Надзвичайно декоративні падуби виглядають настільки привабливо, що багато хто ставить собі питання про вирощування цієї рослини у власному саду.
Ці чагарники мають унікальні риси та легко пристосовуються до різних умов, тому не зважаючи на чутливість до морозів, у догляді падуб невибагливий, стійкий до шкідників й хвороб.
Падуб (Ilex) є єдиним збереженим родом рослин родини Падубових, який налічує близько 400 видів невисоких дерев та чагарників, що ростуть в основному в тропічних або субтропічних регіонах.
У міфології листя падуба символізує любов та надію. Протягом століть вважалося, що рослині притаманні магічні здібності та вона приносить удачу. Кельти й германці поклонялися дереву й висаджували його, щоб відлякувати відьом та злі сили.
У сприятливих кліматичних умовах дерева можуть досягати декількох метрів у висоту, але в наших садах - це розлогі чагарники або невеликі деревця, що досягають максимум 2-2,5 м.
Залежно від виду, рослини можуть бути листяні або вічнозелені. Листя шкірясте, часто колюче, блискуче, темно-зелене або строкате у варієгатних сортів.
Ароматне цвітіння припадає на травень-червень та на відміну від плодів квіти не несуть декоративної цінності, але після їх відцвітання зав'язуються численні ягоди-кістянки червоного, жовтого, кармінного або помаранчевого кольору, що залишаються на пагонах до весни.
Ранньою весною, взимку та восени, коли більшість насаджень в'яне, падуб стає головним яскравим акцентом саду, особливо ефектно контрастуючи на тлі снігу.
Слід враховувати, що падуб – це дводомна рослина та для отримання плодів у жіночих екземплярів необхідно посадити один чоловічий саджанець.
Увага! Плоди рослини токсичні при ковтанні. Чутливість до токсину залежить від віку, ваги, фізичного стану та індивідуальної сприйнятливості людини.
Падуб гостролистий або європейський (Ilex aquifolium) з Центральної Європи є найпопулярнішим в садовій культурі видом. Це вічнозелений кущ або невелике дерево з конічною кроною. Річний приріст становить близько 20 см у висоту.
Листя темно-зелене, блискуче з характерними колючими зубцями, восени дозрівають коралово-червоні плоди. В Європі гілочки падуба гостролистого використовуються для виготовлення святкових вінків, букетів та інших різдвяних прикрас.
До найкрасивіших сортів цього виду відносяться:
Даним культиварам для зав'язування плодів не потрібні чоловічі екземпляри.
Падуб альтаклеренсіс (Ilex altaclerensis) є гібридом, який був виведений в Англії в замку Хайклер (Хемпшир) у 1835 році в результаті схрещування I. aquifolium та теплолюбного виду I. perado.
Наступні сорти отримали сертифікат RHS (Royal Horticultural Society) Королівського садівничого товариства - одного з провідних садівничих організацій у світі:
«Golden King» - пурпурні стебла з листям, край якого прикрашений широкою яскраво-жовтою окантовкою. Темно-червоні ягоди.
«Lawsonian» - листя майже без колючок з яскраво-жовтими та блідо-зеленими плямами. Темно-червоні ягоди.
Також ефектно виглядають культивари: «Belgica Aurea», «Золотий король», «Camelliifolia».
Падуб Мезерва (Ilex x meservae) - ще один високодекоративний гібрид, який створила домогосподарка Кетлін К.Меѕерв з Сент-Джеймса, схрестивши гостролистий та японський види.
В результаті була отримана серія культиварів, більшість з яких відома під назвою «Блакитний падуб» (Blue Hollies), наприклад: «Blue Girl», «Blue Boy», «Blue Princess».
Створені також такі цікаві сорти, як «Castle Gold» з золотисто-салатовим листям або «Little Rascal» - компактний та повільно зростаючий сорт з блискучим листям з пилчастими краями, темно-зелений колір яких в холод частково забарвлюється в мідно-червоні відтінки.
Падуб городчатий або крената (Ilex crenata) також відомий як падуб дрібнолистяний. Являє собою вічнозелений чагарник, який взимку може підмерзати, тому його слід берегти від заморозків й сильного зимового вітру.
Характерною рисою виду є дрібне листя, що чимось нагадує самшит. Ця рослина віддає перевагу родючим, кислим ґрунтам та не переносить заболочених земель.
Сорти
Падуб «Голден джем» (Golden Gem) - невелика та компактна вічнозелена рослина з яскравим золотисто-жовтим листям. Найкраще її вирощувати на сонячному місці, на вологому, але добре дренованому ґрунті. Витримує морози до -15 °C.
Падуб крената «Глорі джем» (Glory Gem) – компактний, морозостійкий кущ напівкруглої форми, що досягає 80-150 см у висоту.
Обидва сорти ідеально підходять для формування невисоких живоплотів та топіарій.
