Зміст
Рід пілеї (Pilea) з сімейства Кропив'яних (Urticaceae) об'єднує близько 400 трав'янистих рослин, чагарників або напівчагарників. У природі культура зустрічається в більшості тропічних і субтропічних регіонів по всьому світу, за винятком Австралії та Центральної Європи.
З усіх представників роду тільки кілька видів заслужили визнання в кімнатному квітникарстві, завдяки декоративному листю, яке відрізняється між видами та сортами за розміром, текстурою, формою й забарвленням.
Ще однією перевагою пілеї є її невибагливість в домашньому догляді та легкість розмноження.
Стебла культури можуть бути простими або розгалуженими, прямі або сланкі. Розмір листя значно варіюється, починаючи від 7-8 сантиметрового сильно текстурованого листя до крихітних серцеподібних та гладеньких. Висота видів також різна – від компактних мініатюрних до 30-40 см кущиків.
В домашніх умовах пілея цвіте рідко, її рожеві або кремові квіти непомітні та не несуть декоративної цінності.
Пілея пеперомієвидна (Pilea peperomioides). Форма листя даного виду майже кругле. Спочатку кущик виглядає досить непомітно, утворюючи маленьку пухку розетку, що складається з декількох листочків на довгих й тонких ніжках. Однак з часом його основне стебло витягується вгору та вимагає підтримки.
Пілея Кад`є (Pilea Cadiera) родом з Китаю та В'єтнаму. Кущик до 30 см у висоту та 21 см у ширину. Основною декоративною перевагою даного виду є листя з незвичайним малюнком між прожилок у вигляді сріблястих плям, які схожі на бризки алюмінієвої фарби, за що вид отримав назву «алюмінієва рослина».
Пілея дрібнолистяна (Pilea microphylla) – вид з розгалуженими, м'ясистими пагонами, з безліччю крихітних листочків світло-зеленого кольору. Форма пагонів нагадує смарагдові вайї папороті.
Може вирощуватися як ампельна рослина в підвісних горщиках. У природному середовищі існування розростається вшир, утворюючи ґрунтовий килим.
У народі вид отримав назву «артилерійська рослина», тому що під час поливу тичинки крихітних квітів раптово розкриваються, викидаючи в повітря пилок. Дивовижний сорт цього виду - «Триколор» з округлими листками кремового, рожевого і зеленого кольору на соковитих стеблах.
Пілея ліванська (Pilea Libanensis). Своїми листочками дуже нагадує вид, що описаний вище, тільки колір їх не зелений, а сизий, а пагони тонкі, червонуваті й повзучі. Цей представник роду, відомий під назвою «Аквамарин», «Срібні блискітки».
Пілея монетолиста (Pilea nummulariifolia). Повзуча, багаторічна рослина з невеликими, овальними, світло-зеленими, зморшкуватими листочками.
Пілея обгорнута (Pilea Involucrata син. Pilea spruceana) з пухирчастим, світло-зеленим листям, з розмитими коричневими плямами та прожилками.
Сорти відрізняються за кольором й текстурою листя. Можуть бути сірими з малюнком металевого або бронзового забарвлення або шоколадно-коричневими. Знизу листя рожевого відтінку.
Сорти даного виду:
Сорт пілеї «Норфолк», який іноді називають «Крила ангела». Це невелика рослина зі зморшкуватим овальним листям та малюнком з плям бронзово-червоного, коричневого та сріблястого кольору.
«Dark Mystery» з шоколадно-коричневим, вузьким листям, уздовж якого видно широку сріблясту смугу. Пагони висхідні до 25 см у висоту. Це низький, компактний сорт.
«Місячна долина». Швидкорослий сорт з пагонами до 25 см у висоту. Листя дуже шорстке за текстурою, зустрічається в різних відтінках - зеленувато-коричневе з жовто-салатовою окантовкою або фіолетово-коричневе на блідо-зеленому тлі.
«Silver Tree». Листя вузькі, зубчасті, кольору хакі з бронзовим відтінком та широкою срібною смугою, що проходить по центру.
В домашніх умовах пілея вимагає місця з яскравим розсіяним світлом або півтінь. Під прямими сонячними променями на південній стороні листя темніє та засихає.
Кращим місцем для вирощування стане східна й західна експозиції. На південну сторону горщик корисно переставити на період з середини осені до початку весни, щоб квітка отримувала максимум світла.
