Зміст
Коли розквітає білоцвіт, зовнішній вигляд саду просто оживає. Обов'язково посадіть у себе в палісаднику таку ранньоквітучу невибагливу рослину, яка порадує погляд вже на початку квітня.
У весняний період одними з перших ранніх квітів у присадибних палісадниках можна побачити білоцвіт весняний (Leucojum vernum) – часто, у спільних посадках з пролісками. У рослини дзвіночки пофарбовані в молочний колір, а пелюсткові округлості на кінцях позначені невеликими зеленими плямами.
Для проведення садових робіт багато дачників орієнтуються на поведінку білоцвіту весняного. Його цвітіння – це знак, що прийшла пора саджати шпинат, редиску у відкритий ґрунт.
Культура на нашу територію потрапила зі сходу й півдня європейського континенту. У висоту рослина виростає до 20-30 см. Форма у кущиків витончена та акуратна. Довге блискуче листя темно-зелених тонів.
Дуже красиво виглядають посадки білоцвіту весняного в групових композиціях, розташованих по краях рабаток, бордюрів. Цілком нормально рослина переносить відкриті сонячні території, а також добре росте поблизу кущів й молодих дерев. Після зрізування букети можуть стояти у воді до двох тижнів.
Рослина відноситься до невибагливих насаджень, але при вирощуванні білоцвіту не зайвим буде дізнатися деякі рекомендації:
Білоцвіт весняний на одному місці може нормально рости й радувати цвітінням до шести років. По сусідству не переносить такі культури як: лілійники, конвалії. У цих рослин потужна коренева система, яка сильно розростається. Добре себе почуває з іншими сортами цибулинних насаджень.
Протягом усього вегетаційного періоду мінеральна підгодівля добривами проводиться тричі.
Між ними витримують інтервал до двох тижнів. Перед настанням зими цибулинні посадки рекомендується замульчувати шаром ялинового гілля або хвойної тирси до 20 см.
Білоцвіт весняний може вражатися такими хворобами як: стеблова нематода, сіра гниль, листяна іржа. Потрібно проводити обробки фунгіцидним розчином від нападок попелиці.
Відомий сорт цього виду «Gertrude Wister» з махровими та великими квітками.
Культура вважається дуже рідкісною рослиною, з цієї причини її занесли в Червону книгу. Свій початок у культурі білоцвіт літній (Leucójum aestívum) бере з далекого 1588 року. Зараз поширенням цибулин займається безліч голландських розплідників. Його батьківщина — це різні країни: Південна, Центральна Європа, Ірландія, Закавказзя, Франція та ін.
Культура середньої висоти — до 50-60 см. Листяна частина темно-зеленого кольору досягає довжини до 35-40 см. При цвітінні білоцвіт випускає довге суцвіття, на якому утворюється до восьми кольорів.
Коли пелюстки опадають, погляду відкривається плід — м'ясиста коробочка. Віддає перевагу мереживній тіні, а також на ділянках з підвищеною вологістю. Ефектно виглядають квіти в групових посадках.
Найвідоміший і популярний у садівників сорт літнього виду. Квітка відноситься до гігантських англійських рослин. На нашій території культура стала часто застосовуватися в оздобленні альпійської гірки, рокарію, квітників, водойм або палісадників.
Сорт відмінний від інших сортів білоцвіту розмірами листя та квітконосів. Рослина досягає середньої висоти до 50-60 см, квіти мають приємний, запашний аромат. Квітка невибаглива у догляді та активно розростається.
Розмножувати можна різними методами, включаючи цибулинами-дітками. Для отримання посадкового матеріалу цибулини висаджують ближче до поверхні землі, занадто не заглиблюючи.
Білоцвіт Граветі Джайнт найчастіше вважає за краще виростати в мереживний тіні. Рекомендується пророслі цибулини висаджувати неподалік від хвойних насаджень й чагарників. Поблизу них легка тінь буде зберігатися хоча б кілька годин. На сонячній ділянці рослина швидше відцвітає.
Посадка цибулин починається в кінці літнього сезону та тривають аж до жовтня місяця. Тут потрібно спиратися на метеорологічні прогнози. Чим пізніше настануть заморозки, тим більше період для підзимових посадкових робіт.
Зимові холоди культура переносить нормально. Морозостійкість рослини до −28-30 °С, причому, без додаткового укриття. Але підстрахуватися не завадить. Тому білоцвіту не завадить мульчування тирсою або опалим листям.
Вид росте в середземноморській широті. Найчастіше рожевий білоцвіт можна зустріти на Корсиці й Сардинії. Культура досягає висоти до 8-15 см, тонка лінійна листяна частина виростає в довжину до 8-10 см.
У цього виду пониклі квітки, колір завжди рожевий. Цвітінням на клумбах можна помилуватися в кінці літнього сезону або ранньої осені. Цей теплолюбний сорт з успіхом вирощують в умовах домашнього рослинництва.
Цибулинна багаторічна рослина виглядає витончено та аристократично. Рослина до нас прибула з далеких теплих країн — це Марокко, південний захід Іспанії, Португалія. Цей варіант рослини найбільш актуальний для дачників південних регіонів.
Теплолюбний вид у висоту може вирости до 25-30 см, перші квітконоси рослина починає викидати вже на початку першого весняного місяця. Суцвіття має 3-4 квітки.
Головна особливість розмноження білоцвіту літнього — висівання насіннєвого матеріалу відразу ж після його збору. При висіванні повинна дотримуватися температура повітря — до +22-25 °С. Схожість насіння можна побачити через 40-45 днів. Вирощені з насіння рослини почнуть цвісти тільки через 6-7 років.
Цибулини-дітки зазвичай висаджують у відкритий ґрунт у кінці літа та аж до початку жовтня. Після такого виду посадок культура порадує прекрасним цвітінням через 3-4 роки.
Щоб отримати більше посадкового матеріалу, застосовується метод висадок парних лусочок цибулин в полегшений ґрунт. Розглянемо цей варіант посадок трохи докладніше:
Швидше всього цибулини вкоріняються, якщо в приміщенні буде триматися температура +18-20 °С. Кожна частина може дати по 2-3 пір'яних листя. Як тільки це відбудеться, рослини пересаджують в окремі горщики з легким ґрунтовим субстратом для подальшого пророщування.
Полив помірний. Коли цибулини в окружності будуть досягати 3-5 см, такий посадковий матеріал вже можна висаджувати у відкритий ґрунт на постійне місце.
За білоцвітом догляд найпростіший, ніяких складнощів в принципі він не викликає. Рослину цілком можливо вирощувати у відкритому ґрунті, прикрашаючи клумби, рокарії, а також в домашніх умовах.
Попри його скромні запити до нормального зростання й розвитку, білоцвіт все-таки потребує гідного догляду. Найкомфортніше рослина буде себе почувати на ділянці з мереживною тінню. Якщо у вегетаційний період полив буде в достатньому обсязі, тоді білоцвіт зможе порадувати цвітінням й на сонячній території.
Культура не дуже вимоглива до складу ґрунту. Але найкраще, якщо земля буде з мінімальною кількістю кислотності, збагачена гумусом. Важливий для рослини дренаж, щоб не спостерігалося застою вологи. Інакше цибулина вимокне. Як дренаж застосовують керамзит або дрібний гравій.
Цибулини краще висаджувати в збагачений ґрунт. В цьому випадку не потрібно вносити додаткової підгодівлі. Занадто бідний ґрунт потрібно збагатити за допомогою внесення добре перепрілого гною. Зазначимо, що цибулинні культури не переносять азотистих сполук, свіже листя, пісочну землю.
Білоцвіт уражається тими ж хворобами й шкідниками, що і пролісок. Це гризуни, гусениці метелики, слимаки, цибулинні нематоди. Необхідно видаляти гусениць й слимаків. При сильному ураженні нематодами доведеться знищити хворі рослини.
Можливі також хлороз, віруси, грибкові захворювання. При грибках (іржа, сіра цвіль) уражені частини рослини слід видалити й знищити, саму рослину обробити фунгіцидом.
У разі ураження вірусними захворюваннями рослина знищується повністю, щоб воно не стало джерелом подальшого зараження.
При вирощуванні на території присадибної ділянки для посадок підбирають місце біля підніжжя альпінарію, поблизу невеликих водойм, чагарників, уздовж бордюрів.
Абсолютно небажано цю культуру садити на ділянці, де весь день спостерігаються пекучі сонячні промені. Якщо вже і зростає білоцвіт в такому місці, поруч треба посадити хвойні культури, високорослі квіти, невеликі чагарники, щоб вони створювали мереживну тінь.