Зміст
Природа вражає різноманіттям дивовижних рослин і свідченням цього є один з хижаків світу флори — комахоїдна росичка (Drosera), яку рідко хто бачив в природному середовищі.
Однак останнім часом стало популярним вирощувати в домі цю незвичайну культуру і, як не дивно, в домашніх умовах росичка непогано себе почуває і при належному догляді може прожити не один рік.
Ця надзвичайно цікава рослина належить до сімейства росичкових (Droseraceae). Назва роду походить від грецького «droseros», що означає «покритий росою», тому що краплі липкого секрету на залозистих волосках виглядають точно так само як краплі ранкової роси, що виблискує на сонці. У народі її так і називають «сонячна роса» або «sundews».
Більшість зі 188 видів культури ростуть в Австралії, Новій Зеландії та Південній Африці, близько 18 видів родом з Південної Америки та кілька видових форм рослини можна зустріти в прохолодному і холодному кліматі Північної півкулі.
Мушмула японська – догляд в домашніх умовах та вирощування з кісточки
Виживають вони внаслідок спеціальних зимових прикореневих бруньок, які витримують низькі температури. Типовий представник помірних широт - росичка круглолиста.
Листя росички зібране в розетку і в залежності від видової приналежності може бути зелене, салатове, жовте або злегка червоне. За формою: маленьке й округле, довге і широке або вузьке, таке що лежать майже на землі. Довжина ніжок, на яких розташовані листочки, становить від 2 до 15 см.
Болотні торфовища, на яких росте рослина-хижак, практично не містять поживних речовин, тому росичка за роки еволюції змогла виробити незвичайний спосіб живлення за допомогою комах.
Її пастки покриті тоненькими чутливими залозистими волосками світло-червоного кольору, що нагадують вії. Вони виробляють ароматну липку речовину, яка є травною секрецією рослини-хижака та у вигляді крапельки виступає на поверхні кожного волоска.
Комахи, що притягнуті ароматом, сідають на листя, і липкий секрет їх паралізує, а листя повільно закривається і починається процес перетравлення за допомогою ферментів і мурашиної кислоти. Займає процес поглинання їжі кілька днів.
Квітки росички утворюються на досить довгих квіткових стеблах, щоб комахи, які їх запилюють, не потрапили в пастки. Квіти у більшості видів відкриті тільки на сонці. Вони невеликі — близько 1,5 см, але є види з квітами 4-5 см в діаметрі.
Цвітіння припадає на кінець весни та літо і триває 2-3 місяці. Таке тривале цвітіння може послаблювати рослину і позначатися на її зовнішньому вигляді.
Коренева система всіх росянок слабка, хоч і добре розвинена. Коріння культури необхідне тільки для поглинання води та утримання рослини на поверхні ґрунту.
У помірному кліматі взимку росянка занурюється в спокій і зимує під снігом. Субтропічні види ростуть круглий рік. Є ще велика група австралійських членів цього роду, чиє підземне бульбоподібне потовщення коренів допомагає їм пережити посуху.
Росичка круглолиста (Drosera rotundifolia)
Зустрічається в болотистих місцях Північної півкулі. Листя невелике й округле у вигляді лопаті, розташоване на довгих ніжках і покрите безліччю війок-волосків.
Drosera «Roseana»
Австралійський карликовий різновид (1-2 см), розмноження якого відбувається за допомогою живородних бруньок гемів — модифікованого листя, що з'являється з метою створення нової росички, яка генетично ідентична материнській рослині.
Геми утворюються всередині листяної розетки та проростають дуже швидко.
Рожеві або зеленуваті листочки «Roseana» густо вкриті залозками, що робить їх схожими на пухнасті кульки та практично не мають ніжок.
Росичка дербенська (Drosera Derbyensis)
Ендемік Західної Австралії. Листяні ніжки зібрані в прикореневу розетку, вони вузькі й запушені, а сама листяна пластина маленька та кругла.
Росичка капська
Родом з Африки. Висота вузьких зелено-жовтих або червоно-коричневих ніжок з листочками у вигляді лопаті близько 15 см.
Відрізняється красивим цвітінням, темно-рожевими або блідо-рожевими квітками. Даний вид росички набув широкого поширення в домашній культурі.
Drosera affinis
Ще один тропічний вид культури, який адаптується до широкого діапазону температур завдяки характерним тонким ніжками й листяним пластинам, що досягають у висоту 25 см.
У домашньому розведенні представлена різновидом «Намібія». На квітковому пагоні висотою до 30 см формується близько 13 квіток, які відкриваються по черзі.
