Зміст
Ломикамінь (лат. Saxifraga) - це численний рід, який об'єднує близько 450 видів та природних гібридів, більшість з яких широко поширені в Північній Півкулі.
Сама назва говорить про те, що природне середовище зростання майже всіх представників роду – це гірські, кам'янисті райони. З цієї причини культурні види широко затребувані в озелененні рокария та альпійських гірок.
Найкрасивіші екземпляри подушкоподібної форми з невеликими розетками листя та відносно великими квітами ростуть у високих частинах Альп, Піренеїв та Гімалаїв. Окремі види ломикаменів розрізняються за зовнішнім виглядом та вимогам до вирощування.
Представники роду можуть бути багаторічними, однорічними, вічнозеленими або листяними. Одні формують компактні подушки з щільних, листяних розеток, інші утворюють пухкі килими з мало листяними, сланкими пагонами.
Більшість з видового різноманіття воліють помірно вологий, вапняний ґрунт, але є види, які прекрасно ростуть в заболочених місцях на перегнійно-торф'яному субстраті.
Деякі рослини дивують своєю адаптацією до дуже важких умов проживання. Наприклад, ломикамінь волотистий, володіє вражаючою здатністю утримувати воду протягом тривалих періодів посухи на кам'янистих схилах.
Забарвлення квітів в залежності від виду від білого до всіх відтінків жовтого, рожевого, червоного або бордового. Цвітіння зазвичай починається в квітні-травні. Деякі альпійські ломикамені зацвітають відразу після танення снігу, зустрічаються також види, квітучі тільки у вересні.
Незважаючи на гадану крихкість, посадка та догляд за ломикаменем, не створять труднощів навіть у садівника- початківця, а квітковий килим та моховиті галявини стануть цікавим акцентом будь-якого саду.
Ломикамінь Арендса (Saxifraga arendsii ). Представляє собою збірний термін для безлічі гібридів рослини та має складну історію схрещування , в якій в основному брали участь 4 вихідних види: Saxifraga exarata, Saxifraga hypnoides, Saxifraga moschata та Saxifraga rosacea.
Перші селекційні роботи з гібридизації були розпочаті в німецькому розпліднику Arends в Ронсдорф-Вупперталь, що був заснований в 1888 році відомим рослинником та селекціонером Георгом Арендсом, який займався виведенням нових форм ломикаменю та чиїм ім'ям була названа група гібридів.
Сорти ломикаменю Арендса як і сам гібрид відносяться до групи моховистих ломикаменів та мають між собою кілька невеликих відмінностей, головними з яких є висота рослин й забарвлення квітів.
Зазвичай листяні розетки не перевищують 5 см у висоту (не рахуючи пагонів суцвіть, які досягають до 15 - 20 см) та до 25 см у ширину. Рожеві, червоні, пурпурні або білі квітки, розпускаються на кінцях тонких пагонів в травні - червні.
Після відцвітання сорти не втрачають своєї декоративності, залишаючись в саду у вигляді красивих моховистих дернин, сформованих з крихітного, зеленого листя, що зібране в маленькі, прикореневі розетки.
Ломикамінь Арендса не вимогливий у вирощуванні, в саду йому потрібен вапняний ґрунт та затінення від прямих сонячних променів. Кожні кілька років рослину слід омолоджувати, відокремлюючи розетки.
Багаторічник відрізняється універсальністю застосування, його можна використовувати для озеленення стін, доріжок та, звичайно ж, рокаріїв. Найкраще виглядає при груповій посадці, також його можна вирощувати в контейнерах.
З популярних сортів ломикаменю Арендса слід відзначити:
Ломикамінь Хайлендер (Saxifraga arendsii Highlander) - ще одна сортова серія рясноквітучих, низькорослих багаторічників, що утворюють щільну моховидну подушку висотою 10-12 см з крихітного смарагдово-зеленого, лопатеподібного листя.
Ширина дернини після розростання 25-30 см. У серію входять культивари з рожевим, червоним та білим цвітінням. Найкраще росте на сонці або в півтіні на помірно вологих, багатих гумусом, добре дренованих ґрунтах. Непереносить посухи, спеки й надлишку води.
Тінистий ломикамінь або тіньовий (Saxifraga umbrosa). Чудовий вид з масою дрібних блідо-рожевих квіток, що зібрані у велике волотисте суцвіття на довгих червонуватих квітконосах. Його сорти мають загальну назву «Гордість Лондона».
Крім цвітіння заслуговує на увагу красиве шкірясте листя, що зібране в розетки. У ефектного вариєгатного сорту «Aureopunktata» воно покрите маленькими кремовими цятками.
Найкраще росте в перегнійному, добре проникному, вологому ґрунті, в напівтінистому місці, наприклад, під кронами дерев. Висота квітучої рослини може досягати 30 см. Розпускаються квіти в травні та триває цвітіння практично все літо
Ломикамінь дернистий (Saxifraga cespitosa), також відомий під назвою чубатий або звичайний. Вічнозелений вид з пір'ястими листочками, що утворюють низькі, плоскі розетки.
