Зміст
Серед безлічі окультурених хвойних рослин гідне місце займає декоративний і невибагливий у догляді тис - невелике дерево або чагарник, що відомий своєю довговічністю. Вік деяких найстаріших європейських екземплярів налічує понад 1500 років!
В давнину вважалося, що дерева несуть смерть і навіть в їх тіні перебувати небезпечно. За словами Плінія, трагічний кінець загрожував будь-кому, хто випивав вино з тисової чаші.
І таке застереження має підставу, бо всі частини дерева за винятком м'ясистих оболонок ягід, які приховують насіння, містять отруйні сполуки. Культура смертельна не тільки для людей, але і для домашніх тварин, наприклад смертельна доза для коня – всього кілька гілочок, а для людини – кілька ягідок.
Симптоми отруєння: сухість у роті, блювання, запаморочення, біль у животі, задишка, аритмія, гіпотонія та втрата свідомості. Нешкідлива рослина для дикого тваринного світу.
Представники роду є дводомними рослинами, тому для утворення плодів необхідно висаджувати чоловіче і жіноче дерево. Після запилення зав'язуються яскраво-червоні дрібні ягоди, які довго залишаються на гілках і служать не тільки прикрасою, але також кормом для птахів. Таким способом рослина поширюється в природі.
Стовбур покритий тонкою, сіро-коричневою або червонуватою корою. Хвоя м'яка, плоска, зверху темно-зелена, знизу світліша. Культура характеризується повільним зростанням, максимальна висота близько 10 метрів, при цьому діаметр стовбура довгожителів може досягати 4-5 метрів.
Перевагою вирощування тиса є його неймовірна здатність регенерувати та збільшувати густоту пагонів після обрізування. Процедура тільки підвищує красу цих рослин.
Ці якості дуже високо цінувалися в створенні садових ландшафтів минулих століть. У вісімнадцятому столітті у Франції складно було знайти сад без живих тисових огорож і топіарних фігур.
З дев'яти видів тиса в садовому культивуванні отримали популярність лише три, а саме їх численні сорти з різною формою крони та швидкістю росту, наприклад конічні, стовпчасті, пірамідальні, широколисті, а також карликові, з більш тонкими голками та жовтим або строкатим листям.
Тис середній Hillii (Taxus media) - це гібридний вид, що був отриманий в результаті схрещування японського тиса та ягідного. Характеризується помірним зростанням - його висота через 10 років всього 1,5 м.
Крона в молодому віці стовпчаста, але з роками утворює форму перевернутого конуса. Зелена влітку хвоя набуває восени й взимку золотисто-жовті відтінки. Витримує сильні вітри й морози до -34 ̊C.
«Hicks» - сорт даного виду, який має широке декоративне застосування завдяки довгим, темно-зеленим, блискучим голкам та яскраво-червоним ягодам, що з'являються восени. Крона широка, стовпчаста, дорослі дерева досягають висоти 3 метрів.
Найкраще росте на помірно родючих, вологих та вапнякових субстратах. Особливо рекомендується для створення живоплотів й фігурної стрижки.
«Tauntonii» - низькорослий кущ з елегантною, чашоподібною кроною. Пагони неймовірно гнучкі та легко відновлюють форму після сильних снігопадів.
«Densiformis» - ґрунтопокривний сорт з широкою, плоскою кроною до 1 метра у висоту та 1,5 в ширину. Гілки прямі та вигнуті, молода хвоя салатового кольору, більш зріла – темно-зелена.
Тис гострокінцевий або японський (Taxus cuspidata) родом з Японії, Кореї і Маньчжурії. Форма чагарнику варіюється від широкої до вузької, від вертикальної до плоскої або пірамідальної.
Сорт «Гном яскраве золото» - карликовий кущ із блискучими, золотистими голками й плоскою кроною.
«Nana Aurescens» - сонячно-жовтий, компактний, маленький кущ з золотисто-салатовим листям навесні, яке до кінця вегетації стає зеленим. Швидкість росту становить близько 5-7,5 см на рік. Через 10 років досягає висоти 60 см.
Найбільш відомий в садівництві тис ягідний (Taxus baccata), який часто можна побачити в садах і парках. Являє собою вічнозелений чагарник або низьке дерево з темно-зеленою, блискучою хвоєю.
Ягідний тис занесений в Червону книгу, оскільки в природних умовах зростання знаходиться під загрозою зникнення. Може рости при будь-якому рівні освітленості. Віддає перевагу вологому ґрунту, але може переносити посуху.
Серед ґрунтопокривних сортів ягідного тиса можна відзначити «Repandens» та «Nissens Corona» - чагарники з плоскою, широкою кроною і досить жорсткими пагонами. Через десять років виростають приблизно до півметра у висоту та досягають 1,5 метра в діаметрі. Люблять родючий й вологий ґрунт та найкраще себе почувають в тінистих місцях.
«Elegantissima» та «Aurea Decora» - широка, розлога крона середньорослого чагарнику з молодою хвоєю легкого кремового відтінку.
Зі стовпчастих сортів можна відзначити серію «Fastigiata» і «Fastigiata Aurea» - дерева з численними вертикальними, щільно прилеглими до стовбура пагонами.
«Amersfoort» - унікальний у своєму роді карликовий, несиметричної форми сорт з незвичайними для культури голками, що схожі на маленькі, овальні листочки.
