В даний час практично жоден майданчик з озеленіння не обходиться без вирощування однорічної айстри.
Широку популярність і любов у ландшафтних дизайнерів і просто квітникарів-любителів рослина отримала за розмаїття кольорів і форм своїх квіток.
Латинська назва айстри однорічної - Callistephus chintnsis - в перекладі з грецької означає «зірка». Давня легенда говорить, що айстра перебуває в спорідненості з небесними світилами та народилася з зоряного пилу.
Батьківщиною рослини вважається південний захід Далекого Сходу, Китай і Корея. На територію Європи айстра потрапила в XVIII столітті і послужила відмінним матеріалом для селекції. В результаті чого з'явилося безліч нових сортів.
У сучасному озелененні використовуються гібридні сорти, що відрізняються величиною, формою, кольором і будовою суцвіть, а також розмірами куща, часом і тривалістю цвітіння.
Асортимент айстри однорічної в наші дні становить приблизно 4000 сортів. За декоративністю виділяють наступні класи: трубчасті, язичкові, перехідні (язичкові й трубчасті квітки в суцвітті).
Ці класи розділяються на типи відповідно до будови суцвіття. Основних класів десять, серед яких:
До складу типів входять сортотипи, які зазвичай мають гарні назви: Маргарита, Вікторія, Принцеса та ін.
Серед сортотипів є сорти: махрові, немахрові, густомахрові й напівмахрові. Вони в свою чергу поділяються за розміром суцвіття: дуже великі, великі, середні і дрібні. Всі сорти можуть мати різне забарвлення.
Фото 3
Висота високих сортів перевищує один метр, а найнижчі - карликові форми - досягають декількох сантиметрів. Через висоту ми можемо розрізняти низькі, середні та високі різновиди (понад 70 см).
За формою куща айстри бувають: пірамідальні, овальні, колоноподібні, розлогі.
За тривалістю часу вегетації та цвітіння виділяють: ранні, середні, пізні.
Щодо використання - айстри також поділяються на сорти: букетний, для посадки (невисокі або карликові кущики з безліччю суцвіть), універсальні (середні по висоті кущі підходять для клумб і на зрізання).
Айстра вимагає сонячних, теплих і спокійних позицій. Вона вважає за краще багатий, гумусовий, досить вологий та водопроникний субстрат, який по кислотності близький до нуля. Ґрунт повинен бути збагачений компостом, який забезпечить рослину необхідними інгредієнтами для належного зростання.
В тіні айстри більш сприйнятливі до хвороби.
Не переносить культура підживлення гноєм. Не можна висаджувати рослину на місце після вирощування гладіолусів, тюльпанів, гвоздик. Непогано росте після календули.
Посів насіння в закритому ґрунті проводиться в середині березня, протягом одного місяця.
Потрібно поживний, ґрунт, що утримує вологу. Найкраще використовувати спеціальні суміші, наявні в продажу. Якщо самі готуєте суміш, її необхідно пролити гарячим розчином марганцівки (2 г / 10 л води) перед посівом. Це захистить сходи від захворювання чорної ніжки.
Зазвичай на ящик потрібно 3 г насіння. Після посіву насіння присипають дрібним перегноєм і поливають. Ящики накривають плівкою.
Температура для появи сходів 18-20 градусів. Проростає насіння через 3-10 діб. В цей час його слід вдруге полити і знизити температуру до 15 градусів. Далі поливати в міру пересихання землі. У ґрунт розсаду висівають в кінці травня - початку червня.
Можна проводити посів насіння й у відкритий ґрунт - навесні та восени.
Застосовується при досить прогрітій землі. Зазвичай це кінець квітня - початок травня. На підготовленій з осені ділянці намічаються борозенки глибиною 0,5-0,8 см. У них сіють насіння айстри на відстані 2-2,5 см і присипають тонким шаром землі. До появи сходів сіянці прикривають плівкою.
Згодом молоді рослини проріджують, залишаючи найбільш розвинені та потужні, домагаються, щоб відстань між стеблами була не менше 15 см. Зайві рослини переносять на інші ділянки, вони утворюють чудові клумби.
Іноді у відкритий ґрунт насіння айстри висаджують пізньої осені або навіть взимку, по снігу. Ці рослини відрізняються добре розвиненою кореневою системою. Вони більш стійкі до захворювань, відрізняються тривалим цвітінням, але не встигають утворити насіння.
Перша підгодівля комплексними добривами проводиться через півмісяця після висаджування сіянців в ґрунт.
Під час цвітіння азотні підживлення прибирають, а рослини підживлюють тільки фосфорно-калійними добривами 1-2 рази на місяць.
На бідних ґрунтах застосовують і органічні добрива, наприклад, розчин коров'яку, настояний не менш 3 годин.
Будь якій підгодівлі передує рясний полив.
Занадто висока вологість землі та повітря збільшує ризик розвитку грибкових захворювань. Найбільш поширеними є борошниста роса і сіра цвіль. Перша хвороба дуже поширена, проявляється у вигляді пухнастого білого нальоту на всіх рослинах.
Профілактика захворювань полягає в створенні оптимальних умов для вирощування.
Сіра цвіль також заражає рослину, з'являються плями й сірий колір.
Також часто айстра однорічна уражається фузаріозом. Для профілактики слід обприскувати рослини спеціальними сумішами мікроелементів. Також рослина може захворіти на: фітофтороз, іржу, жовтяницю.
Не забуваємо і про вірусні захворювання. Вони пригнічують ріст рослин, а також призводять до деформації листя. Рослини, що заражені вірусами, повинні бути спалені.
Шкідники також становлять загрозу. Найбільш поширеними є попелиці, равлики, нематоди, слимаки, павутинний кліщ. З хворобами і шкідниками легко впоратися за допомогою різних засобів, що широко представлені в торговій мережі.
Використання в ландшафтному дизайні та складання букетів з використанням цієї рослини зазвичай залежить від декоративності суцвіть і висоти стебла.
Айстри вигідно прикрашають рабатки, бордюри і групові посадки в саду, чудово виглядають на балконах і терасах. Дрібноквіткові сорти придатні для створення ефектних бутоньєрок, а пишні суцвіття на міцних стеблах чудово виглядають у букетах.