Культура любить теплі денні температури 20-24 °C та прохолодні ночі 16-18 °C. Взимку можливе пониження температури до 16-18 °C, але простежте за тим, щоб листя не стикалося з холодним склом, оскільки воно буріє та відмирає.
З усіх кімнатних видів пілея загорнута найбільш чутлива до холоду й погано переносить температуру нижче 18 °C.
Квітку також необхідно тримати трохи далі від нагрівачів, кондиціонерів та холодних протягів при провітрюванні вікон. Влітку культура цінує свіже повітря й прекрасно росте на терасі або балконі в розсіяному світлі або півтіні.
У догляд за пілеєю в домашніх умовах входить правильний режим поливу. З середини весни та влітку ґрунт в горщику повинен бути завжди зволоженим.
Поливають часто, але потроху відстояною або дощовою водою кімнатної температури, надлишки обов'язково виливають з піддона. Верхній шар ґрунту між поливами повинен просохнути. З середини осені полив обмежують, а взимку досить зрошувати ґрунт 1 раз у тиждень.
Будьте уважні, тому що надлишок вологи призводить до розвитку кореневої гнилі, особливо в зимовий період. Брак води викликає в'янення листя та якщо посуха триває більш як два дні, то квітка насилу відновлюється.
У теплому приміщенні культура любить вологість повітря на рівні 50%, хоча може адаптуватися до сухих кімнатним умовам, але в такому випадку рослина не так добре росте й виглядає.
Для підвищення вологості рекомендується поставити горщик на блюдо, що наповнене мокрою галькою або керамзитом або розпорошувати воду поруч з горщиком без попадання на листя. Якщо квітка вирощується в прохолодних умовах, то підвищувати вологість не потрібно.
Пілею пересаджують навесні в горщики, в яких насипано дренажний шар з керамзиту. Субстрат готуємо на основі універсального ґрунту, торфу та перліту в співвідношенні 3:2:2.
Добре підходить культурі спеціальна суміш для сенполій. Через те, що у квітки дрібне коріння, та воно зменшуються з віком, то горщик вибирайте невеликий.
Перед тим, як посадити пілею в новий горщик, пагони обрізують, а потім кілька разів за сезон вегетації прищипують верхівки, у повзучих видів вкорочують довгі пагони. Процедура стимулює кущистість рослини та підтримує компактну форму.
Догляд за кімнатною пілеєю вимагає внесення добрив кожні 2-3 тижні під час активної фази росту – з початку весни по кінець літа. З осені та взимку підгодовують раз на місяць. Використовують для підгодівлі універсальні добрива для декоративнолистяних культур, які розводять у воді для поливу.
Кімнатна пілея не довговічна рослина, через 1-3 роки вона починає вироджуватися, втрачаючи свою привабливість. Але завдяки легкості розмноження нові екземпляри можна отримувати щорічно.
Розмножують рослину живцюванням, а пілея пеперомієподібна крім живців розмножується ще й відростками. У ґрунтопокривних видів повзучі пагони, що притиснуті до землі, легко вкорінюються в вузлах листя.
Відростки пілеї пеперомієподібної з'являються знизу на центральному пагоні або в прикореневій області. Їх відокремлюють стерильним гострим інструментом разом з корінцями та відразу висаджують в горщики. Рослини швидко вкорінюються.
Якщо коріння нема, то відростки тримають у воді, поки коріння не утвориться.
Для отримання саджанців беруть верхівкові живці довжиною 10-15 см, листочки з нижнього кінця обривають, а зріз обробляють порошком-стимулятором для гарного росту коренів. Висаджують по кілька штук в горщик з субстратом з перліту та універсального ґрунту (2:1).
Що таке вермикуліт для кімнатних рослин та як його застосовувати
Після вкорінення пересаджують в новий горщик з родючою сумішшю методом перевалки. Живці також дуже швидко утворюють коріння у воді. Коли з'являться добре видимі корінці, їх висаджують в горщик.
Жовте листя вказує на брак або надлишок води при поливі.
При поливі жорсткою й холодною водою та при грибкових захворюваннях листя покривається темними плямами.
Сухі кінчики листяних пластин та втрата яскравості викликані дефіцитом освітлення.
Зів'ялі та зморщені листочки з'являються в дуже сухому й жаркому приміщенні або при впливі холодних протягів.
Зі шкідників слід побоюватися павутинних кліщів, які часто з'являються в приміщеннях з сухим повітрям. Листочки в'януть, сохнуть. Зі зворотного боку можна побачити павутину та комах. При перших ознаках ураження шкідником необхідно провести неодноразову обробку спеціальними препаратами.