Зміст
Магнолія (Magnolia) являє собою численний рід квіткових дерев або чагарників, природний ареал проживання яких — Північна та Центральна Америка, країни Карибського басейну, Азія. З більш ніж 240 відомих видів тільки близько сотні можуть рости в кліматичних умовах Центральної Європи.
Цікавий факт! Магнолії є одними з найстаріших квіткових рослин на Землі. Вони з'явилися вже в крейдовому періоді, а в третинний період широко поширилися аж до сучасної Арктики.
Знайдене скам'яніле дерево Magnolia acuminata росло близько 20 мільйонів років тому. Оскільки магнолієві дерева виникли в той час, коли бджіл ще не було, то їх квіти пристосовані для запилення жуками.
Залежно від місця зростання магнолії можуть бути вічнозеленими або листяними. Деякі види являють собою багатостовбурні чагарники, а інші — розлогі дерева, досить масивні.
Залежно від клімату та навколишнього середовища рослини можуть змінювати свою форму зростання та адаптуватися до навколишніх умов. У садовій культурі вирощують як низькорослі (до 2,5 м) види, які чудово виглядають в груповій посадці, так і великі дерева.
Магнолії придбали велику популярність як декоративні рослини завдяки своєму чудовому цвітінню. Їх великі та ароматні квітки пофарбовані в усі відтінки рожевого, зустрічаються сорти з білими, кремовим та навіть жовтим забарвленням. Квітучу магнолію видно здалеку, а в весняному саду рідкісна рослина зрівняється з її красою.
Більшість листопадних видів цвітуть з квітня по травень, а в травні та на початку літа зазвичай зацвітають вічнозелені види. Іноді можна очікувати повторного цвітіння в кінці серпня.
На жаль період цвітіння у багатьох представників роду короткий - середньому, два-три тижні. Щоб якомога довше насолоджуватися квітковим шоу, можна створити в саду композиції з ранньо -, середньо- та піздньоквітучих сортів.
Численні прості зав'язі в центрі після відцвітання утворюють конусоподібний плід, в якому дозрівають червоні, круглі принасінники. Кожен з них містить одне чорне насіння, яке після розкриття принасінника часто звисає на тонких насіннєвих нитках.
Магнолія крупноквіткова (Magnolia grandiflora L). Вічнозелений та теплолюбний вид з дуже великими (від 15 до 40 см) білими квітами, цвітіння яких починається в кінці квітня. Влітку час від часу утворюються поодинокі квітки. Карликовий сорт «Little Geml» з великим, глянсовим листям ідеально підходить для маленьких садів.
Зірчаста магнолія (Magnolia stellata) родом з Японії. Являє собою невелике ранньоквітуче листяне дерево або чагарник висотою від 2 до 5 м з неймовірно красивими зірчастими квітами.
Стовбур розгалужується прямо над землею, утворюючи широку, яйцеподібну крону. Ароматні квіти діаметром від 10 до 15 см з довгими вузькими пелюстками в залежності від сорту можуть бути білими, ніжно-рожевими або темно-рожевими.
Цікаво, що даний вид починає цвісти вже з 1-2 річного віку та повністю стійкий до низьких температур. Відзначені нагородами сорти: «Waterlil», «Royal Star», «Rosea», «Gold Stalr» з ароматними кремово-жовтими квітами.
Магнолія пурпурова (Magnolia liliiflora). Квіти та листя дерева з'являються майже одночасно на початку травня. Квітки дуже ефектні — рожево-фіолетові зовні й майже білі всередині. Висота 3-5 м.
Магнолія Зібольда (Magnolia sieboldii). На початку літа розвиваються дуже великі ароматні квіти. Час цвітіння на відміну від більшості інших видів дуже довгий - близько двох місяців. Чагарник виростає до 2-3 м у висоту та характеризується морозостійкістю. Заслуговує на увагу новий ефектний сорт з жовтим цвітінням «Жовтий птах».