Падуб мутовчатий (Ilex verticillata). Густий, листопадний чагарник висотою 2 м з яскраво-зеленим листям овальної або списоподібної форми та зубчастими, але не колючими краями. Непомітні зеленувато-білі квітки, що розпускаються навесні на жіночих рослинах, змінюються гронами яскраво-червоних ягід у вересні.
Падуб японський (Ilex pedunculosa) - невелике деревце компактної форми, що виростає приблизно до 2 м у висоту. Відрізняється дуже високою морозостійкістю.
Цікаво! Одна з найбільш дивовижних колекцій сортів падуба у світі знаходиться у Франції. П'єр Періс, власник землі в Мен-сюр-Луар перетворив свою ділянку в національний сад для цієї рослини. Колекція П'єра Паріса налічує понад 400 різних сортів.
Ці чагарники добре ростуть як в тіні, так і на сонці, але ряболисті сорти найкраще демонструють свій яскравий окрас в сонячних місцях. Рослини віддають перевагу родючим, добре дренованим ґрунтам з нейтральним або слабокислим pH (pH 5,5-6,5).
Через чутливість до сильних морозів у багатьох сортів, висаджувати падуб рекомендується в теплих та захищених від морозного вітру місцях, наприклад, під прикриттям стін, огорож або високих дерев.
У контейнерах саджанці можна висаджувати протягом усього сезону, але для посадки кущів з відкритою кореневою системою найкраще підходить весна. Яма для саджанця повинна бути у 2 рази більше кореневої системи.
Якщо ґрунт в саду бідний на поживні речовини, то рекомендується перед посадкою землю з ями змішати з компостом або невеликою частиною перепрілого гною.
Коріння поміщають в лунку та регулюють глибину посадки так, щоб коренева шийка саджанця перебувала трохи вище рівня землі. Посадкову яму заповнюють землею, утрамбовують та добре поливають. Рекомендується замульчувати ґрунт в прикореневій зоні шаром компосту або тріски висотою 5-7 см.
Після посадки та вкорінення падуби не вимагають особливого догляду та уваги. У перші 2 роки саджанці потребують тільки регулярного поливу, а дорослі екземпляри зрошують тільки під час посушливих періодів, також у відсутності опадів проводять рясний полив в кінці осені.
У спеку бажано забезпечити цим рослинам підвищену вологість повітря, розбризкуючи воду на крону. Щоб знизити випаровування вологи, землю навколо насаджень щороку навесні мульчують тріскою або компостом, який також служить живильним підживленням рослинам.
Чагарники дуже добре переносять формувальне обрізування, тому їх часто використовують для створення фігур-топіарій або стрижених живоплотів.
Формувальну стрижку у вічнозелених видів краще проводити не навесні, а на початку літа, щоб молоді гілочки не постраждали від заморозків. Будьте готові до того, що ягід на кущах буде менше, оскільки з різкою видаляється велика частина літніх квітів.
В цілому, вічнозелені падуби мають красиву природну форму тому їх можна тільки періодично трохи проріджувати, що призводить до поліпшення росту пагонів, відкриває доступ до гарної циркуляції повітря й сонця, що знижує ризик розвитку грибкових захворювань.
Сорти з компактною округлою кроною проріджують тільки протягом перших кількох років зростання.
Листопадні падуби слід проріджувати щороку ранньою весною, щоб поліпшити форму та стимулювати нове зростання. Старі, товсті стебла обрізають до землі, але ніколи не видаляють більше однієї третини куща.
Зрізають також всі сухі, слабкі або дуже тонкі гілочки, а також ті, що виходять занадто далеко за межі основної частини крони. Гілки, які показують ознаки хвороби, слід обрізати до здорової деревини, щоб запобігти поширенню або повторенню будь-якого захворювання.
Хоча таке обрізування може здатися радикальним, проте це найкращий спосіб зберегти здоров'я та красиву природну форму листяних падубів.
Вічнозелені сорти погано переносять температуру нижче - 15-20 °C та можуть підмерзати безсніжною холодною зимою. У регіонах з суворими зимами вони вимагають захисту.
Найкраще для цієї мети використовувати білий агротекстиль або гілки хвойних дерев. Вони вкриють рослину від холоду й посушливого вітру.
Варто також замульчувати ґрунт навколо падуба торфом або високим шаром подрібненої кори, що вбереже коріння від промерзання. Навесні підмерзлі кущі досить добре відновлюються.
Високі кущі добре виглядають як солітер, а низькорослі в груповій композиції, особливо в кампанії з іншими декоративними деревами та чагарниками: барбарисом, бересклетом, рододендроном, бузиною, японським кленом або представниками хвойних порід.
Кущі з темно-зеленим, блискучим листям - відмінний фон для цвітіння цибулинних навесні, а також для яскравих літників й багаторічників. Ефектно виглядають вічнозелені сорти у вигляді деревця на штамбі. Їх часто використовують в озелененні саду або терас.
Листопадні сорти з їх яскравими ягодами на оголених пагонах прекрасно доповнюють пейзажні зимові композиції з дереном, вереском та декоративними злаками.