Тис у догляді більш витривалий, ніж багато інших представників хвойних порід. Однак перевагу при посадці слід віддавати захищеним від вітру місцям, що дозволяють насадженням зберігати декоративність хвої після суворої зими.
При вирощуванні тисових дерев слід пам'ятати, що вони також є одними з небагатьох хвойних культур, які вважають за краще нейтральний або помірно кислий субстрат.
Склад ґрунту трохи різниться для різних видів. Наприклад, тис ягідний добре зростає на слаболужних і лужних субстратах, гострокінцевому тису більше підійде нейтральний суглинний ґрунт, для тиса середнього також оптимальна нейтральна або слаболужна реакція.
Головна умова вирощування культури - субстрат повинен бути добре дренованим, без близького залягання ґрунтових вод. Універсальний склад: дернова земля, пісок і торф у співвідношенні 3:1:1.
Для підвищення родючості в земляну суміш додають компост або мінеральні добрива. Перед посадкою на дні ями бажано насипати дренажний шар з битої цегли та шар річкового піску.
Всі види добре ростуть як в тінистих, так і в сонячних місцях - в цьому відношенні тиси універсальні. Однак для підтримки яскравості хвої варієгатні форми краще висаджувати на сонці або в легкій тіні.
Посадку тиса із закритою кореневою системою можна проводити в будь-який час сезону вегетації, а саджанці з відкритим корінням висаджують на початку осені або в середині весни.
Якщо ви плануєте використовувати дерева або кущі для створення живоплоту, то посадку тиса проводять в один ряд на відстані близько 50-70 см один від одного (в залежності від ширини крони сорту) або в шаховому порядку у два ряди.
Саджанці добре поливають та для підтримки оптимальної вологості ґрунту мульчують пристовбурний простір компостом або подрібненою корою. Мульчування відмінно пригнічує ріст бур'янів, допомагає уникнути перегріву коренів в спеку і забезпечує поживними речовинами при розкладанні мульчі.
Перші пару років молоді саджанці після посадки потребують утеплення на зиму. Коренева система тисових дерев дуже компактна і щільна, тому навіть старі екземпляри можна пересаджувати на нове місце.
Рослина віддає перевагу помірно вологим субстратам і непогано переносить посушливий період. Постійний надлишок води в ґрунті негативно позначається на розвитку культури.
Поливати перший час необхідно тільки молоді насадження, дорослі зазвичай зрошення не потребують. Рясно поливають раз в неділю при відсутності дощів. В догляд за тисом входить також розпушування ґрунту у молодих саджанців після поливу перші 2-3 роки.
Рослина дуже добре реагує на формувальну стрижку і навіть сильне обрізування, що дозволяє садівникам формувати будь-яку крону. Санітарне обрізування передбачає видалення сухих та пошкоджених після зими гілок.
Формувальне обрізування пагонів найкраще проводити навесні до початку вегетації. Другу стрижку при необхідності формування крони повторюють на початку липня. У більш пізній час обрізати не рекомендується, тому, що молоді пагони, які з'явилися після стрижки, не встигнуть зміцнити до зими і можуть підмерзнути.
Як бачимо, догляд за тисом не створює особливих проблем, але вимагає трохи уваги до рослини.
Розмноження тиса насінням досить складне і трудомістке, а поява сходів нерівномірна. Крім того, саджанці, які отримані таким способом, не завжди повторюють сортові характеристики, особливо це стосується сортів зі строкатою хвоєю.
Зазвичай цвітіння і плодоношення проходить два роки поспіль, а на третій рослина відпочиває. Якщо ви вирішили отримати саджанці насіннєвим способом, то збирати плоди потрібно після дозрівання, у вересні-жовтні.
Насіння очищають від м'якоті та зберігають 3 місяці при температурі 20 ̊C. Потім поміщають в пакет з вологим мохом або піском і зберігають 2 місяці в холодильнику при температурі 3-5 ̊С, оскільки насінню для проростання необхідна стратифікація холодом.
Підготовлений таким чином насіннєвий матеріал висівають навесні в ящики, що заповнені вологою сумішшю з розкисленого торф'яного ґрунту і піску, і накривають плівкою.
Кращий метод, що найбільш часто використовується - це розмноження тиса вегетативно живцями. Даний спосіб дозволяє зберегти всі декоративні особливості материнських рослин. Живцювання сприяє також більш швидкому росту саджанця.
Верхівкові живці поточного сезону найкраще брати навесні або у вересні-жовтні. Нижню частину очищають від голок і обробляють порошком, що стимулює коренеутворення. Потім заглиблюють в суміш з торфу і перліту (1:1) і поливають.
Під час вкорінення температура субстрату не повинна перевищувати 10 ̊С. Живці, які були посаджані восени, пересаджують у відкритий ґрунт в кінці квітня.
Живці, які були посаджані навесні слід після вкорінення пересадити в окремі горщики, які ставлять в тінисте місце саду, а в кінці літа висадити на постійне місце у відкритий ґрунт.
Живопліт з тиса завдяки насиченим кольорам та унікальному зовнішньому вигляду - найбільш поширений архітектурний елемент саду будь-якого стилю.
Завдяки повільному зростанню насадження довго зберігають форму, тому можуть стати прикрасою рокарія та альпінарія, а легкість формування фігур приваблює любителів топіарного мистецтва і регулярних садів.
Ефектно виглядає тис в композиції з будь-якими хвойними деревами, чагарниками з яскравим, декоративним листям. Як солітер тис може стати привабливим акцентом невеликого саду.