Магнолія Суланжа (Magnolia x soulangeana) - гібрид, отриманий в результаті схрещування Magnolia denudata та Magnolia liliiora. Являє собою великий, багатостовбурний чагарник, що досягає 3-6 м у висоту, відносно стійкий до низьких температур.
У квітні-травні кущ прикрашають неймовірна кількість ароматних та великих квітів чашоподібної форми, які можуть бути білими, рожевими, пурпуровими або червоно-пурпуровими. В кінці літа можливе повторне цвітіння.
Квітки з'являються на голих гілках до того, як розпускається листя. Восени листя набуває золотисто-коричневий колір, а потім опадає на землю, оголюючи гладку сріблясту кору.
Даний вид представлений рядом високодекоративних сортів, наприклад «Александріна» з блідо-рожевим цвітінням, рожевий «Ленней» (висота 2-4 м), білосніжна «Альба Суперба» висотою 4-6 м.
Японська магнолія Кобус (лат. Magnolia kobus) - гіллясте дерево або великий кущ, приблизно до 10 м у висоту та 6 м в ширину. Цвіте у квітні-травні великими, білими квітами. Зі східних видів цей самий морозостійкий, хоча молоді екземпляри потребують зимового укриття.
Розмір та розташування садової ділянки є важливим фактором при виборі виду або сорту магнолії. Необхідно не тільки надати рослині простір для розвитку, а й передбачити її майбутні потреби. Вибираючи положення, пам'ятайте, що дерево росте не тільки вгору, але і вшир.
Рослині потрібен доступ світла, оскільки в тіні цвітіння мізерне або відсутнє, тому для посадки вибирайте сонячне або злегка затінене місце, але забезпечте в день хоча б 4 години сонячного світла.
Декоративний клен - вирощування, види, сорти з фото, розмноження, хвороби
Дуже важливо, щоб ділянка була теплою, захищеною від вітру, особливо на початку весни, коли мороз може пошкодити квіткові бруньки ранньоквітучих видів.
Вибираючи місце для посадки саджанця слід пам'ятати, що коріння у цих рослин дуже крихке та чутливе до пошкоджень, з цієї причини пересадити дерево або кущ надалі не вийде.
Магнолії добре ростуть у помірно вологому, добре дренованому ґрунті, що багатий органічними речовинами, тому варто додати трохи добре перепрілого гною або компосту, попередньо перемішавши органіку з верхнім шаром землі, взятої з посадкової ями.
Більшість видів воліють нейтральний або слабокислий ґрунт з pH близько 5,5-6,5. Підкислити лужний субстрат при необхідності можна за допомогою торфу або торф'яного моху. У лужних ґрунтах вирощують такі види як Magnolia stellata та Magnolia soulangeana.
У розплідниках саджанці продаються із закритою кореневою системою, тому висаджувати їх можна протягом усього сезону, але при покупці віддавайте перевагу деревцям висотою до 2 метрів, оскільки вони швидше вкорінюються.
Розмір посадкової ями повинен бути у два рази більше кореневої грудки. На дні ями для поліпшення дренажних якостей викладають шар з дрібного щебеню, керамзиту або битої цегли висотою близько 15 см, зверху насипають такої ж висоти шар піску, а потім ще трохи родючого субстрату.
Саджанець встановлюють в лунці так, щоб коренева шийка перебувала трохи вище рівня землі. Простір навколо коренів заповнюють землею та утрамбовують, щоб не залишилося повітряних кишень.
В іншому випадку земля після поливу може сильно просісти та коренева шийка опиниться нижче рівня ґрунту. Саджанець рясно поливають та при необхідності прив'язують до опори на час вкорінення.
Вирощування дерева в комфортних для нього умовах дозволяє домогтися щорічного, рясного цвітіння. У догляді за магнолією необхідно пам'ятати про регулярний полив в період відсутності дощів.
