Зміст
Гледичія колюча (Gleditsia triacanthos), так само відома як Гледичія звичайна являє собою дерево, що швидко зростає з родини Бобових.
Рослина родом з Північної Америки, але культивується в багатьох регіонах світу.
Латинська назва роду дана на честь німецького ботаніка та лікаря Йоганна Готтліба Гледіча, який був піонером в області досліджень життя й розмноження рослин.
Крім декоративних якостей популярність гледичії колючої пов'язана також з її терпимістю до поганих умов вирощування. Дерево легко переносить щільний та лужний ґрунт, спеку, сильні морози й посуху, а догляд за гледичією не представляє складності.
Висота садових дерев зазвичай не перевищує 10-20 метрів. Крона пухка, висока. Більш старі пагони утворюють потовщення на стовбурі, які нагадують нарости. Перисте, складне листя розвивається тільки в середині травня, протягом сезону воно зелене, а восени набуває інтенсивний золотисто-жовтий колір.
Цей вид відрізняється, перш за все, своїми дивовижними, майже 40-сантиметровими, блискучими стручками, плоскими та химерно закрученими. Спочатку світло-червоні або лимонно-жовті, з часом стручки темніють й стають червоно-коричневими. Вони падають з гілок поступово з пізньої осені до ранньої весни, часто після штормів або сильних снігопадів.
Солодкий м'якуш насіння, що наповнює стручки на ранній стадії розвитку, після приготування можна вживати в їжу та на смак він схожий на горошок.
Північноамериканські індіанці використовували сушений й подрібнений м'якуш насіння як підсолоджувач страв та багате джерело корисних речовин.
Ще однією характерною особливістю гледичії звичайної є довгі 10-сантиметрові шипи, що ростуть в пучках на стеблах й стовбурах. Вони плоскі біля основи, а на кінцях розгалужені й дуже гострі, проте більшість культурних сортових форм колючок не мають.
У червні з'являються зеленувато-жовті, медоносні квітки з приємним ароматом, які зібрані в довгі, колосоподібні, пониклі суцвіття.
«Sunburst» - сорт з молодим жовтуватим листям, яке поступово стає яскраво-зеленими, а потім восени світло-коричневим. Сорт без шипів та не плодоносить, а його висота близько 5-10 м.
«Rubylace» досягає 5-10 м у висоту. Відрізняється ефектним блискучим листям, спочатку коричнево-червоним, а потім коричнево-зеленими в сезон.
«Shademaster». Високе дерево з розлогою кроною. Його ажурне, зелене листя, стає золотисто-жовтим восени. Форма листя забезпечує розсіяне світло, захищаючи газонну траву під деревом та інші рослини від полуденного сонця жарким літом. Сорт медоносний, з шипами та великими стручками.
«Скайлайн». Декоративне листя червоно-коричневе навесні, стає в сезон зеленим. Висота дерева 10-15 м.
Рослина процвітає на родючих й помірно вологих субстратах з різним pH, але непогано адаптується до бідних субстратів, може переносити тривалу посуху та спеку, проте ріст дерева при цьому сповільнюється.
Для посадки гледичії вибирайте сонячне місце. Культура стійка до вітру, її часто використовують як захист інших садових рослин. При посадці у яму корисно внести компост, який підвищить родючість ґрунту.
Регулярного поливу потребують тільки молоді дерева в період відсутності дощів. Щоб перешкодити випаровуванню вологи, ґрунт навколо пристовбурного кола саджанця мульчують компостом або подрібненою корою.
Рослина добре реагує на стрижку, тому для отримання невеликий та компактної крони, пагони після посадки обрізають. Вузьку крону можна сформувати, залишивши один основний, сильний пагін, а бічні гілки вкоротити. Надалі підтримувальне обрізування проводять на початку березня при потребі.
Гледичія колюча добре переносить пересадку, яку проводять навесні. Дерево в нову посадкову яму слід опустити на 5-10 см глибше, ніж воно росло до цього. Після пересадки пагони слід злегка обрізати.
Це дерево є рослиною-сидератом (зеленим добривом), оскільки його коренева система здатна накопичувати азот в ґрунті, таким чином, підвищуючи його якість.
Розмноження насінням є ефективним методом отримання нових саджанців. Після збору насіннєвий матеріал можна зберігати в сухому вигляді протягом тривалого часу в холодильнику.
Зібране насіння має дуже тверду шкаралупу, тому перед посівом його скарифікують наждачним папером та замочують у теплій воді на 24 години. Завдяки механічному пошкодженню оболонки, насіння проростає легше та швидше.
Насіння висівають на початку весни в суміш з універсального ґрунту та вермикуліту. Субстрат поливають й накривають плівкою. Під час проростання слід підтримувати помірну вологість субстрату та періодично провітрювати тепличку.
Після проростання сіянців накриття прибирають, а горщики ставлять в яскраве місце з розсіяним світлом. Сіянці, що підросли, пікірують та у відкритий ґрунт пересаджують на початку літа.