Зміст
Актинідія (Actinidia) є представником роду ліан і частиною сімейства актинидієві. В диких умовах така рослина можна зустріти в Південно-Східній Азії, Гімалаях і на Далекому Сході. Цей рід об'єднує приблизно 70 видів.
Практично кожна людина знає плід такого виду, як актинія делікатесна ― це ківі. Родом ліана з Китаю, а її плоди виявилися в Європі лише в 1958 р.
Назва цієї ліани була утворена від грецького слова, яке перекладається як «стрілець».
Актинідія являє собою листопадну ліану, яка є багаторічником. Листяні пластини цілісні, у деяких випадках вони шкірясті, але іноді зустрічаються і тоненькі.
Актинідія володіє високою декоративністю завдяки строкатому забарвленню листя.Пагони й стебла ліани потребують опори.
В рубцях листяних пластин знаходяться бруньки. Квітки в основному одиничні, але можуть становити й невеликі групи з трьох штук, що зібрані в листяних пазухах.
Досить часто в актинідії зустрічаються білі віночки, однак у деяких видів їх забарвлення жовте із золотистим відтінком або помаранчеве. Квітки у більшої частини видів позбавлені аромату, однак у деяких видів вони володіють приємним запахом, наприклад, актинідія полігамна.
Така дводомна рослина має і чоловічі, і жіночі екземпляри. Яка саме стать у вирощеної вами актинідії, можна дізнатися коли вона зацвіте перший раз, визначають це за будовою її квіточок.
Але в чому відмінності чоловічої культури від жіночої?
У квітки чоловічої рослини є велика кількість тичинок, але маточка відсутня.
У квіток жіночої рослини в центральній частині знаходиться товкач, який оточують тичинки, що мають стерильний пилок, не здатний до запилення.
На жіночі екземпляри пилок потрапляє з чоловічих з допомогою бджіл, джмелів і вітру. Саме на пагонах поточного року з'являються бутончики, а розташовуються вони в листяних пазухах.
Цвіте рослина близько півтора тижня, потім у жіночих екземплярів з'являються зав'язі, що з часом формуються в блідо-оранжеві або зеленувато-жовті плоди.
Через те, що ліана дводомна, то для отримання плодів необхідно, щоб у саду вирощувалося не менше двох примірників, так, у них буде можливість запилюватися.
Плоди такої ліани - досить цінний дієтичний продукт, до складу якого входить велика кількість аскорбінової кислоти, цукрів та інших біологічно активних речовин.
Плоди їдять свіжими, а також використовують для приготування напоїв, варення, вина, а ще їх засушують. Сушені плоди схожі на дуже великі родзинки.
Висаджувати актинідію у відкритий ґрунт необхідно на початку весняного періоду або восени. Для цього в розсаднику треба придбати кущ, вік якого від 2 до 4 років.
Місце для посадки треба вибирати з особливою ретельністю, тому що при правильному догляді за актинідією вона здатна рости на одному місці й приносити плоди більше ніж 30 років. Але це тільки в тому випадку, якщо садівник буде суворо дотримуватися правил агротехніки цієї культури.
Найкращим місцем для посадки стане сонячна ділянка, яка буде знаходитися в затіненні в після полуденні години. До сусідства з яблунею актинідія ставиться вкрай негативно, проте поруч зі смородиною її можна садити.
Ліану не бажано вирощувати на глинистому ґрунті. Земля повинна бути вологою, пухкою, добре дренованою і не лужною. Якщо ґрунтові води залягають неглибоко, то для посадки зробіть пагорб з ґрунту.
Добре, якщо ділянка буде розташовуватися на схилі або на височини, тому що там рідина не застоюється в кореневій системі, а стікає вниз сама.
Також слід врахувати, що дана рослина потребує обов'язкової опори, наприклад, це може бути паркан або стіна будівлі, проте краще всього використовувати спеціальну шпалеру для актинідії. За допомогою такої конструкції легко сформувати рослину, наприклад, у формі арки.
Висадку слід проводити в перші весняні тижні до того, як почнеться рух соку. Якщо ви садите актинідію агрута, то слід врахувати, що це досить велика ліана, і тому між саджанцями слід дотримуватися дистанції в 150-200 см.
При висадці актинідії коломікта між екземплярами залишають відстань близько 100 сантиметрів.
Якщо ліана використовується як декор для стіни будівлі, то висаджувати її потрібно на відстані 50 см, а у підготовлену траншею бажано внести органіку.
Перш ніж приступити до безпосередньої висадки, саджанець треба буде підготувати. Необхідно видалити всі висохлі та травмовані гілки й корінці, кореневу систему занурити в глиняну бовтанку.
Посадкову яму готують за півмісяця до дня висадки. Її величина повинна бути 0,5х0,5х0,5 м, на дні слід зробити шар з гальки, битої цегли або невеликих камінчиків для дренажу.
Врахуйте, що використовувати будівельний щебінь заборонено, в його складі знаходиться вапно
Після цього котлован заповніть живильним ґрунтом, що змішаний з торфом (перегноєм або компостом), а також додайте 250 г суперфосфату, 120 г аміачної селітри і 40 г сірчанокислого калію або деревної золи.
Не можна вносити добрива, до складу яких входить хлор, наприклад, хлористий калій, тому що з-за нього актинідія може загинути.
Через 14 діб ґрунт в ямі осяде, і вам знадобиться зробити гірку з простої садової землі. На цю гірку встановлюється саджанець так, щоб коренева шийка була на одному рівні з поверхнею ґрунту. Потім яму треба поступово заповнити землею, яку слід добре ущільнювати.
Висаджену актинідію потрібно рясно полити, для цього на 1 кущ береться 20-30 літрів води. Поверхню біля стовбура необхідно засипати шаром мульчі (компостом), товщина якого повинна бути 40-50 мм.
До того моменту поки саджанець приживеться, захищайте його від прямих променів сонця, рекомендується накривати тканиною або папером.
Кішки просто обожнюють запах актинідії, у зв'язку з цим ліану треба захистити ще й від них. Необхідно навколо рослини вкопати на п'ятисантиметрову глибину сітку з металу, висота якої повинна бути не менше 50 см.
Восени ліану висаджують у відкритий ґрунт за 15-20 днів до перших заморозків, потрібно використовувати лише саджанці не старше 2-3 років, в іншому випадку рослина не зможе пережити першу зимівлю, тому що буде довго приживатися.
Висаджувати актинідію у відкритий ґрунт в осінній час треба точно так само, як і навесні.
У ліани немає повітряних корінців, тому вона не здатна нашкодити будівлі. У зв'язку з цим її спокійно висаджують біля стін, використовуючи їх як опору. Її часто використовують для прикраси альтанок.
Якщо не буде опори, то рослини сплутуються, що значно ускладнює догляд за ними, а також може скоротитися кількість плодів.
Досвідчені садівники як опори вибирають класичні форми пергол і арки, які можуть бути металевими, дерев'яними та бетонними.
Також між двома бетонними стовпчиками натягують оцинкований дріт, робиться 3 або 4 ряди за принципом виноградної шпалери, це дозволить актинідії розростатися горизонтально.
По мірі того як пагони будуть рости, їх слід підв'язувати до шпалери. У регіонах з холодними зимами найчастіше використовують шпалери, що знімаються. Вони виготовляються з металевого куточка, що вставляють в труби, які слід вкопати в ґрунт.
Перш ніж почнуться морози, такі шпалери слід витягнути з труб і акуратно покласти на поверхню ділянки, прибирати з неї ліану не треба, але необхідно її добре вкрити. У весняний час такі шпалери повертаються на своє звичне місце.
Протягом вегетаційного періоду актинідію потрібно вчасно поливати, видаляти бур'янисту траву, обрізати, підгодовувати, а також стежити за здоров'ям ліани та при необхідності лікувати її від захворювань або знищувати шкідників. При цьому за будь-яким видом актинідії догляд приблизно однаковий.
Зволожувати рекомендується вранці й ввечері шляхом обприскування, особливо важлива ця процедура в спекотну погоду. При тривалій засусі ліана починає скидати листя. Щоб цього не допустити, ґрунт слід зволожувати 1 раз в тиждень, під 1 кущ виливається від 60 до 80 літрів води.
Поверхню біля кущів слід розпушувати досить часто, але на не велику глибину. Під час розпушування ґрунту здійснюється також і прополка.
Якщо підгодовувати культуру мінеральними добривами, то це призведе до збільшення морозостійкості та підвищення врожайності, а також активізується ріст молодих пагонів.
На самому початку весняного періоду на кожен 1 квадратний метр ґрунту треба внести по 20 г калійних і фосфорних і по 35 г азотних добрив.
Другий раз слід підгодувати під час формування зав'язей, для цього на кожен 1 квадратний метр слід внести по 10-12 г калійних і фосфорних і по 15-20 г азотних добрив.
Коли всі плоди будуть зібрані (приблизно в середині вересня) підгодуйте ліану ще раз. На кожен 1 квадратний метр внести по 20 г фосфорного і калійного добрива. Добрива використовують у гранулах, які слід розподілити по ділянці та заглибити на 10-12 см в ґрунт. Після цього рясно полийте актинідію.
Якщо правильно доглядати за рослиною, то це призводить до стимуляції росту стебел, а також починають пробуджуватися бруньки. Часто результатом цього стає сильне загущення крони.
Якщо крона буде занадто густою, то це негативно позначиться на морозостійкості й врожайності. Тому важливо своєчасно провести формувальне обрізування, але піддавати їй лише рослини, які досягли 3-4 років.
Обрізати потрібно протягом літнього періоду, а ті гілки, що залишилися, слід розподілити по шпалері, направивши їх в потрібну вам сторону. Щоб до зими деревина краще визріла, необхідно прищепити кінчики пагонів, що сповільнить їх зростання.
Щоб замінити старі скелетні гілки, знадобиться омолоджувальне обрізування, воно потрібне рослинам, яким виповнилося 8-10 років. Після такої стрижки від актинідії повинен залишитися лише пеньок, висота якого від 0,3 до 0,4 м.
Коли ліані виповниться 3 - 4 роки, у неї з'являються перші плоди, проте добрі врожаї вона починає давати з семирічного віку і до старості. Так, актинідія може плодоносити протягом 40 років і навіть довше.
Якщо доглядати за актинідією правильно, то з одного екземпляра за сезон можна зібрати близько 60 кілограмів плодів. Дозрівання плодів відбувається не в один і той же час, проте вони довго не опадають з кущів.
Збирати плоди починають в середині серпня, і в деяких випадках збирання врожаю закінчується лише в середині вересня. Коли ліана буде звільнена від плодів, їй необхідна підгодівля, що дозволить рослині нормально пережити зиму.
Молоді саджанці, що ростуть у саду не більше 2 або 3 років, треба зняти з опори та добре вкрити, використовуючи торф або опале листя.
Товщина покривного шару не повинна бути менше ніж 20 сантиметрів, досвідчені садівники радять під нього помістити отруту для гризунів. Стебла миші не чіпають, однак вони в них роблять свої гнізда. У квітні з молоденьких кущів прибирають укриття.
Дорослі актинідії піддають санітарній обрізці з середини й до кінця вересня, їх стебла обрізають на 1/2 або на 1/3 частину від їх довжини, а ще вирізають всі гілки, що сприяють загущенню крони. Дорослі ліани вкривати на зиму не потрібно.
В розмноженні актинідії немає нічого складного, тим більше, що сортові ознаки материнської рослини передаються у спадок, але тільки якщо ви розмножуєте вегетативним способом.
При вирощуванні з насіння ви не зможете визначити, якої статі сіянець, так і сортові ознаки материнської рослини сіянці успадковують досить рідко.
Проте слід врахувати, що вирощена з насіння актинідія відрізняється більш високою витривалістю, але починає плодоносити, як правило, тільки в семирічному віці. А ті актинідії, що були вирощені при використанні вегетативного способу, дають перші плоди в три - або чотирирічному віці.
Розмножити ліану дуговими відведеннями дуже просто. Навесні після закінчення сокоруху і розпускання молодого листя необхідно знайти добре розвинений і досить довгий пагін, його верхівку нагнути до поверхні землі та зафіксувати в такому положенні.
Присипати ґрунтом (товщина шару повинна бути від 10 до 15 сантиметрів), потім горбок добре полити й засипати шаром мульчі (тирсою або перегноєм). Але слід врахувати, що верхівка стебла повинна залишитися вільною.
До осені відводок повинен вкоренитися і його можна буде висадити на постійне місце. Провести його пересадку можливо також наступної весни.
При такому способі розмноження досить швидко і легко отримують безліч саджанців. Живці заготовляють у червні, в цей час плоди ростуть дуже швидко.
Виберіть декілька однорічних міцних гілок, які в довжину досягають 50-100 см, відріжте їх. Кінці зрізаних стебел треба помістити в місткість з водою, це не дасть гілкам зав'янути. Потім пагони розрізають на кілька черешків, довжина кожного з них повинна бути від 10 до 15 см. І пам'ятайте, що на кожному відрізку має бути 2 меживузля і як мінімум 3 бруньки.
Верхній зріз повинен бути прямим та зроблений під кутом в 45 градусів, і його роблять безпосередньо під нижньою брунькою. Нижні листяні пластини й ніжки акуратно видаліть, а пластини, що розташовані зверху, вкорочують на ½ частину.
Підготовлені живці посадити в теплицю або парник та добре полити. Ґрунт має бути слабокислим або нейтральним, в нього вносять річковий пісок і перегній (2:1:2), а також комплексне мінеральне добриво, до складу якого не входить хлор (на 1 квадратний метр 100 г речовини).
Висаджування живців здійснюють під кутом близько 60 градусів, ширина міжрядь 10 см, а між рослинами треба витримувати дистанцію 5 см. Заглиблювати живці таким чином, щоб його середня брунька була на одному рівні з поверхнею субстрату. Потім їх поливають, а коли вода повністю вбереться в землю, поверхню накривають марлею.
До того часу, як живці дадуть корінці, їх добре зволожують водою з розпилювача 2-5 разів на добу безпосередньо крізь марлю. Якщо погода дощова, то марлю з живців можна прибрати.
Через півмісяця після висадки укриття прибирають назовсім. На зимівлю живці накрийте висохлим листям. Навесні, до того, як розкриються бруньки, укорінені живці викопайте і висадіть на постійне місце.
Заготівля живців проводиться глибокої осені. Їх зв'язують у пучки, які ставлять вертикально в ящик, наповнений піском. Там вони й будуть зберігатися до весни.
Для зберігання живців необхідна температура в межах 1-5 °C.
Висаджування живців проводять в теплицю або парник, 1 раз на дві доби їх потрібно поливати. Далі за ними доглядайте так само, як і за зеленими живцями.
Насіння треба витягти зі стиглих плодів, які не були пошкоджені. Їх слід розім'яти, отриману масу скласти у сітчастий мішечок, промити під струменем води, після чого насіння, що залишилися в мішечку викласти на паперовий аркуш. Для просушування його поміщають в затінене місце.
Підготовку насіння до посадки починають в першій декаді грудня. Його складають в неглибоку місткість, в яку наливають воду таким чином, щоб вона височіла над насінням на 20 мм.
Замочування насіння триватиме 4 дні, воду необхідно систематично замінювати на свіжу. Потім насіння потрібно зсипати в панчоху з капрону, яку поміщають в ящик, що заповнений піском. Місткість з насінням треба сховати в таке місце, де температура буде триматися в межах 18-20 °С.
Раз на тиждень панчоху діставайте з піску. Дайте насінню провітритися, достатньо всього декількох хвилин, потім промийте під струменем води прямо в панчосі. Після цього знову помістити у пісок. Слідкуйте за тим, щоб насіння не підсохло.
У січні цей ящик, разом з розташованими в ньому насінням і піском, загорнути в тканину та закопати в глибокий сніговий замет. Там насіння пробуде 8 тижнів.
Якщо глибокі замети на вулиці відсутні, насіння разом з ящиком треба буде помістити на овочеву полицю холодильника. Там воно пробуде так само 8 тижнів, потім ящик дістають і прибирають в таке місце, де температура повітря коливається в межах 10-12 °С.
Пам'ятайте, що в тепло насіння поміщати не бажано, тому що після холоду воно може впасти в період спокою. Насіння після стратифікації продовжують промивати 1 раз у тиждень і провітрюють.
Після того як насіння проклюнеться, приступають до висіву. Використовують контейнери, що заповнені дерновою землею, змішаною з річковим піском, при цьому заглиблювати в субстрат потрібно всього на 5 мм.
Сіянці потребують регулярного обприскування з розпилювача, а також захисту від прямих сонячних променів. Після того як у сходів з'явиться 1 -2 пари справжнього листя, їх висаджують у парник, як правило, це припадає на середину червня.
Перші квітки з’являться в 3-5 річному віці, тоді проводять їх пересадку на постійне місце - після визначення статі.
Актинідія володіє високою стійкістю до хвороб і шкідників. Якщо правильно доглядати за рослиною, і при вирощуванні не забувати про правила агротехніки, то подібних проблем взагалі може не виникнути.
У деяких випадках ліана може заразитися грибковою хворобою, приміром, борошнистою росою та ін., із-за чого на її листі з'являються плями. Також актинідія схильна до зараження сірою і зеленою цвіллю та плодовою гниллю. Актинідія аргута хворіє на них дещо частіше.
Зріжте всі заражені частини ліани (листяні пластини, стебла, плоди), в профілактичних цілях рослину рекомендується обприскати розчином бордоської рідини (1%), другу обробку проводять через півмісяця після першої.
Щоб позбутися від борошнистої роси, обприскайте рослину розчином кальцинованої соди (0,5%), а другий раз обробляють через 1,5 тижні після першого обприскування.
На самому початку періоду вегетації набряклі бруньки актинідії можуть пошкодити жуки-листоїди. Коли з'являться личинки комах, вони почнуть пожирати листяні пластини, від яких будуть залишатися лише одні прожилки. Рідше на ліані поселяється гусениці п'ядуна, вони вигризають у листі великі дірки.
Ще на рослині можуть оселитися короїди. Тому важливо навесні провести профілактичне обприскування актинідії та поверхні ділянки біля неї бордоською рідиною, це допоможе знищити шкідників і збудників хвороб. Восени так само бажано провести обробку, щоб знищити патогенні мікроорганізми й шкідників, які влаштувалися на зимівлю.
У дикій природі існує велика кількість видів актинідії, однак садівниками культивуються тільки 3 з них: актинідія коломікта, аргута і пурпурна. А ще вирощують міжвидові актинідії полігамну, Джиральді і гібридну. Також культивується велика кількість різноманітних сортів даних підвидів і видів. Нижче буде представлено їх докладний опис.
З усіх культурних видів цей вважається найбільш потужним. В диких умовах його можна зустріти на Далекому Сході, при цьому висота ліани може варіюватися від 25 до 30 метрів. Стовбур в діаметрі досягає 15-18 см. Загострені, яйцеподібної форми листяні пластини у довжину досягають 15 см і мають дрібнозубчасту крайку.
Темно-зелені кулястої форми плоди вживають в їжу, вони відрізняються невеликим проносним ефектом. У діаметрі плоди досягають 15-30 мм. Дозрівання плодів відбувається в останні вересневі дні.
Популярні сорти
Самоплідна. Даний морозостійкий сорт дозріває порівняно пізно, тому що період плодоношення починається з середини вересня. Насичено-зелені, подовжено-циліндричної форми запашні плоди. З одного куща збирають від 10 до 12 кілограм плодів.
Приморська. Стійкість до морозів середня, а до шкідників та хвороб висока. М'які гладкі листяні пластини зеленого кольору. Плоди еліптичної форми оливкового забарвлення, м'якуш ніжний, покритий тоненькою шкіркою, має яблучний запах і високі смакові якості.
