Зміст
Павловнія (Paulownia) є невеликим родом з сімейства Павловнієвих, що об'єднує близько 9 видів квіткових, напіввічнозелених та листопадних дерев. У природі представники роду виростають в субтропічних регіонах, переважно в Східній Азії.
В Європу рослина була завезена в 19 столітті, після її відкриття в 1835 році двома натуралістами й ботаніками - голландським лікарем Філіпом фон Зібольдом та його другом Йозефом Цуккеріні.
У той час трон Нідерландів займала королева Анна Павлівна Романова - дружина короля Вільгельма II й дочка російського царя Павла I.
Не бувши голландкою, королева отримала велике визнання серед своїх підданих та саме на її честь ботаніки дали дереву це незвичайне ім'я, яке було прийнято в ботанічному світі як назва цілого сімейства рослин схожого походження.
Одні з найбільш ранніх згадок про рослину датовані 3 тисячоліттям до н.е. В Японії павловнію культивували століттями, та вважали священним деревом, яке було відоме під назвою «Кірі», що перекладається як «життя».
На своїй батьківщині, в Південно-Східному Китаї, її називають «імператорське дерево щастя». Жителі Китаю вважають, що рослина приносить удачу, добробут й створює навколо себе позитивне енергетичне поле, що цілюще впливає на організм людини, покращуючи його фізичне й психічне здоров'я.
Саме тому в Китаї та в інших країнах Азії завжди високо цінувалися вироби з павловнії. Проведені сучасні дослідження показали, що завдяки особливій структурі тканин ця рослина дійсно здатна очищати та іонізувати повітря.
Завдяки великій зеленій масі та метаболічним характеристикам павловнія вловлює в середньому 21,7 кг CO2 та виробляє 5,9 кг O2 в день, що майже в десять разів вище, ніж інші види дерев.
Павловнія по швидкості росту не має аналогів у світі. Вона росте приблизно в 10 разів швидше, ніж сосна або тополя та в 6 разів швидше дуба, забезпечуючи промисловість великою кількістю легкої і якісної деревини.
У правильно обраному місці для посадки та гарному догляді, павловнія може всього за сезон досягти висоти дорослої людини.
Дерево Кірі здатне переносити посуху й вогонь, її деревина є відмінним ізолятором, має високу термостійкість, а температура займання становить 425 °C, що майже вдвічі вище в порівнянні з іншими породами дерев. У давнину японці та китайці робили свої меблі з павловнії, щоб уберегти своє майно від вогню.
Рослина пристосовується до бідних, забруднених синтетичними речовинами або вуглеводнями ґрунтів, сприяє відновленню їх екосистеми, залучаючи мікроорганізми та насичуючи азотом й киснем.
Характерним представником роду є повстяна павловнія (Paulownia tomentosa), яка крім своєї декоративності володіє всіма унікальними властивостями, описаними вище. Даний вид найбільш витривалий для вирощування в кліматі середньої широти, оскільки здатний витримувати сильні морози.
У природних умовах рослина являє собою невелике дерево висотою до 15-20 м, з прямим стовбуром та досить пухкої, розлогою кроною. У центральній частині крони гілки широкі, а у верхній - підняті.
Оскільки в суворі зими пагони молодих саджанців підмерзають, то деревце починає розгалужуватися від основи стовбура й росте у вигляді пишного, великого чагарнику.
Листя з великою ніжкою, також дуже велике, серцеподібне, бархатисто-опушене. Його довжина може досягати 50-60 см! За формою воно схоже на листя смоковниці (фіги), через що павловнію ще називають «адамовим деревом».
У рослини глибоке коріння, що робить можливим її вирощування на крутих схилах, які воно відмінно зміцнює. Розмах коренів може досягати 30 м в довжину, що приблизно в 3 рази більше в порівнянні з кроною дерева.
Головною декоративною особливістю павловнії є цвітіння, яке настає у квітні, коли на ще на голих пагонах розпускаються великі грона бузково-синіх, лілових або кремових, воронкоподібних квітів, що зібрані в волотисте суцвіття до 40 см в довжину.
Внутрішня частина квітів строката, з жовтими смугами. Вони трохи схожі на дзвіночки, які покриті тонкими волосками у вигляді пуху.
Квіти містять багато нектару, з якого отримують абсолютно прозорий, смачний та легкий мед, схожий за консистенцією на акацієвий. Мед має лікувальні властивості та його вживання рекомендують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, застудах, трахеїтах й бронхітах. Самі квітки вживають у вигляді відвару або сиропу.
