Зміст
Рід пієріс (Pieris), що належить до сімейства вересових, охоплює сім видів квіткових, вічнозелених чагарників, які в природі виростають в Східній Азії та східній частині Північної Америки.
З усіх представників роду у садовій культурі поширений пієріс японський родом з Японії та Тайваню. Хоча чагарник з'явився в наших садах порівняно недавно, завдяки своїй декоративності та легкості у догляді пієріс швидко завоював популярність у садівників.
Це повільно зростаюча та невисока рослина висотою від 0,5 до 2 м, в залежності від сорту. Пагони численні, розгалужені. Листя шкірясте, вічнозелене, від 5 до 8 см в довжину.
Характерною та незвичайною особливістю чагарнику є його листочки на молодих приростах, які демонструють на початку вегетації ефектне забарвлення з усіх відтінків червоного, рожевого або кармінового. Згодом зріле листя поступово стає зеленим.
Ще одна декоративна особливість пієрісу - рясне цвітіння, період якого припадає на квітень та травень. Невеликі білі, рожеві або червонуваті квіточки, схожі за формою на конвалію, зібрані в чудові грона суцвіть, що звисають з верхівок пагонів.
Особливо ефектно виглядає суцвіття на тлі барвистого молодого листя. Цікаво, що закладка квіткових бруньок відбувається восени, завдяки чому всю осінь т зиму пагони прикрашають щільні бутони, що покриті червоною лускою, яка захищає їх від морозу.
Увага! Майже всі наземні частини рослини отруйні при вживанні в їжу людьми або тваринами. Токсичність обумовлена присутністю грейанотоксінов, що містяться в квітках та листі. Симптоми отруєння можуть включати: слиновиділення, головні болі, блювоту, а також серцеву недостатність, що приводить до смерті.
Пієріс японський має досить велику кількість сортових форм, що можуть відрізнятися забарвленням листя на різних стадіях розвитку, а також відтінком цвітіння. Нижче описані кілька найбільш популярних в середній смузі сортів.
«Купідо» - компактний й невисокий кущ, що не перевищує 1 м у висоту. Навесні молоде листя рубіново-рожевого забарвлення. Квітки, що зібрані в невелике волотисте суцвіття, розвиваються на рубежі квітня й травня.
«Кацура» - низькорослий кущ з компактною, сферичною формою крони. Прирости пофарбовані в насичений червоно-бордовий колір та з'являються двічі за вегетаційний період. Цвітіння рожеве.
У «Лісового полум'я» листя навесні змінює колір від вогненно-червоного до ніжно-рожевого, кремового й потім поступово фарбується в зелений.
«Астрід» - білоквітковий сорт з досить широкою, кремовою облямівкою на зеленому листовій пластині. Досягає до 2 м у висоту.
«Рондо» - рясно квітучий, акуратний кущ, коричнево-червоні молоді прирости якого з'являються в середині травня, коли квітки вже в'януть.
«Carnaval» - сорт з білими квітками висотою до 150 см. Молоде листя буро-червоне, потім стає червоно-рожевим та поступово світлішає до бежевого. Зелене листя прикрашає кремово-біла облямівка. Колір приросту може зберігатися навіть протягом усього вегетаційного періоду.
Раніше за інших розквітає «Дебютантка». Якщо зима м'яка, то вже в кінці березня з'являються великі волотисті суцвіття. Кущ досить сильно розростається та досягає висоти 1,2 м.
Через оригінальне забарвлення варто посадити в саду «Маленьку пустку» (Little Heath). Листя у куща дрібніші, ніж у інших сортів, сизі з кремовим краєм. Весняні прирости темно-рожеві.
Додаткова перевага сорту - дуже повільне зростання. Після десяти років вирощування рослина досягає висоти всього 50-60 см та такого ж діаметру.
Ідеально підходить для невеликих садів й горщикового озеленення. На відміну від більшості культиварів «Маленька пустка» дуже посухостійка. Оскільки рослина не є повністю морозостійкою, то рекомендується захист на зиму.
У карликового культивара «Little Frosty» зелене листя з сріблясто-білими краями, форма компактна й щільна. Навесні з'являються дзвоноподібні, білі квіти та темно-рожеве листя на молодих пагонах. Виростає до 40 см у висоту й 25 см у ширину, не схильний до хвороб та зимостійкий до -20 С.
Сорт пієрісу «Флемінг Сільвер» з білою облямівкою на листі. Навесні чагарник демонструє яскраво-червоні пагони та білі ароматні квіти.
«Variegata» - молоде листя й пагони навесні стають яскраво-рожевими, витримує морози до -18 C. Любить супіски та ґрунти, що багаті органічними речовинами.
Вибір відповідного місця дуже важливий для цієї рослини. Найкраще підійде експозиція з легким затіненням або сонячна, але без попадання полуденних променів, оскільки під прямим сонцем шкірясте листя може обгоряти.
Тінисті ділянки для вирощування не підходять, оскільки дефіцит освітлення відбивається на декоративності ряболистих форм та перешкоджає цвітінню.
Деякі сорти досить чутливі до морозів, тому місце для посадки пієрісу вибирайте тихе, захищене від сильних поривів вітру, який призводить до вимерзання квіткових бруньок й пагонів.
Чагарник належить до ацидофільних рослин, тому віддає перевагу кислим, збагаченим гумусом субстратам, які підтримують помірно вологими.
