Зміст:
Глід колючий (Crataegus) являє собою чагарник або невисоке дерево родини Розові (Rosaceae). Рід культури налічує близько 200 видів переважно листопадних рослин, що ростуть в умовах помірного клімату Європи, Північної Америки та Азії.
Родова назва походить від грецького слова «сrataios», що означає «сильний, жорсткий, непереможний», вказуючи на твердість деревини.
Декоративний глід відрізняється невибагливістю у догляді, після посадки швидко вкорінюється, а цілющі властивості, стійкість до посухи та морозів забезпечили чагарнику високу популярність у садівників.
Гілки деревця прямі, дугоподібні або зигзагоподібної форми. Більшість видів – це тернисті кущі з довгими або короткими колючками й тільки у деяких вихідців з Азії вони відсутні.
Листя яскраво-зелене і блискуче, може бути як яйцеподібної, так і ромбічної форми, запушене або голе. Більшість видів глоду восени забарвлюється в яскраві помаранчеві, жовті та багряні відтінки.
Квіти чагарнику в залежності від сорту можуть бути махровими або простими, білосніжними, ніжно-рожевими або червоно-рожевими. Вони зібрані в щільні або пухкі суцвіття.
Квітковий аромат неприємний, що обумовлюється вмістом у них речовини диметиламіну. Цвітіння зазвичай починається в кінці травня і триває до середини червня.
Дозрівання ягід глоду припадає на вересень або жовтень. Плоди дрібні, м'ясисті, частіше червоного кольору, рідше — жовтого, помаранчевого і навіть чорного забарвлення. Характеризуються високими лікувальними властивостями та широко застосовуються в терапевтичних цілях.
Піку плодоношення дерево досягає тільки в 8-10 років.
Глід звичайний, також відомий як колючий (Crataegus laevigata). Дерево або великий розлогий чагарник, висотою до 4-5 м. Численні пагони жорсткі, вкриті гострими довгими шипами. Квіти прості, білі, досить великі.
Опис сортів глоду даного виду:
- «Gireoudii» — маленьке деревце на штамбі або кущ зі строкатим листям. Молоді листочки рожевого відтінку. Цвітіння білосніжне. Через те, що декоративність сорту міститься у листі, то рослину можна регулярно обрізати на будь-яку висоту для підтримки гарної форми.
- «Rosea Flore Pleno» і «Alba Plena» з численними білими або ніжно-рожевими махровими квітами.
- «Crimson Cloud» — ефектні червоно-рожеві прості квітки з білою плямою біля основи пелюсток.
Одноматочковий глід (Crataegus monogyna). Характеризується короткими шипами. Листя лопаті, видовжені. Висота дерева 3-6 метрів. У деяких сортів колючки відсутні. Крона щільна і густа. Варіації цього виду відрізняються високою декоративністю і різною формою крони, яка може бути плакучою або пірамідальною.
Квіти прості або махрові, рожеві, яскраво-червоні, білі, рідше двокольорові. Існує також ряболиста група та чудовий сорт, що цвіте всі літні місяці.
Серед зазначених сортів глоду популярністю користуються:
- «Стрікта» - дерево з вузькою, пірамідальною формою росту і білим цвітінням;
- група «Компакта» - карликові кущі або деревця зі сферичною кроною діаметром менш ніж 1 метр, переважно на штамбі;
- група Variegata зі строкатим біло-зеленим або кремово-зеленим листям;
- рожевий декоративний глід «Троянда» з пелюстками зверху темно-рожевого забарвлення і білим центром.
Одним з найбільш декоративних чагарників є гібрид Crataegus x media та його сорти:
- чудовий сорт «Паулі Скарлет» з рожевими, махровими квітками, які рясно покривають пагони невисокого дерева;
- «Rubra Plena» - червоно-рожеві квіти мають світліший відтінок пелюсток на нижній стороні, що дає більш цікавий кольоровий ефект.
Популярністю у садівників також користується глід Джунгарський з великими, чорними плодами, червоноплідний глід Арнольда (Crataegus arnoldiana) і глід з жовтими ягодами.
Посадку глоду у відкритий ґрунт проводять у березні, однак досвідчені садівники вважають, що висаджувати восени краще. Рослини із закритою кореневою системою в контейнерах можна висаджувати весь сезон.
Культура найкраще росте на родючих, гумусових ґрунтах, але непогано адаптується до бідних піщаних субстратів, однак постійно вологі важкі й кислі ґрунти рослина не переносить.
Розташування тепле, сонячне або легка півтінь, в тіні культура погано цвіте і родить. Деревця утворюють глибоку кореневу систему і погано реагують на пересадку, тому вибирайте постійне місце для вирощування глоду в саду.
