Керія (Kerria) є монотипним родом з сімейства розоцвітих, який представлений одним видом – керією японською, відомою на Сході як «Золота троянда».
Красивий листопадний чагарник родом зі Східної Азії: Японії, Кореї, центрального і західного Китаю, де його вперше виявив Вільям Керр – шотландський садівник, колекціонер та професійний «мисливець» за новими рослинами початку 19 століття.
Рослина була доставлена в ботанічний сад Кью і згодом набула широкого поширення завдяки своїй декоративності і невибагливості в догляді.
Чагарник в природі досить великий, досягає висоти 2-3 метрів. Світло-зелені або зеленувато-жовті, тонкі пагони зберігають свій колір взимку, ефектно контрастуючи зі сніговим покривом.
Листочки яйцеподібні, витягнуті, довжиною 2-6 см, з подвійними зубцями та довгим загостреним кінчиком, з приходом осені набувають золотистого відтінку.
Декоративна цінність японської керії – яскраво-жовті, запашні квіти, які розпускаються на рубежі травня-червня, а повторне цвітіння можна очікувати у вересні.
Сам вид мало відомий, оскільки в садовій культурі в основному вирощуються його сортові форми.
Керія японська «Пленіфлора» з махровою формою квітів, які схожі на маленькі помпони. На піку цвітіння пагони прогинаються під вагою численних квітів.
Махрова японська керія виростає до 1,5 м у висоту і до 2 м у ширину, річний приріст становить близько 15 см. Листя світло-зелене. «Пленіфлора» є лауреатом престижної премії «За садові заслуги».
Сорт «Голден Гвінея» з великими (5 см в діаметрі) простими п'ятипелюстковими квітками. Виростає до 1,5 м у висоту.
Сорт «Picta» – невеликий кущ з ефектним строкатим зелено-білим листям й красивими жовтими квітами простої форми. Досягає 1 м у висоту.
Чагарник добре росте на сонці й в півтіні. Однак вплив прямих полуденних променів призводить до поступової втрати інтенсивного забарвлення квітів – вони бліднуть і швидше в'януть.
Рослина віддає перевагу родючим, рівномірно вологим, багатим гумусом суглинкам з хорошою водопроникністю.
У районах з суворими зимами вибирайте місце для посадки керії з південної сторони під укриттям стіни або паркану. Важливо, щоб місце було тихим, захищеним від вітрів. В таких умовах рослині легше пережити безсніжні й вітряні зими.
При посадці слід також враховувати розміри дорослого куща, який є досить великим. У садах з обмеженим вибором місця добре підійде сорт «Picta».
У розплідниках жовта керія продається в основному із закритою кореневою системою, тому висаджувати її можна протягом усього сезону – з кінця березня до початку жовтня.
Кущ погано реагує на посуху, особливо молоді саджанці, тому ґрунт підтримують помірно вологим і рясно поливають під час спеки. Щоб уникнути випаровування вологи та зменшити ріст бур'янів, рекомендується мульчувати землю навколо рослини деревною корою або компостом.
У дощовий період рослина поливу не потребує, оскільки заболочування ґрунту також згубно для чагарнику, як й посуха.
На початку вегетації застосовують комплексні мінеральні добрива для квітучих декоративних рослин. Після відцвітання кущ можна підгодувати перегноєм, змішаним з 100 г деревної золи.
У догляд за керією входить також обрізування, яке забезпечує щорічне формування численних квітів. Рослина цвіте найбільш рясно на однорічних і дещо гірше на дворічних пагонах. Чим старіші пагони, тим менше закладається квіткових бруньок.
Іноді старі пагони висихають самі собою. Тому кущ вимагає щорічного видалення частини дворічних гілок і старих пагонів для стимуляції рясного цвітіння та якщо є бажання – формування компактної крони.
Процедуру проводять після закінчення цвітіння, в червні, скорочуючи молоді гілки на третину та повністю видаляючи дворічні та трирічні.
Санітарне обрізування можна проводити ранньою весною. Обрізують пошкоджені, підмерзлі й хворі гілки.
Кущ також вимагає омолодження раз у 4 роки, яке полягає в радикальному обрізуванні всіх пагонів ранньою весною. Їх вкорочують, залишаючи кілька сплячих бруньок над землею.
Керія має тенденцію утворювати численну кореневу поросль, яку рекомендується видаляти навесні, щоб поросль не забирала у чагарнику поживні речовини. Кореневі відростки, які викопують з корінням, можуть бути використані для розмноження японської керії.
Чагарник не дуже сприйнятливий до хвороб й шкідників, страждає рослина в основному через фізіологічні захворювання, що викликані посухою, надлишком води або морозами.
Найпростіший спосіб розмноження – кореневими паростками, які відокремлюють від материнської рослини восени та пересаджують на нове місце. Завдяки розвиненій кореневій системі вони швидко вкорінюються за умови своєчасного поливу.
Ще один вегетативний спосіб розмноження – бічними відводками. На початку вегетації беруть бічний пагін та опускають його в підготовлену канавку глибиною 7 см. Кріплять скобами з дроту і засипають ґрунтом, залишаючи верхівку над землею.
Досить швидко з бруньок виросте один або кілька нових пагонів. Коли вони досягнуть висоти 15 см, їх підгортають живильним ґрунтом до половини висоти. Восени молоді рослини вже можна відокремити та пересадити на нове місце.
Легко розмножується рослина діленням куща. Зазвичай процедуру поділу проводять при пересадці. Кореневу систему ділять на частини гострим інструментом. Кожна частина повинна мати 2-3 добре розвинених, сильних пагони. Молоді саджанці потребують після посадки своєчасного поливу.
Рослина розмножується також за допомогою живців, які нарізають влітку після цвітіння. Цей спосіб досить клопіткий й тривалий.
Живці довжиною 8-10 см висаджують в суміш з універсального ґрунту та піску. Попередньо зріз опускають в порошок Корневин, який стимулює утворення коренів.
Живці добре поливають й накривають прозорим пакетом для створінь тепличних умов. Ставлять горщики в сад у місце з розсіяним світлом. Після появи перших листочків пакет прибирають.
В першу зиму саджанці ставлять в прохолодному та світлому приміщенні, а у відкритий ґрунт висаджують тільки в кінці весни. У перший рік вирощування в саду кущики бажано утеплити опалим листям та підгорнути компостом.