Індигофера (Indigofera) являє собою численний рід з сімейства Бобових, який налічує понад 700 видів квітучих чагарників, дерев або трав'янистих рослин, що розповсюджені у тропіках та субтропіках Африки, Азії та Америки.
В садовій культурі можна зустріти лише кілька видів, але й вони ще не отримали широкого поширення.
Висота розгалуженого чагарнику близько 1-1,5 м. Листя перисте, складається з невеликих листочків, які розташовані на ніжці попарно. Форма листяної пластини в залежності від виду овальна або з загостреним краєм.
Декоративні, схожі на метелики квітки рожевого, пурпурного або фіолетово-рожевого забарвлення, зібрані в довгі волоті довжиною до 20 см. Цвітіння триває з кінця червня до кінця вересня. Плоди у вигляді стручків несуть від 4 до 6 насінин-бобів.
Індигофера фарбувальна (Indigofera tinctoria). Красивий напівчагарниковий або трав'янистий вид, який має дуже довгу історію вирощування для отримання природної яскраво-синьої фарби (індиго).
Ніякі інші рослини не займали такого визначного місця в такій кількості цивілізацій, як цей вид, який використовувався людьми понад 4000 років. Нині в дикій природі чагарник не росте, але для отримання натуральної фарби все ще культивується в Індії.
Indigofera tinctoria краще всього росте в районах, де річні денні температури в діапазоні 22-28 °C, але може витримувати 7-32 °C.
В холодному кліматі наземна частина рослини взимку вимерзає, тому чагарник в основному використовують влітку в горшковому озелененні з подальшим зимовим доглядом у домашніх умовах, або зрізують всю наземну частину на зиму.
Індигофера Жерара (Indigofera heterantha) - листяний чагарник до 1-2 м у висоту і ширину, з пір'ястими листям, кожне з яких несе до 21 сіро-зелених овальних листочків. В серпні зацвітає пурпуровими або фіолетовими квітами, схожими на солодкий горошок, а цвітіння триває до заморозків.
Рослина посухостійка та дуже витривала, витримує мороз до -15 °C, однак, в більш холодних областях наземна частина відмирає та заново відростає навесні. Декоративна форма виду отримала нагороду Королівського садівничого товариства.
Індигофера Кирилова (Indigofera kirilowii). Стійка до сильних морозів низькоросла, компактна рослина. Рясне цвітіння припадає на кінець квітня - травень, але поодиноке суцвіття з'являється протягом усього періоду вегетації.
Залежно від сорту квіти білі або рожеві. Добре розвивається як на сонці, так і в півтіні.
Для посадки вибирайте сонячне або частково затінене місце, але важливо, щоб воно було теплим й захищеним від зимових, холодних вітрів. Чагарник добре росте на проникних, родючих субстратах з нейтральною або слабокислою реакцією.
Для досягнення найкращих результатів при вирощуванні додайте поживні речовини в ґрунт за кілька тижнів до посадки індигофери. Це може бути перегній або компост.
Як і більшість тропічних рослин, у догляді за індигоферою важливий полив. Для процвітання культура вимагає регулярного зрошення.
Графік поливу залежить від погоди – в спеку й посуху зрошують частіше та рясніше, а в період дощів можна не поливати. Для підтримки вологості ґрунту землю навколо куща рекомендується замульчувати компостом або корою.
Коріння чутливих до морозу видів захищають у листопаді за допомогою високого шару мульчі з компосту, наземну частину зрізують близько до землі та добре утеплюють за допомогою тирси, або опалим листям. У сніжні зими зверху засипають снігом.
Чагарник характеризується швидким зростанням, тому навесні швидко розвиває нові пагони та вже до літа відновлює форму.
Підгодовують на початку вегетації й влітку компостом або перегноєм. Підійдуть також мінеральні збалансовані добрива. В кінці вересня вносять калійно-фосфорні підгодівлі, які підвищують зимостійкість культури.
Рослина добре розмножується за допомогою насіння, що висівають за 5-6 тижнів до останніх заморозків. Перед посівом кожне насіння скарифікують для поліпшення проростання та замочують протягом 12 годин в теплій воді.
Насіння повинне увібрати воду та набрякнути. Висівають у вологу суміш з універсального ґрунту та перліту (2:2) й пророщують в розсіяному світлі при температурі 13-18 °C.
Проростання займає близько тижня. По мірі зростання необхідно підтримувати помірну вологість субстрату та періодично обприскувати сіянці.
У відкритий ґрунт краще пересаджувати через рік, коли рослина зміцніє та трохи наростить кореневу масу. Перед посадкою молоді саджанці привчають до відкритого повітря, розміщуючи їх зовні на кілька годин кожен день, поступово збільшуючи час.
Почніть з 2-3 годин, додаючи додаткову годину кожен день протягом тижня. Кращий час для пересадки – початок літа.
Другий спосіб розмноження – за допомогою стеблових живців. Вкорінювати краще влітку.
Бічні живці беруть разом з «п'ятою», опускають в порошок для стимуляції росту коренів та висаджують у вологий субстрат. Накривають прозорим пакетом й підтримують вологий мікроклімат. Після вкорінення пакет знімають.