Зміст
Рід Плюмерії об'єднує кілька видів красиво квітучих великих чагарників або невеликих дерев, які ростуть в Таїланді, Індонезії, Шрі-Ланці, Мексиці, Центральній та Південній Америці, Каліфорнії та на островах Карибського басейну.
Однак завдяки своїй екзотичній красі й невибагливості у догляді плюмерія успішно вирощується в домашніх умовах та користується величезною популярністю в інших тропічних країнах світу.
Ботанічна назва роду дана в честь відомого французького ченця та ботаніка Шарля Плюм'є, який вперше описав рослину. Інша, не менш поширена назва звучить як франжипані та походить від імені італійського дворянина, парфумера 16 століття, який вперше використав квіти плюмерії для створення нового аромату духів.
На Гаваях франжипані - це незамінна прикраса весільних церемоній у вигляді букетів та гірлянд. У Таїланді рослина є частиною кожного ритуалу, який супроводжує людину від народження до смерті. В Індії дерево вважається символом безсмертя, а також невідмінною частиною оздоблення храмів. Рослина є національною квіткою Балі та Лаосу.
У природі дерева можуть досягати 3-7 метрів у висоту. Пагони сіро-коричневі, потовщені, голі, закінчуються розетками листя. Нині створені мініатюрні гібриди для вирощування в домашніх умовах.
Їх висота зазвичай не перевищує півтора метра. Крім того, вони більш розгалужені і, отже, характеризуються рясним цвітінням, оскільки квіти у всіх представників роду формуються на верхівках пагонів.
Листя плюмерії темно-зелене, подовжене, шкірясте, іноді з фіолетовим, коричневим або сірим відтінком. Воно може бути круглими або загостреними на кінцях, гладким або гофрованим.
Центральна жилка ділить листя на дві симетричні половини, кожна з яких вистелена паралельними рельєфними венами. Стебла та листя містять молочний сік, який при попаданні на шкіру викликає роздратування та печіння.
Воскові квіти досить великі 5-10 см в діаметрі, зібрані в суцвіття по 18-20 штук. Їх інтенсивний аромат з нотами гарденії, цитрусових й прянощів високо цінується в парфумерії та косметології. Запах посилюється ввечері й вночі, оскільки в природі рослина запилюється нічними метеликами.
Період цвітіння припадає на початок літа та триває до осені. Залежно від видової або сортової приналежності забарвлення квітів може бути білим, кремовим, жовтим, червоним, рожевим, синім, бузковим, двокольоровим або триколірним.
При штучному запиленні зав'язуються стручки з насінням, для дозрівання якого потрібно 8-9 місяців. Ознакою дозрівання є зморщування зовнішньої оболонки та поява тріщини по всій довжині стручка. Дозріле насіння можна зберігати в сухому вигляді близько 3 місяців. Пізніше воно втрачає здатність проростати.
Плюмерія біла (Plumeria alba). Під час цвітіння на кінцях пагонів з'являються великі суцвіття, що зібрані в кисті у формі віяла. Квіткові пелюстки злегка зігнуті всередину та пофарбовані в білий колір з жовтою плямою біля основи. Запах рослин цього виду відрізняється мигдальними нотами.
Червона плюмерія (Plumeria rubra) - листопадне дерево з червоними відтінками квітів, бруньок або квіткових стебел. Численні сорти можуть мати біле, жовте, рожеве, помаранчеве, бузкове, двоколірне або різнокольорове забарвлення пелюсток.
У природному середовищі існування дерева ростуть на повному сонці, але кімнатну плюмерію слід захищати від прямих полуденних променів.
Кращим місцем для вирощування стане західна або східна експозиції, де рослина зможе отримувати яскраве розсіяне світло протягом декількох годин. На південному вікні необхідно легке затінення з 12 до 16 годин. Деревце здатне рости і при слабкому освітленні в півтіні, але цвітіння в цьому випадку буде дуже мізерним або зовсім відсутнє.
Догляд за плюмерією містить також правильний полив. Рослину в період активної вегетації зрошують рясно відстояною водою кімнатної температури, виливаючи надлишки з піддона.
Частота поливу залежить від навколишнього середовища - чим спекотніше в приміщенні, тим частіше поливають. Однак заболочування ґрунту згубно для дерева, оскільки швидко викликає розвиток стеблової гнилі, тому ґрунт між зрошенням обов'язково повинен просихати на 0,5-1 см вглиб.
Тропічна красуня потребує підвищеної вологості повітря в жаркий період. Досягається необхідний рівень вологості за допомогою регулярного обприскування листя, бажано зранку.
Франджипані, як і більшість вихідців з тропіків, любить теплі умови утримання. Оптимальний температурний діапазон влітку становить 22-32 °C, а зимовий на рівні 15-18 °C.
Рослина здатна переносити короткочасне зниження температури до + 13 °C, але більш холодні умови призводять до загибелі екзота.
Вирощування хурми з кісточки в домашніх умовах та догляд за деревом
Квітка добре себе почуває на свіжому повітрі, тому влітку рекомендується перенести горщик на балкон або в сад, захистивши рослину від опадів.
Важливо пам'ятати, що в середині осені зі скороченням світлового дня плюмерія починає готуватися до періоду відпочинку, який супроводжується пожовтінням та частковою втратою старого листя.
Частоту поливу поступово зменшують, а взимку зрошення майже припиняють, не допускаючи повного висихання ґрунту. Закінчується відпочинок з приходом весни. Виводять деревце з зимівлі за допомогою поступового збільшення поливу. Горщик в період зимівлі можна переставити в тінь.
