Зміст
Стрелі́ція або стрелі́тція (Strelitzia) є одним з найвідоміших представників тропічної флори, які характеризуються незвичайним цвітінням. Рід налічує всього 5 видів вічнозелених досить великих рослин, а свою ботанічну назву отримав на честь Шарлотти Мекленбург-Стреліцької, дружини короля Англії Георга III.
Природна середа проживання всіх видів – це регіони Південної Африки, де їх можна зустріти в прибережних областях, по берегах річок.
Деякі з видів помилково можна прийняти за пальми, оскільки висота їх досягає 10 метрів, а те, що виглядає, як стовбур, є близько прилеглими листяними ніжками. Варто знати, що стрелітція є близьким родичем банана. Часто з ним плутають гігантську біло цвітучу стреліцію Миколи (С. Nicolai).
У кімнатній культурі найбільшого поширення набула королівська стреліція (Strelitzia reginae), що відома під ім'ям «райський птах», оскільки незвичайна форма її квітів нагадує голову дивовижної птиці з яскравим чубчиком.
Вперше вид був завезений до Великобританії в 1773 році, де його вирощували в Королівському ботанічному саду Кью. З того часу він набув широкого поширення в усьому світі як декоративна садова та кімнатна рослина.
Не зважаючи на тропічне походження домашня стреліція в догляді не дуже примхлива й характеризується дуже швидким ростом, але порадувати цвітінням вона зможе лише в умовах, наближених до природних.
Висота рослини близько 2 м. Її велике, овальне, з сизим нальотом листя на довгих товстих ніжках утворюють велику листяну розетку. У міру старіння воно опадає, а його місце займає нове листя.
Доросла рослина випускає відразу кілька квітконосів, на яких утворюються по кілька квітів. Форма їх дуже незвичайна та складається з зовнішніх блискучих чашолистків помаранчевого відтінку та пурпурно-синіми й білими внутрішніми пелюстками, які з'єднані разом у вигляді стріли, утворюючи всередині нектар, що приваблює птахів колібрі.
Птахи сідають пити нектар на це своєрідне сідало-стрілу та під їх вагою пелюстки розкриваються, щоб покрити пилком лапки колібрі.
У стадії формування квітка оточена твердою листяною оболонкою, яка поступово розкриваючись, випускає пелюстки, набуває горизонтального положення та стає схожою на дзьоб, що надає квітці вид пташиної голови. Оболонка допомагає утримувати птахів під час запилення.
Дату цвітіння в наших умовах визначити складно. Осіннє цвітіння може початися вже в середині вересня та тривати до початку квітня. Однак, найчастіше королівська стреліція в домашніх умовах цвіте, починаючи з лютого та закінчуючи в кінці квітня.
Даний вид в кімнатній культурі представлений сортом «Золото Мандели» з жовтими чашолистками.
Екзотичній красуні для росту й цвітіння необхідне яскраве розсіяне світло. Дефіцит освітлення уповільнює розвиток рослини й перешкоджає утворенню квітконосів.
Кращою експозицією стане світле місце біля вікон, що виходять на захід або схід або поруч з південним вікном. Захищайте рослину від попадання прямих полуденних променів з травня по жовтень.
Для успішного вирощування стреліції важливе не тільки світло. Рослина не переносить холод та в період активного росту любить теплі умови, наближені до природних, тому найкращим температурним режимом вважається 22-25 ̊С.
Для весняного цвітіння необхідний період спокою з кінця листопада по лютий в прохолодних умовах на рівні 14-16 ̊С, при цьому освітлення повинно залишатися яскравим.
Кімнатна стреліція любить свіже повітря, але не переносить холодних протягів й різких температурних перепадів. Добре росте на балконі та терасі з кінця травня по вересень за умови рівномірних теплих температур. Місце повинно бути захищено від вітру, який може легко пошкодити листяні пластини.
Оскільки велике листя випаровує багато вологи, то райський птиці потрібно багато води. У період вегетації поливають часто, але при цьому стежать, щоб поверхневий шар ґрунту перед поливом злегка просох. Чим вище температура повітря, тим частіше зрошують субстрат.
Надлишок води з піддона необхідно виливати, оскільки рослина не терпить заболочування, що приводить до розвитку кореневої гнилі.
У природі листя квітки у відсутності зимових дощів часто висихає й починає знову рости після весняних дощів. Але при вирощуванні кімнатної стреліції нема потреби створювати такі екстремальні умови.
З жовтня зрошення поступово обмежують до необхідного зимового мінімуму, коли життєві функції рослини значно уповільнюються. Земля в період спокою повинна бути злегка волога тільки в глибині та цього достатньо, щоб квітка не втрачала своєї привабливості й набиралась сил для цвітіння.
