Зміст
Пасифлора (Passiflora) – рід рослин з сімейства Пасифлорових об'єднує більше ніж 500 видів деревних й трав'янистих ліан або чагарників, що швидко зростають. Переважна більшість представників роду – вихідці з тропічних регіонів Мексики, Центральної та Південної Америки.
У 1608 році іспанські ченці-єзуїти, побачивши в кольорах рослини елементи страждань Христових, офіційно подарували папі Павлу V малюнок та висушені зразки культури, що була відкриту в Перу в 1569 році. Італійський монах і вчений Джакомо Босіо включив ілюстрації рослини у свій релігійний трактат, назвавши її «квіткою п'яти ран».
Припускають, що квітка розглядалася в той час як символічний посібник для індіанців Перу в прагненні звернути місцевих жителів у християнство.
Шведський ботанік Лінней в 1745 році класифікував ботанічну назву культури як «пасифлора» або в перекладі з латині — страстоцвіт. У 18 столітті страстоцвіт був привезений до Європи з Південної Америки, що стало початком його гібридизації і садівничої подорожі, яка охопить весь світ.
Справжній бум ці рослини пережили на початку ХХ століття. Страстоцвіт вирощували в будинках та оранжереях, про них писали журнали й працювали над селекцією.
Нині домашня пасифлора все також користується популярністю у квітникарів, тому, що догляд за рослиною у порівнянні з іншими тропічними екзотами нескладний – слід лише враховувати кілька основних правил вирощування.
Біотичний спосіб запилення широким спектром комах привів до величезних морфологічних змін серед видів культури. Вважається, що пасифлора має найвищу різноманітність форм листя серед всіх родів рослин.
Ліана утворює довгі пагони з чіпкими вусиками, які прикріплюються до опор. Декоративною прикрасою є її оригінальні зірчасті та запашні квіти з п'ятьма пелюстками, п'ятьма чашолистками й схожою на бахрому короною навколо центральної частини з тичинками.
Забарвлення корони й пелюсток в залежності від сорту або гібрида може бути білим, кремовим, червоним, рожевим, фіолетовим або блакитним.
Нині у продажу можна побачити безліч сортових форм, які культивують заради барвистого цвітіння. Однак деякі сорти можуть похвалитися декоративним строкатим листям.
Цвіте пасифлора рясно з кінця червня до початку жовтня. Після запилення зав'язуються овальні або кулясті плоди. У деяких представників роду, наприклад, у маракуї вони володіють чудовим солодким смаком й ароматом.
Пасифлора блакитна (P. cearulea). Найперший вид з красивим цвітінням, який набув поширення в Європі. Фахівці рекомендують його, перш за все через надзвичайно декоративні сорти з квітками, які пофарбовані в сині, фіолетові, білі й рожеві кольори.
Пасифлора інкарнатна (Passiflora incarnata) — дуже схожа на попередній вид, але з ще більшими квітками білого, ніжно-рожевого, червоного або темно-червоного забарвлення.
М'ясисті їстівні плоди зав'язуються в липні та дозрівають восени. Відомі сорти: темно-фіолетовий «Натхнення», рожево-червоний «Малиновий штрудель», темно-червоний сорт «Леді Маргарет», рожевий сорт «Вікторія».
Пасифлора їстівна (Passiflora edulis) або маракуя зі смачними плодами, колір яких варіюється від темно-фіолетового до світло-жовтого.
Солодка гранаділла або пасифлора язичкова (P. ligularis) — ще один широко поширений вид родом з Андських гір. За межами свого ареалу росте в тропічних горах Африки, де ця рослина відома під ім'ям гранаділла.
У домашніх умовах пасифлора гранаділла культивується в основному заради смачних плодів. Довжина пагонів дорослої ліани близько 5 метрів.
Культура любить велику кількість яскравого розсіяного світла, як мінімум 4-5 годин на день. В домашніх умовах для рослини підходять тільки ранкові та вечірні прямі сонячні промені, оскільки полуденне сонце призводить до пожовтіння листя.
На південній стороні в приміщенні домашню пасифлору необхідно притінити папером або тканиною, але на відкритому повітрі в цьому немає потреби.
Тільки при адекватному рівні освітленості ліана буде добре рости й рясно цвісти. У тінистому місці у страстоцвіту зростання сповільнюється, пагони потоншуються, а квіти не зав'язуються.
В період низької сонячної активності та короткого дня (середина жовтня - початок березня) горщик рекомендується переставити на південну сторону.
Літня температура в діапазоні 20-25 ̊C сприяє активній бутонізації та довгому цвітінню. Не зважаючи на тропічне походження спеку й духоту екзот переносить погано, оскільки у природі місцем його зростання є гори. Високі температури призводять до опадання бутонів та квітів, в'янення листя.
Період зимового спокою з грудня по березень ліана повинна проводити в прохолоді при температурі не вище 8-15 ̊C. Для цих цілей добре підходить веранда в приватному будинку або утеплений балкон.
Повноцінний відпочинок передбачає мінімальний полив, відсутність підгодівлі та обприскувань. У спокої ліана може втратити невелику кількість листя. Відсутність відпочинку не дає рослині набратися сил перед активним цвітінням й плодоношенням, що часто призводить до пожовтіння та опадання листя, бутонів.
З кінця травня горщик з ліаною на все літо корисно перенести на балкон або поставити в саду, оскільки свіже повітря сприяє доброму розвитку рослини.
Догляд за пасифлорою в домашніх умовах полягає також в правильному зрошенні. Культура не особливо стійка до посухи, віддаючи перевагу вологому, але добре дренованому ґрунту. У період активного росту пасифлора вимагає рясного поливу, а в спекотні дні її можна зрошувати щодня.