Обрізування пагонів можна проводити тільки у дорослого, здорового деревця не молодше 4-5 років та раз у 2 роки. Процедура дозволяє коригувати висоту рослини й сформувати компактну форму.
Вкорочують пагони ранньою весною або відразу після цвітіння. Оскільки пагони франжипані дуже чутливі до гниття, то процедуру проводять стерильним інструментом, роблячи зріз під кутом.
В догляд за плюмерією входить підживлення, що призначене для квітучих рослин з підвищеним вмістом фосфору. Удобрюють раз на 2 тижні з початку весни до осені.
Добре працює позакореневе підживлення раз на тиждень, для якого використовують третину дози. Добриво розводять у воді для обприскування листя.
Молодим рослинам необхідна пересадка щорічно, оскільки швидке зростання призводить до виснаження субстрату, а коріння відчуває брак місця. Дорослі екземпляри старше 5 років пересаджують при необхідності, приблизно раз в 3 роки. Великим деревцям можна міняти верхній шар ґрунту на новий.
Пересадку проводять ранньою весною методом перевалки в горщик широкий та глибокий на 4 см більше попереднього. Щоб уникнути застою води на дні насипають дренаж з керамзиту.
Як субстрат добре підходить звичайний універсальний квітковий ґрунт з додаванням вермикуліту або грубозернистого піску в співвідношенні 1:1 або ґрунт для кактусів. Щоб уникнути розвитку цвілі та гнилі корисно додати до складу кілька шматочків деревного вугілля.
Для підтримки невеликого росту дерева при пересадці дорослої рослини можна вкоротити коріння на 5 см. Зрізи присипають корицею та залишають на кілька годин підсохнути, після чого висаджують в той же горщик, помінявши землю. Листочки після такої процедури з'являться пізніше звичайного.
Живці для розмноження завдовжки 15-20 см зрізають навесні до появи листя, опускають зріз у теплу воду, щоб змити молочний сік та потім занурюють в препарат, який сприяє росту коренів (Корневін, Гетероауксин).
Оброблені живці висаджують на глибину 10 см в горщик із сумішшю, яка складається з рівних частин піску, перліту та універсального ґрунту. Для вкорінення важливо підтримувати вологість субстрату та забезпечити йому температуру на рівні 23-25 ̊С, використовуючи нижній підігрів.
Горщик з живцем ставлять в місце з яскравим розсіяним світлом або використовують підсвічування фітолампою. Поливають потроху, коли верхній шар підсохне та стане злегка вологим. Вкорінення триває 1-3 місяці. Ознакою утворення коренів є поява нового зростання.
Після формування 3-4 листочків можна починати підживлення, але тільки половиною дози від рекомендованої. Перша квітка з'явиться вже через рік.
Ще одним способом отримання франжипані є посів насіння, яке можна купити в спеціалізованих магазинах або зібрати самостійно. Перед посівом насіннєвий матеріал замочують у воді на добу.
Поміщають насіннячко в суміш з універсального ґрунту та перліту (1:1) вертикально на глибину близько 0,5 см. Верхня крилата частина залишається над землею.
Щоб забезпечити максимальну вологість можна накрити кожне насіннячко пластиковою пляшкою зі зрізаним дном. Горщики ставлять на підвіконня сходу або заходу. Субстрат підтримують помірно вологим.
Проростання займає від 7 до 21 днів. Коли з'явиться перше листя корисно розпилювати на нього теплу воду з декількома краплями Флоровита на 500 мл води.
Після появи справжніх листочків сіянці можна пересаджувати в ґрунт для сукулентів з додаванням однієї частини вермикуліту. Приблизно через 2 тижні починають вносити добриво, при цьому дозу зменшують вдвічі.
Однією з найбільш поширених проблем, що виникають при вирощуванні плюмерії, є відсутність цвітіння.
Можливі причини:
Пожовтіння та опадання листя поза періодом спокою говорить про нестачу вологи. Ті ж симптоми з'являються і при зайвому поливі.
Деформоване листя є ознакою стресу, який може бути викликаний зараженням комахами, пошкодженням кореневої системи або навіть просто переміщенням рослини на нове місце.
Гниття кінчиків пагонів є поширеною проблемою цієї рослини, коли вода потрапляє на зріз або рану. Хвороба проявляється в зміні кольору верхівки пагону – він стає сірим або коричнево-чорним, розм'якшується. При перших симптомах уражену частину зрізають, а рослину обробляють фунгіцидом.
Гниль стебла, яка поширюється знизу від основи вгору. Розвивається внаслідок заболочування ґрунту. Стебло розм'якшується, гниє. Хвороба насилу піддається лікуванню та кращим способом врятувати рослину стане обрізування здорових пагонів для подальшого вкорінення.
Поява чорних крапок на листі та їх подальше збільшення в розмірах є ознакою грибкового захворювання. Почорніле листя видаляють, та 2-3 рази обробляють дерево фунгіцидом (Фітоспорін, Фундазол).
Оскільки плюмерія вважається отруйною рослиною, вона рідко уражається шкідниками. Небезпечним для франжипані є павутинний кліщ який проявляє активність в приміщенні з сухим повітрям.
Найбільш ефективні препарати від шкідника - «Фітоверм» та «Актеллік». Мильний водний спрей також дуже хороший для боротьби з павутинними кліщами. Для його приготування готують суміш з 1 чайної ложки м'якого рідкого мила, яке розводять в 1 л води. Мильним розчином протирають листя дерева.