Маслинка срібляста (Elaeagnus commutata) є одним з 40 видів роду з сімейства маслинкових. В Європу чагарник був завезений з Північної Америки на початку 19 століття, де його стали культивувати як декоративну та лікувальну рослину.
На своїй батьківщині срібне дерево відоме також під назвами «вовча верба» та «срібна ягода». Завдяки витривалості та морозостійкості догляд за маслинкою сріблястою не вимагає особливих навичок, зате користь від вирощування не викликає сумнівів.
Це розлогий, листопадний чагарник висотою до 1-2 метрів. Кора пагонів червонувата з сірими лусочками. Рослина схильна до утворення кореневої порослі завдяки великій поверхневій кореневій системі, яка може поширюватися від куща на кілька метрів.
Кореневище даного виду знаходиться у симбіозі з деякими ґрунтовими бактеріями, що утворюють азотфіксуючі бульби на коренях. Частина азоту утилізується рослиною в міру її зростання, а друга частина може використовуватися іншими насадження, що посаджені поруч.
З цієї причини лоховина є прекрасною рослиною-компаньйоном, що здатна підвищити врожайність плодових культур на 10-15 %. Характерною декоративною особливістю виду є його широко-ланцетне листя красивого сріблястого кольору.
Особливо ефектно воно виглядає у молодому віці, але з часом верхня частина листяної пластини набуває сизого відтінку, тоді як зворотна сторона залишається сріблястою.
Під впливом вітру листя влітку красиво переливається двома кольорами. Восени листя опадає, не змінюючи свого забарвлення. Цвітіння починається на початку червня й триває приблизно 3 тижні.
Квітки яскраво-жовті, досить скромні, розпускаються в пазухах листя. Найбільша їх перевага – сильний медовий аромат, який відчувається навіть в декількох метрах від чагарнику.
Після відцвітання зав'язуються овальні, сріблясті плоди-кістянки, що дозрівають в серпні-вересні. Вони їстівні, борошнисті, але практично позбавлені смаку, а більшу їх частину займає насіння.
Вживати ягоди можна в сирому й вареному вигляді, додавати в супи, робити желе. Попри відсутність вираженого смаку, плоди багаті на жирні кислоти й вітаміни А, С і Е. Готувати їх слід вже дозрілими, оскільки незрілі ягоди досить терпкі.
Крім описаного виду в декоративному садівництві популярна маслинка вузьколиста (Elaeagnus angustifolia) - листопадний чагарник або невелике деревце з списоподібними сріблястими листочками.
Ця рослина, яка прекрасно пристосована до важких умов вирощування, стійка до посухи та сильних морозів – ідеальний вибір для посушливих та холодних регіонів.
Однак при посадці слід враховувати кілька факторів, які послаблюють кущ та можуть викликати його засихання – це нестача сонця, надлишок води, важкі непроникні й кислі ґрунти.
Тому місце для саджанця вибирайте сонячне, з тривалим впливом сонячних променів або розсіяну півтінь. Чагарник добре росте на вапняних, дренованих субстратах середньої родючості: піщаних, гравійний або кам'янистих. Тому рослина є відмінним вибором для прикраси рокарію й садів у середземноморському стилі.
Перед посадкою саджанця в щільний важкий ґрунт ретельно змішайте землю з посадкової ями з компостом в співвідношенні 25-50 %, а на дні ями викладіть високий шар з битої цегли або гравію для поліпшення дренажних властивостей.
Встановіть саджанець в посадковій ямі так, щоб верхній край кореневої грудки знаходився на рівні землі або трохи вище. Засипте коріння землею, ретельно утрамбовуючи по колу, щоб не залишилося повітряних кишень.
Коли яма заповниться до половини, саджанець поливають, а потім досипають ґрунт та знову утрамбовують й поливають водою з препаратом «Корневин», який стимулює формування та швидкий розвиток коренів, знижує шок після посадки та сприяє кращому росту чагарнику.
У догляді маслинка на диво невибаглива. Саджанці після посадки в перший рік поливають за відсутності дощів при потребі - після висихання верхнього шару субстрату. Краще поливати рідше, але великою кількістю води, захоплюючи пристовбурну область.
Після вкорінення підрослі кущики стійкі до дефіциту вологи, тільки під час тривалих періодів літньої посухи рослинам потрібен полив. Першою ознакою нестачі води є втрата пружності листя.
Кущ, що посаджений в помірно родючий ґрунт, не потребує підживлення. Раз на два роки можна навесні замульчувати землю компостом.
Санітарне обрізування проводять в перші дні весни, до початку вегетації. Легку стрижку для надання форми або підтримки щільності й висоти живоплоту можна проводити 2-3 рази за сезон - навесні, на початку літа та в кінці серпня. Останній раз обрізують за 2 місяці до перших морозів конкретного району зростання.
Часто рослини утворюють цілі колонії завдяки кореневим відводкам, що ростуть з довгих кореневищ. З цієї причини необхідно періодично видаляти підрослу поросль, яка відбирає сили у материнської рослини та робить кущ інвазійним. Викопані з частиною кореня відводки можна використовувати для розмноження, просто пересадивши їх на нове місце.
Старі екземпляри, які втратили декоративність або сильно розрослися, омолоджують жорстким обрізуванням, яке проводять в кінці зими або на самому початку березня (в залежності від клімату), коли рослина ще знаходиться в стані спокою.
Всі пагони обрізують на половину та навіть більше, залишаючи 30 см над землею. Після стрижки кущ дає нові пагони, стимулюється його гіллястість.
Щільна срібляста крона чагарнику додає текстуру будь-якому пейзажу та прекрасно гармонує з декоративними злаками, що посаджені групою: імперата циліндрична, міскантус, костриця та інші.
Контрастна композиція зі змішаної посадки чагарників середнього та карликового розміру з пурпуровим зеленим й строкатим листям забезпечить чудовий візуальний ефект.
Наприклад, срібне дерево цікаво виглядає в колірних поєднаннях з сортами барбарису Тунберга, дереном сорту «Sibirica Variegata» або «Siberian Pearls», блакитним цианотусом.
Як солітер, маслинка в дизайні саду виграє в посадці на тлі смарагдового газону та у квітниках. Її сріблястий колір вигідно доповнюють яскраві троянди, клематиси, середньорослі багаторічники та однорічні рослини: ехінацея, енотера, гайлардія, монарда, сальвія, рудбекія, цинія, кореопсис.
Через здатність легко переносити стрижку чагарник підходить для вирощування як живопліт. Кущ також використовується для озеленення сухих, піщаних схилів.