Зміст
Рід люпину налічує близько 200 трав'янистих або напівчагарникових видів, що належать до родини бобових.
Рослина була завезена в Європу з Північної Америки на початку 19 століття, де швидко завоювала популярність серед садівників завдяки високій декоративності та невибагливості у догляді. Люпин вважається найпростішою у вирощуванні квіткою, що здатна перетворити сад в яскраву феєрію фарб.
У культурі зустрічаються як багаторічні, так і однорічні види, але переважають форми люпину садового – селекційного гібрида (Lupinus hybridus), якого можна зустріти під назвою люпин багатолистий (L. Polyphyllus).
Багато гібридів з високими квітконосами були розроблені англійським селекціонером Джорджем Расселом та являють собою одне з найбільш видовищних квіткових шоу.
Родова назва Lupinus походить від латинського слова «вовк» через давні забобони, що деякі види люпину жадібно поглинають всі поживні речовини з землі й тому так пишно розростаються.
Це росла в природі трав'яниста рослина з довгими, жорсткими стеблами та великим, зеленим, пальмоподібним листям, що розділене на 10-17 листочків. Залежно від сортової групи висота варіюється від 50 до 120 см, а ширина 50-90 см.
Ароматні квітки люпину зібрані в довгі до 50 см суцвіття-колосся, які розташовані значно вище листя. Квіти мають так звану структуру метелика.
Їх найбільша верхня пелюстка називається вітрилом, дві бічних - лопатями або крилами, а дві нижніх утворюють човник. У дикого виду на верхніх та бічних пелюстках переважають темно-сині, пурпурні й рожеві відтінки, а вітрило зазвичай біле.
Забарвлення сортів люпину охоплює практично всю колірну гамму: білі, жовті, сині, пурпурні, бузкові та часто двоколірні.
Особливо красиво виглядають культивари та гібриди з жовтими, білими або червоними квітками. Зацвітає багатолистий люпин в червні-липні та може повторювати цвітіння у вересні на нових квітконосах. Плоди люпину являють собою коричневі, запушені стручки довжиною 4 см, що містять 5-9 насінин.
Коріння люпину, яке глибоко проростає в землю, співіснує у симбіозі з атмосферними азотфіксуючими бактеріями, завдяки яким рослини здатні накопичувати азот у ґрунті, що, своєю чергою, робить їх ідеальним матеріалом як зелені біодобрива.
Спочатку квітка була завезена в Північну Європу саме з метою поліпшення ґрунтових умов. Однак як сидерат найкраще підходить однорічний люпин вузьколистий (Lupinus angustifolius), яким і засівають поля.
За кілька десятків років було отримано величезну кількість культиварів. Існують окремо низькорослі й високорослі групи, а також сортові серії за колірною палітрою.
У серію низькорослих культиварів Mini Gallery висотою приблизно 37-45 см й шириною 30-35 см входять:
Високорослі сорти й гібриди люпинів висотою від 80 до 120 см серії Russel, Band of Nobles та West Country:
Багатолистий люпин висаджують в сонячному або злегка затіненому місці, оскільки саме на сонці рослина демонструє всю красу свого яскравого та тривалого цвітіння.
До складу ґрунту люпин не вибагливий й добре себе почуває на помірно родючих або бідних, піщаних субстратах зі слабокислою або кислою реакцією.
Однак слід врахувати, що рослина не переносить застою води та погано росте на лужному ґрунті, на якому його листя починає жовтіти через хлороз. Уникнути хлорозу допоможе добавка торфа або торф'яного моха у садову землю з підвищеним вмістом кальцію.
Щоб квітка пишно розросталась, рекомендується в бідний поживними речовинами ґрунт в місці посадки люпину внести трохи компосту або перегною. Через довгі корені насадження погано переносять пересадку, тому слід відразу визначиться з місцем вирощування.
Регулярного поливу багаторічник потребує тільки на ранніх стадіях росту, наприклад протягом 3-4 місяців після посадки розсади. Дорослі багаторічники посухостійкі та вимагають поливу в тривалі посушливі періоди.
