Суничне дерево, арбутус або суничник великоплідний (Arbutus unedo) - являє собою вічнозелений чагарник або невелике дерево з родини Вересових.
У природному середовищі теплолюбна рослина зустрічається в Марокко, Лівані, Ізраїлі, Алжирі, Азії, в країнах Середземноморського басейну та в Західній Європі. Підвид з рожевими квітами A. unedo rubra був виявлений в Ірландії в 1835 році.
Культура часто згадується у творіннях поетів та художників. Рослину зображено на гербі Мадрида, а в центрі міста знаходиться скульптура суничного дерева та ведмедя, який ласує його плодами.
Суничник в догляді досить невибагливий та може пристосуватися до різних умов вирощування.
Його родич – суничник дрібноплідний (Arbutus andrachne) цвіте взимку, тому в середній смузі ви не побачите його маленьких, схожих на суницю, ягід, але він може вирощуватися на бідних та сухих субстратах.
У природі рослина зазвичай досягає висоти 1,5-5 метрів, але можна побачити й десятиметрові дерева. Зелене, шкірясте, блискуче листя довжиною до 10 см зберігається на гілках протягом усього року.
Невеликі білі або блідо-рожеві квітки-дзвіночки з ніжним медовим ароматом схожі на конвалії.
З'являються вони тільки восени, але цвітіння в м'якому кліматі триває до січня. Оскільки цвітіння тривале, на дереві одночасно можна побачити як ягоди, так й квітки.
Плоди дозрівають протягом року. Спочатку вони жовті, але в міру дозрівання стають блідо-червоними. Діаметр стиглих плодів 15-20 мм. Жовтий м'якуш м'ясистий, терпкий, не дуже солодкий, з безліччю дрібного насіння. Шкірка товста, груба та покрита дрібними пухирцями. Плодоношення не дуже рясне та сильно залежить від погоди.
Смак ягід трохи схожий на полуницю або суницю. Плоди багаті клітковиною, вітаміном С та іншими антиоксидантами. Їх можна вживати у свіжому вигляді або використовувати для приготування соків, джемів, компотів й варення.
Кращими сортами для вирощування в контейнерах є карликові чагарникові форми висотою 1-2 метри, наприклад, «Elfin King», «Croomei», «Compacta» та рожева «Rubra».
Деревце добре росте та родить в сонячних місцях, але також може вирощуватися в півтіні, хоча цвітіння в цьому випадку буде мізерним. Надає перевагу гумусним, проникним субстратам з помірною вологістю, лужною або слабокислою реакцією та невеликим вмістом кальцію.
Через чутливість до низьких температур посадку проводять в місцях, що добре захищені від вітру. Хорошим рішенням стане ділянка біля стін або огорож з південного боку. У регіонах з сильними морозами культуру вирощують в контейнерах, заносячи в будинок на зимівлю.
Арбутус стійкий до короткочасної посухи, але водночас добре росте в прохолодне дощове літо. Полив за відсутності дощів регулярний, щоб ґрунт залишався злегка вологим. Особливо важливо зрошення для молодих саджанців, які не виносять пересихання субстрату.
Навесні рослину підгодовують гранульованим гноєм або компостом, прикопуючи добриво в пристовбурній області. Восени вносять фосфорно-калійні підгодівлі, що підвищують стійкість культури до низьких температур.
Сортові форми суничника не стійкі до морозів, але деякі з них можуть витримати зниження температури до – 15 °C та навіть нижче. Проте, навіть таким саджанцям необхідно забезпечити максимальний захист в зимовий період. Дерева утеплюють спеціальним матеріалом, що дихає (агроволокно, дерюга).
Землю навколо стовбура в середині листопада після поливу мульчують високим шаром компосту, опалим листям або тріскою. Весною з настанням плюсових температур зимовий шар мульчі прибирають.
Якщо навіть після утеплення є ризик замерзання, то кращим виходом буде вирощування карликових сортів суничного дерева в горщиках чи контейнерах. З настанням холодів горщики заносять у світле приміщення з температурою від 3 до 10 °C, (веранда, утеплена лоджія).
Поливають рідко, не даючи землі повністю просохнути. Навесні полив поступово збільшують, а коли минуть морози, виносять рослину на відкрите повітря.
Насіння, що взяте в домашніх умовах, вимагає стратифікації холодом. Його попередньо замочують у воді на 5-6 діб, потім поміщають в пакет з вологим піском або мохом та тримають в холодильнику 1-2 місяці.
При цьому середовище, в якому знаходиться насіннєвий матеріал, повинне бути весь час вологим. Після стратифікації насіння висівають в суміш з піску (30%) та торфу (70%) й ставлять контейнер у світлу та теплу кімнату при температурі 20-22 °C.
Субстрат зволожують за допомогою спрею. Проростання нерівномірне та може займати 2-3 місяці. З появою перших листочків саджанці пікірують в окремі горщики з сумішшю з універсального ґрунту, торфу та піску (3:1:1).
Вирощувати можна далі в горщиках або висадити зміцнілі саджанці у відкритий ґрунт. Важливо посадити рослини попарно, щоб вони могли запилюватися. Цвітіння можна побачити вже через рік.
Причини пожовтіння листя: