на листі, яке з часом знебарвлюється та скручується. Теплі, сухі дні та прохолодні, вологі ночі сприяють розвитку хвороби.
3. Плямистість листя викликана грибами Cercospora cornicola і Septoria. Найчастіше хвороба зустрічається у вологі літні місяці та може вражати все листя, яке передчасно опадає.
Зазвичай захворювання не сильно позначається на зростанні та загальному здоров'ю куща, але повторні роки раннього опадання можуть послабити рослину.
Контроль всіх грибкових захворювань полягає в правильному догляді за дереном, своєчасному видаленні та спалюванні уражених частин рослини, поліпшення циркуляції повітря, а лікування насаджень проводяться за допомогою неодноразових обробок фунгіцидами.
4. Потемніння кінчиків та країв листя, скручування, поява рожевого відтінку зі зворотного боку листяної пластини є результатом стресу, що викликаний посухою, тепловим навантаженням або тривалим затопленням ґрунту. Подібні симптоми можуть бути також ознакою надмірної підгодівлі.
5. Опік листя. Виглядає як хвороба, але причина криється в занадто сухих умовах навколишнього середовища, що викликають сильний стрес у дерев та чагарників дерену. Листя по краях висихає, жовтіє. Із-за дрібної кореневої системи найбільш схильні до опіку молоді саджанці.
Кожна садова композиція складає складний іспит пізньої осені, коли сніг ще не випав, а рослини пожухли та опало листя. Саме в цей період ми можемо оцінити всю красу дерену з декоративними пагонами, які стають яскравим акцентом саду, створюючи святкову атмосферу до самої весни.
Хорошим місцем для вирощування дерену в саду є ділянки поблизу штучних водойм. Нечисленні посадки з 1-3 кущів ефектні на тлі хвойних культур та злаків. Але найбільш виграшно виглядає чагарник в груповій композиції з сортами різних забарвлень стебел: червоними, шоколадними, жовтими.
Композиції з іншими декоративно-листяними чагарниками та низькорослими плакучими деревами дозволяють отримати цікавий візуальний ефект. Канадський дерен ідеально підходить для створення килимів під кронами дерев та в тінистих куточках саду.
Культура прекрасно вписується у пейзажний сільський або англійський стиль, є ідеальним фоном для первоцвітів, кущів та дерев, що рано квітнуть: азалії, форзиції, сакури та інших.
Дерен часто використовують у створенні живоплоту та як солітера на тлі зеленого газону. Декоративність поодинокої посадки особливо ефектна у дерену коуса в весняному пейзажі саду.