Крихітні квітки розташовані на тонких, червонуватих квітконосах висотою до 10-15 см.рясно цвіте на рубежі квітня-травня. Розетка, що дає квітконос, може відмирати після закінчення цвітіння.
Найкраще росте в напівтінистому місці. На сонячній ділянці потребує більш частого поливу. Субстрат повинен бути проникним, гумусним та вапняним. Взимку може підмерзати (особливо молоді екземпляри), тому восени рекомендується укриття у вигляді палого листя або агротекстилю.
Волотистий ломикамінь (Saxifraga paniculata). Характеризується сизим листям зі сріблястими краями, що зібрані в щільну, маленьку розетку. Розростаючись, утворює красиві дернини.
На кінцях суцвіть висотою 25 см розташоване волотисте суцвіття, що складається з невеликих білих, жовтих або рожевих квіток. Після відцвітання розетки, з яких виросли суцвіття відмирають. Цвіте в травні-червні.
Ломикамінь моховидний (Saxifraga bryoides). Мешканець арктичної тундри, який також росте в Альпах та інших гірських хребтах Європи на великих висотах. Багаторічна рослина утворює густе листя, яке рідко перевищує 2,5 см у висоту.
Листя лінійно-ланцетне, облямоване щетинистими волосками. Взимку все листя в розетці скручується, і така форма росту типова для ґрунтопокривників, які ростуть на великій висоті в холодних умовах.
Квіти поодинокі, відносно великі, розташовані на верхівках злегка опушених, червонуватих квітконосів. Даний вид любить піщаний, добре дренований ґрунт. Зовні здорові, вкорінені розетки через надмірно вологи умови можуть відділятися від коренів.
Ломикамінь болотний (Saxifraga hirculus) з опушеним листям, розетки якого утворюють дернини. Квіти яскраво-жовті з контрастною плямою всередині віночка з'являються в кінці літа. Вид любить вапняно-перегнійний ґрунт й вологі місця поблизу водойм.
Ломикамінь жорстколистяний (Saxifraga aizoides) або жовтий гірський. Висота дернин, що сформовані з крихітних листочків, не перевищує 5-7 см. Яскраво-жовті, зірчасті квітки розпускаються ранньою весною на невисоких квітконосах.
Це дуже повільно зростаюча рослина ідеально підходить для тінистих рокаріїв. У природі виростає високо в горах, тому віддає перевагу холодним, помірно вологим, добре водопроникним, гравійним або піщаним ґрунтам.
У природних умовах коріння рослини в пошуках вологи та поживних речовин проростають в невеликі кам'янисті тріщини, тому на ділянці найважливішим фактором ефективного вирощування цього ґрунтопокривника є хороший дренаж.
Землю в місці посадки необхідно добре дренувати за допомогою вапняного щебеню, гравію, битої цегли або керамзиту.Хороші результати дає посадка ломикаменів в ґрунт, засипаний в ущелини між великим камінням, що імітує її природне середовище проживання.
Родючий ґрунт для рослини не підходить, тому оптимальним складом вважається субстрат для вирощування ломикаменю, який включає в себе гравій, грубозернистий пісок, суглинок, трохи компосту або торфу.
Незважаючи на потребу в хорошому освітленні, прямі промені рослині шкодять. Вирішити таку проблему можливо, посадивши ломикамінь на схилі. Крім того, від прямого полуденного сонця його може затулити будь-який кущ або дерево, посаджені з південної сторони.
У розплідниках ломикамінь найчастіше продається в контейнерах або горщиках, тому проводити посадку можна як навесні, так і протягом усього літа. При посадці рослину не заглиблюють - її розетка повинна знаходиться на тому ж рівні, що й в контейнері.
Після посадки ломикаменю землю навколо дернини утрамбовують та добре поливають.
Потім мульчують гравієм або щебенем, щоб ґрунт не пересихала занадто швидко. Можна викласти кілька великих каменів, що створить коріння захист від сонця й також посприяє збереженню вологи.
Більшість видів й гібридів люблять помірно вологий ґрунт, тому своєчасний полив в періоди тривалої посухи є дуже важливим фактором, який сприяє гарному зовнішньому вигляду рослини. При нестачі вологи листя ломикаменю втрачає пружність, в'яне, але після зрошення швидко відновлюється.
При поливі намагайтеся уникати попадання води на листяни розетки, оскільки вода, яка в них залишається може привести до гниття й розвитку інших грибкових захворювань.
З цієї ж причини варто побоюватися постійно мокрого ґрунту, який викликає загибель розеток. Щоб уникнути даної проблеми полив необхідно проводити після того, як просохне верхній шар землі.
Підживлення вносять тільки на дуже бідних субстратах та / або при симптомах дефіциту поживних речовин, які проявляються у вигляді хлорозу – знебарвленні листя.
Для збагачення ґрунту насипте трохи компосту під листяні розетки й акуратно змішайте його з землею, щоб не пошкодити коріння. Регулярне обрізування не потрібне, але необхідно якомога швидше видаляти відмерле листя й зів'ялі квітконоси.