Ґрунт повинен залишатися вологим, але не мокрим, тому надлишки води з піддона необхідно виливати. Бліде та поникле листя вказує на надлишок вологи в субстраті.
З вересня поливають рідше, а з кінця листопада зрошення сильно обмежують, але не дозволяють субстрату повністю висихати. Полив проводять відстояною та злегка теплою водою. Навесні й влітку пасифлора вдячно реагує на обприскування та періодичний теплий душ.
Швидкоросла ліана в період вегетації потребує регулярної підгодівлі багатокомпонентним рідким добривом з переважним вмістом калію, яке розбавляють у воді для поливу.
Підгодовують з березня по вересень кожні один-два тижні. Корисно також чергувати мінеральні добрива з органічними, наприклад, з біогумусом для культур з декоративним цвітінням.
Догляд за пасифлорою в домашніх умовах передбачає також обрізування, яке проводять ранньою весною до пересадки, вкорочуючи всі пагони на 1/3. Процедура стимулює зростання численних бічних пагонів, підвищуючи щільність зеленої маси та забезпечуючи рясне цвітіння.
До 4-літнього віку молоді ліани пересаджують щорічно, а дорослі рослини можна пересаджувати раз у 2-3 роки. Вибирайте горщик на 1-2 см більше попереднього, оскільки у великій місткості ліана буде нарощувати кореневу масу на шкоду цвітінню.
Ґрунт для пасифлори обов'язково повинен бути родючим, багатим гумусом, зі слабкою кислою реакцією. Відповідний субстрат легко приготувати самим, змішавши в рівних пропорціях універсальний квітковий ґрунт, торф й вермикуліт, який можна замінити грубозернистим піском. На дні горщика викладають дренажний шар з керамзиту.
До пересадки встановіть в горщику опору та, пересадивши рослину, направте пагони в різні напрямки, щоб вони не заплутувалися й рівномірно обплітали конструкцію.
Вирощувати пасифлору з домашнього насіння досить складно, тому, що схожість свіжого посівного матеріалу становить всього 30%, а після року зберігання лише 1-2%. Крім того, молоді саджанці можуть сильно відрізнятися від характеристик батьківської рослини.
Найкраще скористатися насінням, яке пропонують спеціалізовані квіткові відділи. Посівний матеріал, який придбаний в магазині, висівають в кінці зими або на початку весни.
Якщо ви все-таки вирішили розмножити пасифлору своїм насінням, то спочатку підготуйте їх за допомогою описаних нижче процедур:
Перед посівом у домашнього або магазинного насіння можна перевірити його життєздатність. Для цього насіння заливають теплою водою і залишають на добу. Стерильне спливе, а життєздатне буде на дні.
Висівають насіння на поверхню субстрату з торфу та вермикуліту (1:1) і злегка вдавлюють. Для отримання сходів необхідна висока вологість, тому місткості накривають пластиком або іншим прозорим матеріалом і ставлять в місце з яскравим розсіяним світлом при температурі 21-22 ̊С.
Ґрунт має бути весь час помірно вологим. Проростання насіння може зайняти від 3-4 тижнів до декількох місяців, тому наберіться терпіння. Після появи перших сходів накриття можна прибрати.
Молоді паростки потребують тривалого світлового дня, який можна забезпечити за допомогою додаткового освітлення фітолампою. На стадії 3-4 листів саджанці готові до пересадки в окремі горщики методом перевалки. Пора плодоношення у пасифлори з насіння настає тільки через кілька років.
Більш результативний метод отримання нових рослин – вегетативний. Напівздерев'янілі живці з 4-5 листочками зрізають під кутом навесні. Живці легко розвивають коріння, як у ґрунті, так і у воді. Нижню пару листя перед процедурою обривають.
Для вкорінення в ґрунті готуємо суміш з піску та торфу. Зріз живців занурюють в порошок-коренеутворювач, заглиблюють в ґрунт й поливають. Для створення тепличних умов горщики з живцями накривають прозорим пакетом, який раз в день прибирають на кілька хвилин для провітрювання. Зазвичай процес вкорінення займає 3-4 тижні. Зміцнілі та підросли саджанці пересаджують в окремі горщики.
У більшості випадків неправильний догляд за пасифлорою послаблює рослину та стає причиною розвитку хвороб.
Фузаріоз. Грибкове захворювання, що викликане грибком Fusarium solani. Перші ознаки — потемнінням стебла на рівні ґрунту, некротичні жовті плями на листя, за якими слідують його відмирання й опадання. Хвороба зустрічається рідко і її причиною є заражений ґрунт. Ліану, уражену фузаріозом краще знищити.
Бактеріальна плямистість листя починається з невеликих, жовтих, круглих плям на листя, які з часом збільшуються та вражають судинну систему рослини. Зараження патогеном відбувається через пошкоджені частини ліани. Лікування проводиться препаратами, до складу яких входить хлорид міді.
Вірус огіркової мозаїки, який в домашніх умовах найчастіше передається попелицею або присутній в зараженому насінні. Основні симптоми — поява мозаїчних та хлоротичних плям на старому листі, яке необхідно видалити.
Антракноз вражає пагони та листя, деформує й викликає гниття плодів. В теплих умовах при високій вологості повітря та ґрунту ця хвороба прогресує. Боротьба містить в собі поліпшення умов вирощування й використання фунгіцидів на основі міді.
Домашня пасифлора може уражатися павутинним кліщем, борошнистим червцем та попелицею. Комах знищують за допомогою системних інсектицидів.