Великоплідна. Такий дводомний сорт відрізняється стійкістю до посухи та морозів. Плоди середнього терміну дозрівання. Мають еліптичну форму, темний зелений окрас з рум'янцем, важать 10-18 грам, а в довжину досягають 2 сантиметрів. М'якуш з медовим смаком.
Крім даних сортів садівниками нерідко вирощуються такі, як: актинідія Естафета, Ілона, Золота Коса, Віра, Вереснева, Місячна та ін.
Культура відрізняється високою стійкістю до морозів. Висота 5-10 м. Стовбур в діаметрі до 2 см. Яйцеподібні листяні пластини в довжину можуть досягати 7-16 см, на жилках є світло-руде запушення. Ніжки пофарбовані в блідо-червоний колір.
У чоловічих актинідій листя має яскраве забарвлення, а саме, в липні верхня частина листяної пластини забарвлюється в білий колір, потім у світло-рожевий, а потім в насичено-малиновий. В осінній час листя так само виглядає дуже ефектно, тому що забарвлюється в фіолетово-червоні й рожево-жовті кольори. Така ліана дводомна.
Запашні квітки білого забарвлення на чоловічих екземплярах зібрані в суцвіття по 3-5 штук, а на жіночих ― поодинокі. Довжина зелених плодів від 20 до 25 мм, їх можна вживати в їжу, на сонці може з'являтися бронзовий або світло-червоний відтінок. Плоди починають дозрівати в серпні.
Популярні сорти
Ананасна. Це дводомна рослина. Відрізняється швидким ростом, відноситься до числа найбільш урожайних сортів. Довжина овальних плодів близько 30 мм, вони мають зелене забарвлення і червоний бік. М'якуш смачний, з ананасовим присмаком.
Доктор Шимановський. Середнього терміну плодоношення. Зелені плоди в довжину досягають 25 мм. М'якуш ніжний солодко-кислого смаку з ананасово-яблучним запахом.
Ласунка. Сорт середнього терміну дозрівання з'явився відносно недавно. Довжина великих плодів може досягати 3,2 см. Смак солодко-кислий ананасовий.
Ще серед садівників популярністю користуються такі сорти, як: актинідія Мома, Народна, Вафельна, Святкова та ін.
Діаметр стовбура близько 20 мм, у висоту сягає 4-5 м. Еліптичні, довгасті листяні пластини до вершини загострені. На поверхні є цятки сріблястого кольору, в осінній час забарвлення змінюється на жовте. Білі запашні квітки, як правило, одиничні й роздільностатеві, однак бувають і двостатеві. Плоди вживають в їжу.
Популярні сорти
Абрикосова. Пізнього строку дозрівання, сорт володіє помірною стійкістю до морозів та високою ― до хвороб і шкідників. Плоди сплюснуті з обох сторін, в довжину досягають 35 мм. Солодко-кислі на смак, мають запах бальзаму.
Красуня. Характеризується високою стійкістю до захворювань, шкідників і морозів. Зелено-жовті плоди володіють сильним запахом. М'якуш злегка кислий.
Візерункова. Цей сорт пізній. Подовжено-циліндричні помаранчеві плоди на поверхні мають поздовжні смужки, які ледь видимі. Запах і смак перцево-інжировий.
Частина вчених вважає, що ця рослина є різновидом актинідії аргути, але її плоди набагато більше і солодше. В диких умовах вид зустрічається вкрай рідко, тому його занесли в Червону книгу. Тому, якщо ви вирішите культивувати цю ліану на своїй ділянці, то допоможете зберегти цей рідкісний вид.
Популярні сорти
Алевтіна. Зелений плід стиснутий з боків. Солодкий м'якуш має ананасово-яблучно-суничний запах.
Тубілка. Сорт пізній. Укорочені плоди стиснуті з боків. М'якуш має різкий запах ананаса.
Батьківщиною є Китай. Ця ліана тіньолюбна, відрізняється пишним цвітінням і рясним плодоношенням. Забарвлення солодких великих плодів пурпурне, їх дозрівання спостерігається в останні дні вересня.
