Зміст
Акант, акантус (Acanthus) або, як кажуть в народі — ведмежа лапа, являє собою рід з 30 видів багаторічних, трав'янистих рослин, рідко чагарників, що ростуть в тропічних та помірних регіонах, головним чином в Азії й країнах Середземномор'я.
Повинно бути щось незвичайне в рослині, листя якої було декоративним мотивом античної архітектури та середньовічного мистецтва.
На Заході, особливо у Великобританії, акант вже давно став популярною декоративною рослиною садів та парків. Багаторічник викликає захоплення своїм величним видом нарівні з невибагливістю та посухостійкістю.
У нас акантус більше відомий як представник лікарської флори та його «садова історія» тільки починається завдяки саджанцям сортів, що стали доступні у продажу.
Розмір в залежності від виду варіюється від 0,5 до 2 метрів з квітконосами. Колюче, велике листя зібране в широку прикореневу розетку. Їх форма та текстура надихали античних майстрів на створення орнаменту з листя аканта.
Цвітіння починається в червні-липні й триває до серпня. На декількох сильних квітконосах формуються колосоподібні суцвіття з білими, рожевими або пурпуровими квітками, які підносяться над листям. Плоди утворюються на початку осені та готові до збору, коли стають коричневими.
У декоративному садівництві використовується тільки три невисоких види, їх сортові форми та гібриди: акант молліс (Acanthus mollis), акант колючий (Acanthus spinosus) та акантус угорський або балканський (Acanthus Hungaricus).
У виду Acanthus spinosus листя тонко розсічене та не таке широке, з колючими кінчиками, але рослина дає більше квітконосів. Королівське садівниче товариство Великобританії присудило йому престижну нагороду «За заслуги в саду».
Нещодавно були виведені нові приголомшливі сорти зі строкатим листям: «Тасманійський ангел», «White water» з рожевими квітами, «Hollard's-Gold» та інші.
Багаторічник добре росте як на повному сонці, так і в півтіні. Але при нестачі освітлення цвітіння буде мізерне, а ряболисті сорти частково втрачають своє забарвлення. Кращою експозицією стане місце з впливом ранкових та післяобідніх променів.
До ґрунту акантус не пред'являє великих вимог, але добре розростається та цвіте в багатих органікою субстратах з нейтральною або лужною реакцією. Головна умова — хороший дренаж, оскільки рослина не виносить застою води, особливо в зимовий період і при надлишку вологи часто гине.
Завдяки потужному, довгому корінню багаторічник стійкий до посухи й вимагає поливу тільки в періоди тривалої відсутності дощів або у сильну спеку, проте ґрунт після посадки молодих саджанців необхідно підтримувати весь сезон помірно вологим.
У м'якому кліматі це вічнозелені багаторічники, листя відмирає тільки в холодні зими та знову відроджується навесні.
Сильна коренева система допомагає рослині не загинути й витримати сильні морози за умови посадки в добре дренований ґрунт. Тому старі екземпляри потребують укриття тільки в безсніжні суворі зими. А ось молоді саджанці чутливі до морозу.
В кінці осені до настання морозів їх рекомендується підгорнути сухим листям або ялиновим гіллям. Перші 2 роки рекомендується також мульчувати ґрунт деревною тріскою. Обрізування наземної частини краще провести навесні, оскільки вона є додатковим захистом від морозів.
Для підгодівлі використовують компост, який вносять в ґрунт при посадці і потім щорічно прикопують навесні навколо куща або мульчують їм землю.
У хороших умовах вирощування рослина акант може стати інвазивною - розростаючись, вона утворює великі куртини, витісняючи сусідні насадження.
Щоб тримати її поширення під контролем, багато садівників розміщують навколо кореневої зони обмежувачі або висаджують в контейнери без дна.
Висівають на початку березня. Насіння вимагає легкої попередньої обробки для успішного проростання. Поміщають насіннєвий матеріал в неглибоку миску та заливають його чистою водою кімнатної температури. Залишають приблизно на один-два дні, щоб пом'якшити насіннєву оболонку й дати їй увібрати воду.
Після закінчення часу зливають воду та висівають кожне насіннячко на глибину 1 см в пухку суміш з універсального ґрунту та піску, зверху можна насипати трохи вермикуліту. Поливають за допомогою спрею, підтримуючи помірну вологість субстрату.
Сходи з'являються нерівномірно, і перших слід чекати приблизно через 3 тижні.
Коли сформуються 2-3 справжніх листочки, сіянці дуже обережно пікірують з грудкою землі в окремі горщики з дренажним шаром.
Через місяць кожен саджанець пересаджують у відкритий ґрунт методом перевалки відразу на постійне місце вирощування, оскільки квітка акантус дуже погано реагує на пересадку.
Оскільки коріння рослини дуже довге, то дорослі кущі проблематично розділити, не пошкоджуючи коренів. Тому кращий та простий спосіб отримати молоді екземпляри — це використовувати кореневі живці.
Для цього навесні відкопують ґрунт та зрізають частину кореня з видимими листяними бруньками. Можна розділити його на фрагменти, щоб на кожному було не менше 2-3 точок зростання.
Висаджують корінці у вологий компост, що змішаний з 1 частиною піску, де вони швидко вкорінюються.
Цей значний багаторічник використовують як солітер, прикрашають напівтінисті ділянки саду в посадках з хостами або роджерсією.
На сонячних ділянках виражена текстура листя вигідно контрастує з ніжними, повітряними декоративними злаками, крокосмією, різнобарвною гейхерою, флоксами, дельфініумом, кореопсисом, монардою, деревієм.
Як виростити кокедаму в домашніх умовах — покрокова інструкція
Насадження акантуса можуть стати прекрасним сезонним живоплотом, прикрасити доріжки, задекорувати невисокі будови та непривабливі місця на ділянці. Підкреслює красу рослини декоративно листяні сорти бузини, багряника, верби та дерену.