Практично всі садові ломикамені у догляді морозостійкі й здатні витримувати під снігом морози нижче -20 °C. Легкого зимового захисту потребують тільки молоді, недавно посаджені рослини.
Проблемою можуть стати безсніжні та / або дощові зими, що нерідко призводять до загибелі дернин. Тому в разі подібних погодних умов слід зробити захист з навісів від дощу або опалого листя від морозу. Навесні вчасно знімайте укриття, щоб ґрунтопокривник почав вегетацію та не сопрів.
Деякі з найбільш чутливих видів вирощуються в горщиках та зберігаються в сухих й прохолодних приміщеннях з жовтня до середини березня.
Самий простий спосіб розмноження ломикаменю вегетативний - діленням дернини та живцюванням.
Наприкінці весни або у першій половині літа молоді листяні розетки обережно, щоб не пошкодити коріння, відокремлюють від батьківської рослини, викопують, висаджують на нове місце й добре поливають.
Такий поділ раз у 2-3 роки дозволяє омолодити рослину, оскільки з віком дернини ломикаменю втрачають свою щільність – стають пухкими, в них з'являються лисини. А регулярне омолодження поділом дозволить підтримувати декоративність та щільність мохових «килимків».
При живцюванні беруть молоді пагони з країв дернини на початку літа й висаджують їх для вкорінення або прямо у відкритий ґрунт, або спочатку в горщик з вологим піском.
За допомогою живців можна прикрити лисини на моховистих подушках, висадивши їх саме на цих місцях. Живці добре розростаються протягом декількох тижнів й закривають відкриті ділянки в дернині.
Вирощування ломикаменю з насіння можна проводити в домашніх умовах та у відкритому ґрунті. Але чутливі до морозу види з сріблясто-сизим листям рекомендуються тільки для домашнього пророщування.
Висівати у відкритий ґрунт можна як ранньою осінню, так й навесні в пухкий субстрат, змішаний з піском. Насіння трохи вдавлюють в землю та зверху присипають тонким шаром піску або перліту.
Проростання нерівномірне й займає близько місяця, іноді довше. Осінні сходи перед морозами рекомендується прикрити ялиновим або сосновим гіллям або опалим листям.
У домашніх умовах насіння ломикаменю перед посівом повинне обов'язково пройти стратифікацію холодом. За місяць до посіву насіннєвий матеріал висипають у вологу серветку або змішують з вологим піском та поміщають в контейнер або пакет. Зберігають насіння у холодильнику.
Серветку періодично змінюють, а пісок зволожують спреєм, щоб не висох. Після стратифікації, на початку весни, висівають в універсальний ґрунт, що змішаний з грубозернистим піском у співвідношенні 1: 1.
Оптимальна температура проростання 18-20 °С, але поява сходів може бути повільною й нестійкою. Ґрунт в період проростання необхідно підтримувати вологим, але не мокрим. Найкраще поливати за допомогою розпилювача, який рівномірно зволожить поверхню земли.
Після появи 2 листочків сіянці пікірують в ящики, а у відкритий ґрунт висаджують на початку літа. Садовий ломикамінь, що вирощений з насіння, зацвітає тільки на другий рік.
Серед проблем, які можна очікувати в догляді за ломикаменем у відкритому ґрунті, найбільш небезпечна коренева й листяна гниль, яка викликана надлишком води. З цією хворобою вкрай складно, а часом навіть неможливо, боротися.
Кращий спосіб зберегти рослину - живцювати хворий екземпляр, виділивши здорову частину та посадивши її на нове місце.
З інших грибкових хвороб можна відзначити борошнисту росу та сіру гниль (Botrytis cinerea), які найчастіше вражають рослину в кінці циклу цвітіння через підвищену вологість й погану циркуляцію повітря.
У більшості випадків поширення грибкових патогенів можна запобігти або зменшити, забезпечивши належні умови вирощування, хорошу циркуляцію повітря та доступ до світла.
Лікувальне застосування фунгіцидів актуально при перших ознаках грибкових захворювань, а з профілактичною метою обробляють насадження в тому випадку, якщо стоїть сприятлива для росту грибків волога погода.
Зі шкідників варто побоюватися тільки попелиці, яку знищують за допомогою садового мила.
Ломикамінь вважається класикою серед рослин, що використовують для озеленення альпінарію та рокария. Вона також прекрасно росте в тріщинах стін, надаючи їм ефектний, декоративний вигляд.
За допомогою цієї мініатюрної красуні можна створювати цікаві композиції, посадивши мікс з сортів різного квіткового забарвлення або додавши до посадки рослини з подібними умовами вирощування: аліссумом, арабісом, іберісом, лавандою, седумом, шавлією, армерією, ясколкой, дзвониками та іншими.
Через здатність рости на кам'янистому, бідному ґрунті ломикамені можуть прикрасити ділянки саду де іншим насадженням рости складно.
Ґрунтопокривники висаджують уздовж доріжок або навколо дерев, вирощують в горщиках, що використовують в озелененні саду. Види, які ростуть в болотистих умовах, ідеально підходять для обрамлення штучних водойм.