У виду є лише один недолік ― низька стійкість до морозів. На даний момент є лише сорт Пурпурова Садова: темні бордові плоди овальної форми, запах солодкої м'якоті ніжний мармеладний.
Даний підвид з'явився на світ завдяки селекціонеру І. М. Шайтану з Києва. Саме він схрестив актинідію пурпурну й аргута. Результатом цього стала поява абсолютно нових сортів з високою стійкістю до морозів і великими плодами, що характерно для актинідії аргута, а також зі смаком, запахом та букетним типом цвітіння і плодоношення актинідії пурпурової.
Популярні сорти
Київська Крупноплідна. Це пізній сорт. Зелені великі плоди овальної форми. Їх ніжний м'якуш дуже солодкий.
Цукеркова. Даний сорт є пізнім. Овальної форми плоди пофарбовані в зелений колір. Солодка м'якоть має фруктово-карамельний запах.
Сувенір. Забарвлення плодів червоно-зелене. Солодка м'якоть має цукерково-фруктовий аромат.
До складу повністю дозрілого плоду актинідії входить клітковина, крохмаль, каротин, фруктозу, пектинові речовини, вітаміни, мінеральні солі, фенолкарбонові й органічні кислоти, азотовмісні сполуки, сапоніни, алкалоїди та інші речовини, які потрібні організму людини.
У них міститься вітамін С, і його набагато більше, ніж у лимонах, апельсинах і чорній смородині. Також до складу плодів увійшли вітамін А і Р, а в його насінні знаходиться велика кількість жирних олій.
Такі плоди фахівці радять вживати при захворюваннях органів шлунково-кишкового тракту, при анемії, при легеневих хворобах (аж до туберкульозу), при ревматизмі, авітамінозі, гонореї, цинзі, люмбаго, коліті і карієсі.
Інші частини ліани також не позбавлені цілющих властивостей. Приміром, у корі містяться серцеві глікозиди та дубильні речовини, внаслідок чого вона має седативний, загальнозміцнюючий, відхаркувальний і кровоспинний ефект.
Актинідію часто використовують при відрижці, печії та інших проблеми з органами травлення, ще вона покращує переварювання м'яса.
На основі актидінії був розроблений препарат «Полігамол», він здатний підтримати серцеву діяльність та володіє сечогінними властивостями. При стенокардії застосовують настоянку актинідії.
Настій і відвар, що приготований з коренів, застосовують зовнішньо при радикуліті, хворобливих відчуттях у суглобах і при подагрі. Шкірка і сік ягід сприяють поліпшенню апетиту.
Актинідія використовується під час терапії простудних захворювань, кровотеч, а також при позбавленні від паразитів. З ягід виготовляють мазь, яку застосовують після переломів кісток, а ще для масажів.
Будь-який новий продукт або лікарський засіб застосовуйте з обережністю. Особливих протипоказань актинідія не має. Однак від вживання в їжу її ягід слід відмовитися тим, хто страждає варикозним розширенням вен, тромбофлебітом.
Якщо з'їсти плодів дуже багато, це може стати причиною розвитку кишкового розладу.
Є безліч корисних рецептів з актинідією, наприклад:
Настій із плодів
Сушені плоди помістити в місткість з водою. Варити на слабкому вогні 60 хв. Остиглий настій процідити. Настій вживають після трапези маленькими порціями, він сприяє профілактиці ракових захворювань.
Мазь з ягід
Свіжі ягоди добре розтерти. З'єднати з товченим насінням гірчиці і з жирною основою (наприклад, смалець). Мазь використовують після переломів і під час масажу.
Відвар з кори
20 г кори добре потовкти. Потім з'єднати з 1 стаканом окропу і настояти на водяній бані 30 хв. Остиглий настій процідити. При порушенні обмінних процесів в організмі такий настій п'ють по 2 - 3 великих ложки 3 рази на добу.
Настій з квіток і листя
Візьміть 20 г подрібнених листяних пластин і квіток. Суміш залийте 200 г окропу, потім чверть години витримайте на водяній бані. Остиглий настій процідити. Пити 3 рази на добу по 70 г при стенокардії й ревматизмі.