Посадка японського пієрісу дуже схожа на посадку азалії та інших чагарників. Спочатку викопують досить глибоку та широку яму, на дно якої викладають товстий дренажний шар, що забезпечує необхідну проникність ґрунту.
Потім насипають в яму спеціальний підкислену суміш, наприклад, для вирощування азалій, рододендронів або вересків. Можна також у звичайну землю додати трохи верховинного торфу, моху та соснових голок.
У приготовлену яму поміщають кореневу грудку рослини, засипають землею та утрамбовують, щоб не залишилося повітряних кишень. Саджанець після посадки необхідно добре полити й замульчувати ґрунт навколо шаром компосту або кори товщиною 5-10 см.
Мульча знизить випаровування вологи влітку, захистивши коріння від пересихання, а кора допомагає підтримувати необхідну кислотність землі.
Саджанці в розплідниках продаються із закритою кореневою системою, тому висаджувати їх можна протягом усього сезону вегетації – з квітня й по кінець вересня.
Важливо! Більшість японських пієрісів цвітуть з квітня по травень, але терміни можуть незначно відрізнятися в залежності від сорту. У прохолодному кліматі культивари, що дуже рано розквітають, дуже вразливі для весняних заморозків, тому в таких регіонах варто уникати посадки ранньоквітучих сортів.
Рослина досить чутлива до посухи, особливо молоді саджанці, тому під час тривалої спеки та відсутності опадів поливати слід часто та рясно.
Рекомендується також добре зволожити землю в кінці осені перед настанням морозів, оскільки в зимовий період вічнозелений пієріс хоч і менше, але все-таки потребує води. У безсніжні зими або за відсутності відлиги до початку весни кущ без поливу може почати засихати.
Мульчування корисно не тільки для саджанців, а й дорослим насадженням, при цьому мульчу необхідно оновлювати 1-2 рази за сезон – навесні і/або восени. Передзимове мульчування додатково допоможе захистити неглибоке коріння рослин від морозів.
У догляд за пієрісом входить також видалення відцвілих суцвіть, щоб стимулювати розвиток нових квіткових бутонів.
У підгодівлі нема потреби, але якщо ви хочете додати в ґрунт поживні речовини, то варто вибрати добриво для азалій або рододендронів. Внесення жмені добрив навесні на початку вегетації допоможе рослині краще відновитися після періоду низьких температур.
Сорти японського пієрісу утворюють досить компактну й пухку форму, що пропускає повітря та світло, тому обов'язкове обрізування не потрібне.
Однак для контролю зростання після цвітіння можна вкорочувати гілочки приблизно на чверть. Санітарне обрізування на початку весни полягає у видаленні слабких, пошкоджених, хворих та замерзлих пагонів.
Сорти пієрісу, які вирощуються в середній смузі, зазвичай добре переносять холодні зими, проте рекомендується захищати молоді бутони, які можуть підмерзнути, та маленькі саджанці.
Корисно підгорнути основу куща опалим листям або ґрунтом, щоб знизити ризик пошкодження коренів, а сам кущ утеплити до початку перших морозів агротекстилем.
Холодна погода навесні послаблює рослини та впливає на декоративність молодих приростів, тому, коли очікуються весняні заморозки, також варто укрити кущі цілком мішковиною або агротекстилем.
Фітофтороз - небезпечне захворювання японського пієрісу, що вражає рослини сімейства вересових. Прохолодна й волога весняна погода та загущені посадки підвищують ризик розповсюдження патогену.
Симптомом є поступове відмирання верхівок пагонів на одній стороні куща, хвороба повільно поширюється по всій рослині та призводить до її всихання.
Нерідко фітофтороз проявляється у вигляді нерівних коричневих плям на листяній пластині. Хворі пагони слід зрізати, а в разі сильного поширення інфекції рослину доведеться видалити.
З метою лікування та профілактики кущ обробляють та поливають розчином Proplant 722 SL або Magnicur Energy 840 SL, бажано 2-3 рази з інтервалом в 14 днів.
Іншим захворюванням є грибкова плямистість, що викликає появу коричнево-червоних плям на листяних пластинах, які поступово збільшуються в розмірах до тих пір, поки не охоплять все листя, викликаючи його опадання.
Хвороба розвивається в теплих та вологих умовах, тому один зі способів профілактики - зберігати листя на рослині сухим та забезпечити циркуляцію повітря.
Для контролю хвороби видаляють найбільш заражене листя та пагони, а потім 2-3 рази кожні 7 днів обприскують рослину фунгіцидом, наприклад Топсин М 500 SC .
При нестачі освітлення й поганій циркуляції повітря насадження можуть уражатися сірою гниллю, яка проявляється сірими плямами, в основному на квітах. У цьому випадку також необхідна обробка фунгіцидом.
Почервоніння сезонного листя є ознакою стресу, наприклад від пересадки або посухи.
Пієріс японський ідеально підходить для посадки в вересових садах. Рослина прекрасно виглядає в композиціях з азаліями, рододендронами, кальмією, іншими вічнозеленими рослинами та представниками хвойних порід.
Кущ є незамінним елементом японських садів, де її часто висаджують поруч з низькорослими соснами, кленом або ялівцем.
Пієріси висаджують на передньому плані, оскільки їх молоді листочки ефектно виглядають на зеленому тлі інших насаджень або трав'яного газону.
Темно-зелене глянцеве листя чагарнику влітку помітно контрастує з ряболистяними сортами барбарису або бересклету.
Карликові сорти пієрісу гарні в бордюрному або горщіковому озелененні.