Яму викопують такого розміру, щоб коріння вільно займало весь простір. На дні викладають шар битої цегли або дрібного гравію, потім шар піску.
До землі з ями також додайте пісок для водопроникності, компост або перепрілий гній і добре перемішайте. Відстань між насадженнями залежить від мети вирощування глоду.
Для підвищення врожаю бажано висаджувати 2-3 саджанці на відстані не більше 2-3 метрів один від одного, щоб запилення було більш ефективним. Якщо мета полягає у формуванні живоплоту з глоду, то посадку кущів проводять у заздалегідь викопану траншею шириною 70 см. Оптимальна відстань між саджанцями - 50 см.
Помістіть коріння в посадкову яму і відрегулюйте глибину так, щоб коренева шийка перебувала трохи вище рівня ґрунту. Засипте яму, утрамбуйте землю і рясно полийте. Пагони обрізають на 10 см, а деревця прив'язують до жорсткої опори.
Фахівці рекомендують замульчувати ґрунт навколо насаджень шаром компосту або торфу, що допоможе запобігти його висиханню і росту бур'янів.
Поряд з декоративними якостями культура відрізняється своєю витривалістю, тому вирощування глоду та догляд за ним не становить проблем. Насадження досить зрошувати один раз в місяць або 2-3 рази в сезон посухи. Досить відра на один кущ.
Після зрошення спушите ґрунт, щоб не утворилася кірка, яка перешкоджає доступу кисню до коренів. Навесні, до початку цвітіння, підгодовують гноєм коров'яку, що розведений у воді в співвідношенні 1:10. Добрива вистачає на весь сезон вегетації та плодоношення.
Санітарну стрижку глоду проводять навесні, до початку росту. Радикально скорочувати пагони не рекомендується, тому що це відіб'ється на цвітінні поточного сезону.
Видаляють прикореневу поросль, пошкоджені, сухі гілки. Для отримання невисокої кущової форми щороку обрізайте пагони на 2-3 см, підтримуючи потрібну висоту.
Пагони молодих саджанців живоплоту щорічно протягом 3-4 років вкорочують на половину приросту, поки огорожа не досягне необхідної висоти. Потім потрібна тільки стрижка, що корегує зростання глоду влітку після цвітіння.
Отримання молодих саджанців з насіння займає дуже багато часу. Для успішного проростання посадкового матеріалу необхідна тривала стратифікація холодом від 12 до 18 місяців.
Можна трохи зменшити цей час, замочивши насіння на ніч в теплій воді та помістивши його потім у вологу суміш з торфу і піску в пакет або коробку. Перед посівом його тримають у темному місці протягом 3 місяців при температурі 15 ̊С, а потім ще 3 місяці при температурі 4 ̊С.
Інші способи, що прискорюють процес проростання, включають скарифікацію насіння перед посівом або ферментацію протягом кількох днів у м'якоті фруктів. Краще всього для посіву підходить не зовсім зріле насіння, яке висівають восени відразу у відкритий ґрунт або навесні після стратифікації.
На жаль, цей спосіб не дає 100 % результат. Для розмноження зрізають гнучкі верхівки пагонів завдовжки 15-20 см трохи нижче вузла. Нижне листя обривають. Зріз занурюють у порошок-стимулятор росту кореневої системи та заглиблюють в суміш перліту, піску й універсального ґрунту у співвідношенні 1:1:2.
Суміш добре поливають і накривають горщик пакетом або пластиковою пляшкою. Слідкуйте за вологістю ґрунту і періодично провітрюйте теплицю.
Зазвичай корені утворюються через 20-30 днів. Коли саджанець почне формувати листочки, його можна пересадити у відкритий ґрунт. Глід перші 2 роки вкривають опалим листям на зиму і регулярно поливають.
Недолік декоративного чагарнику глоду полягає в його невисокій стійкості до цілого ряду грибкових і бактеріальних захворювань і шкідників.
До поширених захворювань відносяться: парша, борошниста роса, що викликана надлишком вологи й поганою циркуляцією повітря, іржа та різні види плямистості листя.
Для профілактики розвитку хвороб рекомендується двічі за сезон у березні й восени обробляти насадження спеціальними препаратами. Щоб уникнути поширення захворювань опале листя восени збирають і спалюють.
Шкідники глоду: попелиці, гусениці, листовійка, щитівка і метелик глоду, який відкладає яйця в суцвіття.
У ландшафтному дизайні культура широко використовується для формування живоплоту. Ефектно виглядає рослина і в одиничній посадці на тлі галявини або квітів.
Невисокі та карликові різновиди підходять для вирощування в невеликих садах.
Їх висаджують у композиціях з хвойними культурами, карликовими декоративно-листяними рослинами (барбарис, спірея, бирючина, бруслина), англійськими трояндами або гортензіями.