Молода рослина погано переносить посуху через поверхневу кореневу систему, яка страждає від нестачі вологи в літню спеку. У перші 2 роки після посадки саджанці особливо чутливі до дефіциту води.
Деревця рясно зрошують 2 рази на тиждень за умови сухої погоди. Бажано, щоб вода була не холодною. Дорослі екземпляри здатні переносити короткочасну посуху.
Щоб уникнути швидкого висихання ґрунту та знизити випаровування вологи, землю в пристовбурної області рекомендується замульчувати шаром торфу, сосновою корою або хвоєю, оскільки дані компоненти дозволять також підтримати необхідну кислотність.
У догляді за магнолією уникайте глибокого розпушування - інструмент може пошкодити молоді корені, розташовані близько до поверхні.
Посаджені в родючий ґрунт саджанці в перші кілька років не потребують підгодівлі. Надалі досить навесні викласти навколо дерева шар мульчі зі зрілого компосту або перегною.
Можна також розсипати 1-2 см шар ґрунту для рододендронів та азалій в межах радіусу крони. Цей субстрат містить добрива, які автоматично забезпечують підгодівлю й підтримує кислотність.
У догляді магнолії не вимагають обрізування для формування крони. Видаляють тільки сухі, пошкоджені морозом або вітром гілки, а також пагони, що ростуть всередину крони.
Старі екземпляри кущових видів можна омолодити раз в 6-7 років, обрізавши всі пагони до рівня 60 см від поверхні землі. Процедуру обрізування проводять тільки з червня, оскільки рослина характеризується інтенсивним весняним сокорухом та при отриманні ран може просто витекти соком та засохнути.
Більшість вирощуваних в нашій країні дорослих магнолій досить стійкі до низьких температур, хоча ранньоквітучі види й сорти схильні до промерзання квіткових бруньок. Найменш морозостійкою та найвимогливішою є Магнолія крупноквіткова, садити яку варто тільки в тепліших районах.
Перед сильними заморозками пристовбурну область та основу стовбура підгортають ґрунтом на висоту не менше 20 см. Землю можна замінити соломою, ялиновим гіллям або сосновою корою (шар 5-10 см).
Стовбур обмотують солом'яною циновкою або мішковиною в кілька шарів, а крону щільним, білим агротекстилем. Таке утеплення дозволить уникнути появи морозобоїн в умовах вітряної та безсніжної зими.
Розмножувати ці прекрасні дерева можна живцюванням, але ймовірність успіху становить трохи вище 50%. Магнолія, яка вирощена з насіння зацвіте тільки через 5-10 років, саджанці з живців зацвітають приблизно через 2-3 роки.
Заготівлю матеріалу проводять до періоду бутонізації. Беруть верхівкові живці довжиною 15-20 см, найкраще вкорінюються живці зелені зверху та напівздерев'янілих знизу.
На живці залишають тільки 2-3 листя, яке обрізують до половини.
Зріз опускають в гормон, що стимулює утворення коренів, після чого живці висаджують в суміш, яку готують з 1 частини родючого ґрунту та 3 частин перліту або грубозернистого піску.
Добре поливають й накривають горщик прозорим пакетом для створення тепличних умов. Ставлять живці в добре освітлене місце, але без попадання прямих променів. Кожен день пакет відкривають на 5 хвилин, та раз у 3-4 дні обприскують живці.
Під час вкорінення старе листя може опасти. Приблизно через 4-6 тижнів з'явиться нове зростання, яке є ознакою успішного вкорінення. Горщик тримають закритим ще 2-3 тижні.
Акліматизація молодої рослини:
Господарське мило в саду — властивості та застосування калійного мила
Наступним кроком буде пересадка саджанців методом перевалки у відкритий ґрунт на постійне місце.
Магнолію нескладно виростити з насіння, яке беруть у дозрілих плодів у вересні-жовтні, але отримані саджанці можуть не повторити сортові характеристики батьківської рослини.