Росичка Алісії
Тропічна рослина з низькою базальною розеткою, що складається з 30 щільно розташованих довгастих червонуватого або зеленого листочків, які досягають 25-30 мм в довжину і 7 мм в ширину. Листяні стебла відсутні. Нижні листочки з часом відмирають.
Суцвіття цього виду складається з приблизно 2-12 фіолетових квітів, які розпускаються по черзі.
Королівська
Королівська росичка (D. regia) родом Південної Африки. Отримала свою назву завдяки довгим до 50 см у висоту листочкам у вигляді списа, що створюють вінець. Утворює відразу кілька квітконосів, що досягають висоти 60-90 см.
Бузкові квіти зібрані в пухкі суцвіття. Механізм захоплення дуже незвичайний — листя навколо захоплених комах загортається як ніби у вузол!
Drosera nidiformis
Вид з Південної Африки, що легко культивується. D. nidiformis проявляє червонуватий відтінок листя, якщо вирощується в яскравих умовах освітлення. Не переносить холодні температури.
Існує також велика кількість таких чудових гібридів і культиварів як: Drosera falconeri, Drosera capensis x pululata, Drosera dielsiana x nidiformis, D. Pululata, гібрид росички круглолистої «Чарльз Дарвін» і ін.
Вирощування рослини-хижака вимагає певних правил, однак, культуру можна рекомендувати для початківців квітникарів.
Практично всі різновиди росички, за винятком деяких видів помірного клімату (росичка круглолиста), мають потребу у великій кількості розсіяного сонячного світла, але від прямих полуденних променів їх необхідно захищати, тому що вони призводять до висихання липкого секрету.
Кращою експозицією вважаються східні або західні вікна. Особливо важливе гарне освітлення для барвистих різновидів і вихідців з тропіків. Взимку рослина має отримувати як мінімум 8 світлових годин за допомогою фітолампи.
Взимку тропічні види росички вимагають температури 16-18 °C. Влітку можуть переносити високі температури в діапазоні 26-38 °C.
Європейські видові форми комфортно себе почувають при низьких температурах: взимку — 7-12 °C (за винятком небагатьох видів, які втрачають своє листя восени й зимують в більш холодних умовах) і влітку 20-22 °C.
У спеку наземна частина у деяких з них може засохнути, але потім відновлюється від коренів з нормалізацією температурного режиму.
Сильна спека впливає також на виробництво секрету, який швидко випаровується.
У природі комахоїдна росичка зростає на заболочених торфовищах, тому необхідно створити їй умови, що аналогічні природному середовищу існування. Рослина дуже чутлива до висихання ґрунту, який завжди повинен бути вологим.
Кращим рішенням є установка горщика на спеціальний піддон, який заповнений водою, що покриває дно горщика на висоту 1-2 см. Коріння рослинного хижака саме візьме необхідну кількість вологи, а надлишки води краще злити.
Ще один метод поливу — опускати горщик в місткість з водою на кілька секунд. Влітку поливають раз в три дні, а взимку скорочують зрошення до одного разу в тиждень.
Добре росте культура в акваріумі, дно якого викладено мохом. Горщик поміщають в нього до половини наземної частини. Такий спосіб вирощування дозволяє підвищити вологість повітря до необхідних 70% і найкраще імітує природні умови.
У звичайних умовах вирощування для підвищення вологості щодня обприскують поверхню ґрунту або обкладають горщик вологим мохом.
Крім частоти поливу, важливим фактором є також якість води, в якій повинно бути мінімум хімічних речовин і солей. Для цих цілей ми використовуємо м'яку дистильовану воду або кип'ячену та відстояну водопровідну. Ідеальним варіантом буде дощова.
Взимку активність домашнього хижака знижується, він менше вимагає живлення і поливу. Деякі росички можуть в кінці осені скидати листя. Такий період спокою виражений у видів середньої смуги.
Кращий ґрунт для вирощування комахоїдної росички в домашніх умовах — торф, змішаний з кварцовим піском, який вільний від мінеральних речовин і мохом в співвідношенні 3: 2: 1. Пісок можна замінити перлітом. Росичка Алісії добре росте тільки в торф'яному моху сфагнумі.
Пересадку проводять раз на 2 роки весною з початком вегетації. Пересаджують акуратно, методом перевалки. Негайної пересадки щойно куплені рослини не потребують. Процедуру можна перенести на початок березня.
Що таке вермикуліт для кімнатних рослин та як його застосовувати
Для вирощування росички в домашніх умовах вибирайте плоский невисокий горщик до 10 см завглибшки. Але можна взагалі не пересаджувати, тому що росички в домівках живуть тільки 3 роки. Отримати нового вихованця можна за допомогою своєчасного розмноження.
Найбільша розвага, особливо для початківців квітникарів, — це годування росички комахами. Внесення будь-яких добрив в ґрунт категорично забороняється, тому що приводить до загибелі рослини. Без отримання живої їжі комахоїдна росичка не загине (завдяки фотосинтезу), але зростання її зупиниться.
При годуванні культури потрібно запам'ятати кілька основних правил.
Перш за все, комахи повинні бути невеликими та обов'язково живими. Вони виконують функцію азотних добрив і забезпечують здорове зростання вашого вихованця.
По-друге, плодові мухи найкраще підходять як їжа.
По-третє, рослина, яка виставлена на балкон або терасу, сама подбає про себе.
І останнє, в приміщенні частота годування — приблизно раз у 2 тижні.
Культура розмножується за допомогою насіння, бруньок-гемів, листяними живцями й діленням кореневої системи.
Від свого вихованця насіння можна отримати за допомогою запилення квітів пензликом або винести його на балкон і надати цю місію комахам. Насіннєвий спосіб розмноження досить трудомісткий, але його перевага полягає в отриманні великої кількості саджанців.
Насіння навесні викладають безпосередньо на вологий торф, тому що для проростання йому потрібне світло. Вологість повітря повинна складати 70%.
Субстрат завжди повинен бути дуже вологим. Мінімальна температура для проростання становить 18 ̊С, а оптимальна — 20-23 ̊С. Перші сходи з'являються через 2-3 тижні. Пікірують сіянці через два місяці, цвітіння можна чекати через 1-1,5 року за умови годування кожні 2 тижні.
Бруньками-гемами розмножуються деякі карликові австралійські види культури. Геми поміщають на поверхню мокрого торфу, який змішаний з піском і стежать за постійною вологістю. Бруньки пускають коріння дуже швидко, практично за 4-5 діб. Гема може прорости навіть у вологій ваті або серветці.
Найпростіший спосіб отримання нових екземплярів. Для розмноження зрізають листочки з ніжками та укладають горизонтально в контейнер з вологою сумішшю піску і торфу або одного моху сфагнуму. Розмноження листям без ніжок відбувається за тією ж технологією.
Горизонтальний спосіб приміщення живця або листа забезпечує розвиток великих рослин, які досягнуть зрілості набагато швидше.
Місткості ставлять в добре освітлене місце і накривають склом або плівкою, щоб створити умови теплички. Мох періодично зволожуйте за допомогою спрею, не давайте йому пересихати. Раз на добу провітрюйте тепличку 5-10 хвилин.
Через деякий час на поверхні листяної пластини з'явиться відросток — це і є нова рослина. Процедура утворення коренів займає 3-8 тижнів.
Дуже швидко коріння утворюється у воді. Листя і живці повністю поміщають в місткість з водою, а після утворення корінців відразу висаджують в окремий горщик.
Цей спосіб найлегший.
Ніякі стимулятори утворення коренів для цієї культури не потрібні.
Попри те, що коренева система у росички слабка і тонка, її можна розділити для отримання нових рослин.
Процедуру розподілу дорослих 2-3 річних екземплярів проводять на початку весни та, головне, дуже акуратно.
У комахоїдної росички в домашніх умовах може розвинутись коренева гниль. Причиною можуть бути такі помилки в догляді як: постійний надлишок води в ґрунті, холодні температури, які підвищують ризик розвитку хвороби, брак світла.
Симптоми кореневої гнилі: листяні пластини повністю згорнуті, волоски не виробляють секрет.
Щоб врятувати вашого вихованця, необхідно негайно пересадити його в новий субстрат, а коріння обробити фунгіцидом.
Виробництво секрету може припинитися після пересадки або при частому доторку до листя. Утворюватися він буде вже на нових листочках.
Зрілі рослини відмирають час від часу, але зазвичай молоді пагони розвиваються з різоматозних стебел або коріння через кілька тижнів.
За іронією долі, рослини-хижаки піддаються нападу шкідників, хоча і дуже рідко.
Попелиці та трипси викликають деформацію наземної частини й зупинку в зростанні.
Видаляти шкідників потрібно вручну або використовувати народні засоби. Інсектицид застосовувати не рекомендується, тому що хімікати викликають висихання секрету і зменшення кількості його вироблення.