В регіонах с суровими зимами та морозними вітрами деревце цвіте не дуже рясно, оскільки закладка квіткових бутонів відбувається восени та в сильні морози вони підмерзають.
Після відцвітання зав'язуються насіннєві головки - великі, липкі, яйцеподібні коробочки, які, дозріваючи, набувають коричневого кольору. Вони, як й квіти, утворюють грона та можуть залишатися на дереві до 2 років. Маленькі, крилаті насіння після розкриття коробочок переносяться вітром на великі відстані.
Крім павловнії повстяної, в декоративному садівництві можна зустріти гібриди — павловнію Шан Тонг та Pao tong які характеризуються підвищеною стійкістю до хвороб та несприятливих погодних факторів.
Ці дерева не бояться перепадів температури й витримують морози до -23 °C.
Придбати саджанці павловнії можна в багатьох садових розплідниках, де вони продаються із закритою кореневою системою, тому посадку можна проводити протягом усього сезону – з квітня по жовтень. Деревце найкраще буде рости на помірно родючих, супіщаних ґрунтах та пухкому суглинку з pH в межах 5,0-7,0.
Оскільки у рослини розвивається глибока стрижнева коренева система, то залягання ґрунтових вод має вирішальне значення для вирощування павловнії, яка дуже чутлива до надлишку вологи в ґрунті.
Якщо залягання вод знаходиться на глибині 1,5 м, то така ділянка не підходить для посадки адамового дерева. І навпаки — на піщаних субстратах вода повинна знаходитися не дуже глибоко.
Володіючи глибоким стрижневим коренем павловнія в достатній кількості постачає свою кореневу систему водою з глибини більше ніж 5 метрів.
Якщо корінь не може досягти водоносних шарів, рослина покладається виключно на водоутримну здатність ґрунту. На суглинних ділянках ця вода зберігається в ґрунті, та її може вистачити навіть на дуже тривалі періоди посухи.
Місце для посадки павловнії має бути теплим, сонячним й захищеним від сильного вітру, щоб знизити ризик підмерзання пагонів в холодний період.
Перед посадкою землю з посадкової ями збагачують компостом, перегноєм або комплексом мінеральних добрив. На дні ями рекомендується викласти дренажний шар з дрібного щебеню або битої цегли, який зверху прикривають шаром землі.
Після посадки землю навколо деревця утрамбовують, добре поливають та мульчують деревною тріскою або торфом, які перешкоджають випаровуванню вологи та контролюють ріст бур'янів. Оскільки саджанець росте дуже швидко та одним стовбуром, то можна прив'язати його до опори, поки не зміцніє.
Особливих вимог до догляду павловнія повстяна не пред'являє. Однак одним з найважливіших факторів, необхідних для хорошого розвитку деревця, є підтримка вологості ґрунту у перші два роки після посадки.
Один саджанець вимагає приблизно 1-2 поливу на тиждень, близько 40 літрів води за умови відсутності опадів. Як тільки коріння саджанців досягне ґрунтових вод, зрошувати їх більше не потрібно, оскільки доросле дерево здатне переносити посуху.
Через активне зростання зеленої маси павловнія потребує додаткової підгодівлі, яку проводять 2-3 рази на рік — навесні азотом, що стимулює зростання листя, а влітку фосфором, калієм та іншими мікроелементами. З органіки добре підійде компост або перегній.
У регіонах з помірним кліматом морозостійкість павловнії становить - 25 °C, але в суворі зими дерева й саджанці можуть підмерзати, особливо навесні, втрачаючи квіткові бруньки та молоді прирости.
Тому бажано в сильний мороз дерева утеплювати та прибирати захист після останніх весняних заморозків. Але навіть якщо ваше деревце замерзне, то навесні в пристовбурній області почнуть утворюватися кореневі відростки. Одне дерево може дати 1-4 таких молодих відростків.
Для утеплення використовують білий агротекстиль або джутову тканину, якою щільно вкривають крону дерева. Як захист від сильного зимового вітру використовують солом'яні циновки, але краще висаджувати павловнію під захистом стін з південного боку.
Павловнія відмінно переносить обрізування. Навесні проводять санітарну процедуру — ретельно чистять крону від всіх підмерзлих та засохлих пагонів.
Якщо стоїть завдання припинити зростання, то у молодих екземплярів обрізають верхівку стовбура. Процедуру також проводять навесні або влітку, але не пізніше початку вересня.
У районах з суворими зимами краще забути про убоге цвітіння та навесні вкоротити стовбур практично до землі, щоб стимулювати зростання нового пагона, що дає виключно велике листя.