Зібране насіння поміщають в теплу воду на 2-3 дні, щоб розм'якшити оболонку принасінників. Липка шкірка знімається важко, тому насіння ретельно протирають між пальцями або вимивають у воді з додаванням засобу для миття посуду, після чого змивають мило проточною водою.
Для проростання насіннєвого матеріалу необхідно пройти стратифікацію холодом, яка імітує природні умови. Тому насіння поміщають в пакет у вологий вермикуліт або торф та закривають його.
Пакет зберігають у холодильнику при температурі 2-3 С протягом 3 місяців. Після закінчення терміну насіння виймають та якщо немає ознак проростання, то оболонку злегка скарифицирують наждачним папером, щоб полегшити схожість.
Потім дезінфікують розчином фунгіциду та висівають на глибину 2 см в горщики із земляною сумішшю, яку готують з компосту, торфу й піску (перліту) в співвідношенні 2:1:1. Сходи з'являються нерівномірно, приблизно через 5-6 тижнів. До осені сіянці зазвичай виростають до 25 см.
Першу зиму їх залишають в прохолодному та світлому приміщенні, скорочуючи полив. Висаджують у відкритий ґрунт після останніх ймовірних заморозків методом перевалки.
Здорові магнолії досить стійкі до шкідників та інших хвороб і проблеми зазвичай є ознакою неправильного догляду або посадки.
Найбільш частими симптоми:
Почорнілі квіти та бутони в наслідок пошкодження від заморозків.
Хлороз, який проявляється у вигляді хворобливого, блідо-жовтого листя. Розвивається при посадці в вапняний, лужний субстрат. Якщо його не підкислити, то коренева система з часом перестає рости й гине.
Вибирайте сорти, які можна вирощувати на подібних субстратах або використовуйте компоненти, що підкислюють - добавку хелату заліза або торф.
Листяна плямистість досить поширене захворювання, що викликане грибком роду Cephaleuros. Плями мають круглу форму з хвилястими або зазубреними краями та виступають над поверхнею листяної пластини. Колір їх варіюється від світло-зеленого до сірого й коричневого.
Влітку плямистість стає більш вираженою, з'являться червонуваті, спороутворюючі структури. У важких випадках листя жовтіє та опадає.
Іноді грибок інфікує стовбур та пагони, проникаючи в тріщини на корі. У більшості випадків захворювання не становить загрози і являє собою естетичну проблему.
Для профілактики хвороби потрібно забезпечити рослині адекватні умови вирощування та хорошу циркуляцію повітря навколо. При перших ознаках захворювання заражене листя видаляють та утилізують. У важких випадках може знадобитися застосування фунгіцидів на основі міді.
Існує два різних типи борошнистої роси — істинна та помилкова. Обидва грибкових захворювання відрізняються білуватим або сіруватим нальотом на листі, яке з часом буріє та опадає. Сприятливим середовищем для розвитку патогену є волога погода та погана циркуляція повітря навколо насаджень.
Боротися з борошнистою росою можна за допомогою фунгіцидів. Пагони та листя, уражені грибком, необхідно негайно видалити, оскільки хвороба швидко поширюється.
Ослаблені магнолії можуть уражатися білокрилкою, персиковою попелицею та магнолієвою щитівкою, яка виглядає як білі, воскові або коричневі бляшки на гілках й листі дерев. Зірчасті магнолії найбільш схильні до нападу щитівки.
Для боротьби зі шкідниками використовують інсектициди та акарицид.
Чому магнолія не цвіте?
З усіх частин рослини бутони найбільш чутливі до холоду, тому велика ймовірність, що причина відсутності квітів полягає в пошкодженні, що викликане весняними заморозками.
Другою причиною є недолік сонця, оскільки в тіні цвітіння мізерне. Якість ґрунту, відсутність поживних речовин, надлишок вологи, а також неправильний pH можуть бути проблемою для цвітіння. Добриво, багате азотом, стимулюватиме ріст листя, а не бутонізацію.