Для того, щоб рослини повторили цвітіння в вересні, необхідно своєчасно видаляти відцвілі суцвіття.
Догляд за люпином восени полягає у видаленні сухої наземної частини, яку в листопаді обрізають впритул до землі. Сорти, що чутливі до сильних морозів, вкривають шаром мульчі з торфу, ялиновим гіллям або опалим листям.
Невелика кількість компосту є хорошим добривом для люпину. Підживлення вносять навесні на початку вегетації, розподіляючи його навколо прикореневої зони.
Цей багаторічник недовговічний та через 4-6 років вимагає оновлення посадок, оскільки перестає цвісти.
Схожість та рівномірне проростання насіннєвого матеріалу значно поліпшуються завдяки недовгій обробці холодом (стратифікації) безпосередньо перед посівом. Насіння поміщають у вологий паперовий рушник, який кладуть в пластиковий контейнер та залишають у холодильнику на 7 днів.
Інший спосіб, що дозволяє прискорити схожість - замочити насіння в теплій воді на 24 години для розм'якшення щільної оболонки. Висівають на глибину 2-3 мм в контейнер або спеціальні розсадні касети з підготовленим субстратом на основі торфу, змішаного з перлітом.
Кращий час для посіву люпину на розсаду в домашніх умовах - початок або середина березня. Для проростання підтримують прохолодну температуру ґрунту на рівні 12-18 °C.
В середньому появи паростків доведеться очікувати від 20 до 50 днів та весь цей час субстрат підтримують помірно вологим, проводячи полив за допомогою водного спрею.
Справжнє листя у сходів з'являється приблизно через 5-6 тижнів - це ознака того, що сіянці готові до пікірування та пересадки в окремі горщики за умови рясного посіву в один контейнер або горщик.
Ще через місяць зміцнілу розсаду можна пересаджувати у відкритий ґрунт разом із земляною грудкою.
Без пікіровки можна обійтися, висіваючи насіння по одному в окремі касети або прорідивши занадто густі сходи.
Оброблене насіння (стратифікація або скарифікація) можна висівати прямо у відкритий ґрунт у квітні або влітку до серпня. Кращий час для посадки необробленого насіння люпину у відкритому ґрунті - період з жовтня по середину листопада.
Таким способом воно проходить природну стратифікацію зимовим холодом, а цвітіння після передзимового посіву слід чекати вже на початку літа.
Головний недолік розмноження люпину насінням, що зібране зі своїх насаджень, полягає в тому, що сортові характеристики батьківської рослини, скоріше за все, будуть втрачені та цвітіння буде як у диких видів – тільки блакитним.
Тому рекомендується використовувати насіння, що продається у спеціалізованих відділах або скористатися вегетативним методом розмноження - діленням молодих кущів або живцюванням.
Щоб виростити багаторічник з живців, відламують частину стебла з «п'ятою», вкорочують верхівку до довжини живця 10-15 см та висаджують в суміш піску й універсального ґрунту. Накривають пакетом та періодично поливають, не даючи субстрату висихати.
Пакет раз в день знімають для провітрювання на 10-15 хвилин. У відкритий ґрунт пересаджують через місяць після вкорінення методом перевалки. Процедуру живцювання проводять в червні.
Як декоративна садова рослина люпин універсальний. Завдяки вишуканій формі квітів всіх відтінків та витонченій текстурі листя люпини створюють прекрасний акцент в саду й помітно виглядають в міксбордерах, змішаних рабатках, на тлі смарагдових газонів.
Карликові культивари ідеально підходять для прикраси рокарія або альпінарію.
Чудово виглядає люпин в композиції з невисокими чагарниками, багаторічниками та літниками, наприклад, англійськими трояндами, ірисами, ліліями, спіреєю, бірючиною, дельфініумами, аліумом, нив'яниками, дзвіночками, маками.
У великих садах для кращого візуального ефекту рекомендується висаджувати мікс з різних колірних відтінків у великих групах, що забезпечить незабутнє яскраве шоу.