З кінця січня потроху збільшують полив, а в кінці лютого поливають у звичайному режимі – часто та не надто рясно. Якщо попереднього літа було жарко й сухо, то може початися цвітіння восени.
Відбувається це, коли влітку рослина випадково висохла та, хоча нове листя не росте, стреліція утворює квітконоси й може цвісти без перерви до кінця зими. Полив в цьому випадку не обмежують.
Під час вегетації домашній стреліції необхідна підвищена вологість повітря, яку забезпечує обприскування листя або установка поруч з горщиком місткості з водою й керамзитом.
Періодично протирають листяні пластини вологою губкою. Поливають та обприскують тільки м'якою водою кімнатної температури.
В догляд за стреліцією входить пересадка, яку проводять тільки в разі необхідності, коли коріння рослини вже видно з дренажних отворів, приблизно раз в 3-4 роки. За цей період через рівні проміжки часу можна видаляти верхній шар ґрунту та замінювати його свіжим субстратом.
Кращий час для пересадки — до або після фази цвітіння. Горщик вибирають тільки на розмір більше, оскільки добре цвіте рослина в тісному контейнері. У великому горщику квітів буде мало або взагалі не буде до тих пір, поки буде багато місця для росту кореневої системи.
Однак ця вимога не поширюється на пересадку молодих рослин, що вирощені з насіння, оскільки цвітіння у них можна очікувати лише через 3-4 роки. Коріння стреліції спіралеподібне, товсте, але тендітне, тому пересаджують обережно, методом перевалки.
Домашній стреліції необхідний пухкий, суглинний та родючий ґрунт. Суміш готують з компонентів, взятих в рівних пропорціях: листяної землі, вермикуліту, торфу, суглинистого садового ґрунту. До суміші додають трохи деревного вугілля та подрібненої кори.
На дні горщика викладають шар з керамзиту, який забезпечить необхідний дренаж, що захищає коріння від надлишку вологи. З початком вегетації починають вносити мінеральні добрива з низьким вмістом азоту та великою кількістю фосфору й калію. Підгодовують кожні 2 тижні до початку вересня.
Проростання насіння може зайняти кілька місяців, а перші квіти з'являться вже через 3-4 роки. За спостереженням селекціонерів, чим довше насіння залишається невикористаним, тим більше часу проходить до першого цвітіння.
Насіння захищене твердою оболонкою ому, щоб скоротити період проростання, рекомендується скарифікувати її наждачним папером. Потім посадковий матеріал поміщають в теплу воду на 1-2 дні, щоб насіння набрякло. В лютому або березні ви можете поставити такий контейнер на батарею і вода весь час буде залишатися теплою.
Посів проводять в суміш торфу й піску, вдавлюючи кожне насіннячко на 2 см вглиб субстрату та накривають плівкою або склом. Для проростання необхідно підтримувати температуру близько 23-25 ̊С й постійну вологість ґрунту.
Накриття щодня на 5-10 хвилин прибирають для провітрювання теплички. Як тільки з'являються паростки, накриття повністю прибирають, а контейнер з розсадою переносять в добре освітлене місце.
При появі 3 листочків квітку можна пересадити в окремий горщик з родючою сумішшю методом перевалки.
Найлегше розмножується тропічна красуня поділом розетки під час пересадки. Частини повинні мати не менше 2-3 листя. Не зважаючи на те, що коріння рослини довге й потужне, воно дуже чутливе до пошкоджень.
Після поділу листяної розетки всі рани на коренях необхідно обробити порошком деревного вугілля й очистити рослину від сухого листя та сухих оболонок біля кореневої шийки.
У комфортних умовах вирощування стрелітція, як правило, стійка до шкідників та хвороб. Але надлишковий полив, низькі температури або стрес, що послаблює рослину, призводять до розвитку грибкових захворювань, які вражають коріння, листя й основу розетки.
У квітів, що вирощують влітку на балконі, ці захворювання найчастіше з'являються через холодні ночі, які охолоджують ґрунт в горщику.
Судинний фузаріоз проявляється пожовтінням листя стреліції та загальним в'яненням й висиханням.
Невеликі коричневі плями на листі є симптомом грибкової плямистості. Потемніння основи розетки та в'янення листя – симптом кореневої гнилі. На ранній стадії всі захворювання успішно лікуються фунгіцидними препаратами.
Занадто тепле місце зимівлі послаблює квітку й робить її сприйнятливою до шкідників. Найчастіше рослина уражається борошнистими червцями та щитівками.
Сухе повітря в приміщенні й/або недостатній полив є причиною висихання кінчиків листяних пластин.
Чому стреліція не цвіте?
Основними причинами відсутності цвітіння є помилки в догляді за стреліцією: