Зміст
Волошки — трав'янисті рослини родини Айстрових, поширені по всій території південного та помірного поясу Європи.
Існують однорічні та багаторічні їх різновиди. Стебла прямі, іноді стелються, розгалужені, довжиною від 80 до 120 см. Листя подовжене, цільне або розсічене, сірувато-зеленого відтінку.
Суцвіття правильної форми, у вигляді кошиків з кулястими або циліндричними лускатими основами. Діаметр віночків від 2 до 10 см. Пелюстки воронкоподібні або трубчасті, з різьбленими краями, розташовані в один або кілька рівнів.
Відтінки переважно ультрамаринові та лілові, але зустрічаються рожеві, жовті й червоні різновиди.
Коренева система розгалужена, в окремих видів — з центральним стрижнем, що глибоко проникає в ґрунт.
Цвітуть волошки з початку липня до кінця літа. Плоди представляють дрібні чубаті сім'янки, що дозрівають в кінці вересня. Квітки й листя дикої волошки володіють лікарськими властивостями, а також використовується як прянощі.
Налічується кілька сотень різновидів. Серед них скромні лучні та ефектні садові сорти, виведені селекціонерами. Декоративними якостями володіють:
Яскраво-сині або блакитні однорічні квіти з висотою стебел 60-80 см.
Квіти з оригінальною будовою і контрастним забарвленням кошиків — серединні пелюстки сині, крайові лілові або темно-червоні, стебла густі, висотою близько 80 см.
Холодостійкий вид з високими стеблами й світло-бузковими махровими квітками.
Рясноквітнучий високорослий вид з характерними яскраво-жовтими віночками.
Квітка з привабливими фіолетовими центрами. Цвіте з травня по жовтень. Посухостійкість, невибаглива до ґрунту. Росте на сонці так і в півтіні.
Всі сорти культури умовно ділять на дві групи:
1. Мезофити. Ця група була отримана від видів квітів, які ростуть на луках і полонинах. Люблять вони вологі і помірно вологі ґрунти. До даної групи відносяться однорічні сорти рослин. Для вирощування квітів такого виду потрібен ґрунт нейтральної кислотності.
2. Ксерофити. Цім квітам, на відміну від першої групи рослин, не потрібний вологий ґрунт. Вони без особливих складнощів ростуть у сухих ґрунтах. Ростуть волошки цієї групи в степових зонах.
Сюди відносять: Волошку блакитну, мускусну (Амбербоа мускусна) й ін. Дані квіти мають масивну кореневу систему, тому їх краще висаджувати в окремі місткості або на ділянці на відстані 40-50 см один від одного.
Наукова назва рослини Centaurea cyanus в перекладі з латинського означає «квітка кентавра» і пов'язана з грецькою міфологією. За легендою, кентавр Хірон, поранений стрілою Геракла, був вилікуваний соком цієї скромної квітки.
Волошки люблять добре освітлені та просторі ділянки, але непогано ростуть і в півтіні.
У садах використовуються для створення ландшафтів лугового стилю, добре підходять для газонів, альпійських гірок, рабаток або оформлення бордюрів.
Універсальні, вписуються в будь-які клумби. Відмінно виглядають поєднання волошок різних відтінків: темно-синіх, жовтих і рожевих. Часто висаджуються в ансамблі з календулою, адонісом, космеєю.
Для більшості видів ідеально підходять суглинкові ґрунти: нейтральні і пухкі, помірної поживності. Гірський вид віддає перевагу лужній землі. Якщо земля важка або кисла, в неї необхідно додати пісок, вапно або тирсу.
Однорічні сорти висаджують насінням з кінця квітня до середини травня при температурі ґрунту не вище 12 °C і відсутності заморозків. Землю перед посадкою скопують і дають добу прогрітися.
Насіння поміщають на глибину 2 см на відстані 20-30 см. Якщо сіють великі сорти, між ними залишають 50 см. Гряди відразу поливають. Паростки з'являються протягом 2 тижнів.
Багаторічні види рекомендується висівати у відкритий ґрунт в кінці вересня. Насіння, що пройшли стратифікацію, швидко проростають після сходження снігу.
Багаторічні та однорічні сорти волошки мають деякі відмінності. Так, багаторічні види є дуже стійкими до різних кліматичних умов, а також до хвороб. Вони невибагливі у догляді, зростають практично на всіх типах ґрунту, легко розмножуються.
Протягом всього року, незалежно від сезону, прикореневе листя багаторічників має зелений колір.
Тому ці квіти так люблять садівники, адже вони є окрасою дачної ділянки практично круглий рік. Росте верхнє листя як навесні, так і восени.
Перевага перед іншими квітами — невимогливість у догляді у відкритому ґрунті. Додаткове зволоження рослині потрібно тільки при повній відсутності опадів протягом 1 місяця і більше. Але великої кількості вологи волошки не люблять. Особливо нетерпимі до застою води види зі стрижневим корінням.
При тривалій засусі можна влаштовувати рослинам імітацію дощу, поливаючи протягом 5-10 хв розсіяними струменями. Розпушування ґрунту між рядами та прополювання проводять двічі на місяць.
До середини літа стебла волошки підіймаються високо і глушать бур'яни. З такою ж періодичністю слід вносити добрива. Для профілактики грибкових захворювань двічі в сезон рекомендується обприскувати зелень Фундазолом, розчином деревної золи або березового дьогтю.
Відцвілі кошики й засохле листя слід регулярно видаляти, щоб зберегти охайний вигляд кущів і запобігти розвиток фузаріозу.
Багаторічники на зиму обрізають, залишаючи 15 см стебел.
Однорічники розмножують насінням. Щоб виключити самосів, їх ретельно оббирають з кущів при дозріванні, а наступної весни садять на нове чи місце в бажаному порядку.
Слід пам'ятати, що не всі селекційні види зберігають сортові ознаки.
До багаторічних крім насіннєвого способу застосовують вегетативний: поділ куща. Оновлювати посадки бажано кожні 4-5 років.
Актинідія: посадка і догляд у відкритому ґрунті, сорти з фото
Викопують кореневища в кінці серпня або першій декаді вересня. Після ретельного огляду та видалення підгнилих ділянок їх розрізають.
Кожна частина повинна мати кілька живих здорових бруньок. Матеріал розсаджують відразу або поміщають на зберігання в ящик з піском і прибирають в темне прохолодне місце.
Як бачите, догляд за волошкою не складний. А різноманітні кольори рослини створять справжнє свято на ділянці.