Після кожного такого обрізування дерево швидко відновлюється, біля зрізу навесні на пеньку часто формується відразу кілька нових пагонів.
Виберіть один або два з них для подальшого зростання, однак якщо їх буде більше, то листя не стане таким навдивовижу величезним. Більш як 4 пагони дадуть в результаті форму куща з помірно великим листям.
Розмножується дерево за допомогою насіння, в тому числі самосівом або вегетативно за допомогою кореневих відростків та зелених живців.
Розмноження насінням. Збирають його, як тільки стручки починають темніти, приблизно у вересні. Його просушують, а коли насіннєві коробочки повністю дозріють та придбають коричневий колір, їх відкривають та виймають насіннєвий матеріал.
Для поліпшення схожості насіння рекомендується стратифікувати протягом 4-6 тижнів у вологому торфі або піску при температурі 5 °C, помістивши його у холодильник.
Після стратифікації висівають в лотки з вологою торф'яно-піщаною сумішшю, вдавлюючи в субстрат та присипаючи дуже тонким шаром піску. Якщо посадити глибше, то воно не зможе дати сходи. Ніякого штучного тепла не потрібно, оскільки для насіння найкраще підходить прохолодне місце.
Пророщують при середньодобовій температурі 11 °C (максимальній 16 °C й мінімальній 6) в розсіяному сонячному світлі. Полив вимагає особливої уваги — зрошують так, щоб посівна поверхня весь час була вологою, але не мокрою. Не можна допускати також пересихання субстрату.
Сіянці з'являються приблизно через 2-3 тижні, а через 30-40 днів вони готові до пересадки у відкритий ґрунт.
Вирощений з насіння саджанець до кінця першого року досягає 3-4 м у висоту при діаметрі стебла біля основи 3-5 см.
Розмноження відростками. Кореневі відростки з'являються навколо батьківської рослини зазвичай після обрізування, укорочення або підмерзання основного стовбура. Вони прекрасно підходять для отримання нових екземплярів.
Відростки відокремлюють стерильним інструментом в кінці літа та пересаджують в заздалегідь приготоване місце. У перший час саджанці вимагають регулярного поливу та зимового укриття.
Зеленими живцями. Отримання нових саджанців із зелених живців є дуже швидким й легким способом розмноження. Живці павловнії довжиною від 15 до 20 см беруть влітку з молодих бічних пагонів.
На пару годин їх ставлять зрізом в розчин з гормоном, що стимулює утворення коренів, хоча, як показала практика, і без стимулятора приживлюваність живців є дуже високою. Для зменшення випаровування вологи листя його можна обрізати навпіл.
Висаджують в горщики або відразу у відкритий живильний ґрунт та регулярно поливають. Приблизно через місяць живці укореняться, що буде видно по новому росту листя.
Ще один легкий спосіб розмноження — кореневими живцями. Метод широко застосовується в промисловому культивуванні дерева, коли висаджують десятки таких живців, що володіють хорошою приживлюваністю.
Для садового розмноження метод не дуже підходить, але якщо ви пересаджуєте павловнію, то можна використовувати її коріння, щоб отримати відразу кілька нових саджанців.
Матеріал беруть у не старих рослин ранньою весною, коли дерево ще знаходиться в стані спокою. Для заготівлі підходять коріння діаметром 1-3 см та довжиною 5-10 см. Відразу після отримання матеріалу кореневі живці ретельно очищають від землі, видаляють всі тонкі корінці та обробляють фунгіцидом.
Оскільки коріння знаходиться в сплячому стані, то можна скорегувати графік посадки, зберігаючи посадковий матеріал в холодильнику, поки не настане сприятливий для вас час. Укорінюють на відкритому повітрі в горщиках або відразу в ґрунті, коли потеплішає, приблизно в кінці квітня-початку травня.
Якщо стоїть завдання укоренити відразу після заготівлі ранньою весною, то в такому випадку вкорінення проводять в кімнатних умовах, висаджуючи живці в суміш з універсальної перегнійної землі та перліту в співвідношенні 3:1.
Вкорінювати можна як вертикально, так і горизонтально, ґрунт при цьому підтримують весь час вологим, але не мокрим.
Рослина надзвичайно стійка до шкідників та хвороб, проте в несприятливих умовах вирощування дерево стає сприйнятливим до грибкових захворювань. Розвитку патогенів сприяє посадка на ділянках з важким, глинистим ґрунтом, поруч з водоймами або при близькому заляганні води.
Якщо поруч знаходяться насадження, уражені іржею, то павловнія може також захворіти. При перших ознаках появи на листі іржавих плям, його видаляють, а рослину обробляють протигрибковим препаратом.