Зміст
Рід Пахистахис (Pachystachys) з сімейства Акантові (Acanthaceae) налічує всього 12 видів квітучих, вічнозелених або листопадних трав'янистих рослин або чагарників, які ростуть у природі у вологих тропічних лісах країн Карибського басейну, Південної та Центральної Америки.
Культура була відома колекціонерам ще в 19 столітті, а потім забута та знову відкрита тільки в кінці 1960-х й початку 1970-х років.
Пагони куща гіллясті, зелені, листя розташоване на короткій ніжці. Поверхня листя виглядає злегка зморшкуватою через яскраво виражених прожилок.
На верхівках прямих пагонів формуються щільні вертикальні колосоподібні суцвіття, завдяки яким рід й отримав свою назву «pachistachis», що в перекладі з грецької перекладається як «товстий колос». При гарному догляді один дорослий кущ під час цвітіння може сформувати одночасно до 15-20 суцвіть.
Не дивлячись на екзотичне походження в догляді пахистахис не капризний та в домашніх умовах може цвісти щороку, а завдяки легкості розмноження отримати нові рослини не є проблемою.
У кімнатному квітникарстві набули поширення тільки два представники роду: Pachystachys lutea та Pachystachys coccinea.
Пахистахис жовтий (Pachystachys lutea) найбільш популярний в культурі. Низькорослий чагарник з розгалуженими пагонами у природі досягає 90-120 см, а в домашніх умовах вирощування не перевищує 50 см.
Листя темно-зелене, велике, близько 15-20 см завдовжки й шириною 4-6 см. Справжні білі квітки вузькі, з двома губами й трубчастої форми. Кожна квітка частково покрита ефектними жовтими приквітками, що перекривають друг друга та утворюють суцвіття довжиною 8-12 см.
Завдяки дивовижному суцвіттю пахистахис жовтий в англомовних країнах отримав назву «льодяник» або «золота креветка».
Період цвітіння зазвичай триває з березня по жовтень, але самі квітки живуть не довго, всього 10-12 днів, а от приквітки зберігають свою яскравість кілька місяців, надаючи рослині дивовижний вигляд.
Червоний пахистахис (Pachystachys coccinea) рідко вирощується в будинках, але є частим гостем ботанічних садів та оранжерей. Висота в природному середовищі існування приблизно 2 метри, але вирощування в горщику допомагає обмежувати його зростання.
Листова пластинка може бути темно-зеленою або бордовою. Приквітки на відміну від жовтого пахистахиса темно-зелені й щільніше притиснуті до стебла. Квіти вузькі, темно-червоні, трубчасті.
Кімнатний пахистахис може адаптуватися до різної інтенсивності освітлення, але не переносить прямих полуденних променів та тіні. Східна й західна експозиції, а також місце недалеко від південного вікна ідеально підходять для вирощування цієї екзотичної рослини.
При розміщенні горщика на підвіконні південної сторони навесні й влітку знадобиться затінення з 11 до 16 годин. На північній стороні пагони витягуються, а цвітіння відсутнє.
В цьому випадку знадобиться додаткове підсвічування фітолампами. Взимку у відсутності цвітіння потреба в яскравому освітленні зменшується.
Культура теплолюбна, тому навіть в найхолоднішу пору року температура повітря в кімнаті не повинна опускатися нижче 17 ̊C, а зниження до 15 ̊C викликає температурний шок та опадання листя.
Протягом всього року рекомендуються помірні температури на рівні 20 - 23 ̊C. На спеку, особливо при поганій циркуляції повітря, рослина реагує погано та вимагає в цей період високої вологості повітря й частого поливу.
Взимку слід берегти квітку від протягів та не допускати контакту листя з холодним склом, що може негативно позначитися на здоров'ї рослини та зовнішньому вигляді.
Важливою частиною догляду за пахистахисом в домашніх умовах є правильний полив. Навіть короткочасне пересихання ґрунту призводить до в'янення й засихання листя, при цьому надлишок вологи збільшує ризик розвитку хвороб.
Ґрунт в горщику повинен бути постійно помірно вологим, але зрошують тільки після висихання верхнього шару субстрату на 1-1,5 см вглиб. Взимку при кімнатній температурі поливають приблизно раз у 2 тижні, зберігаючи лише невелику зволоженість субстрату, але, не допускаючи його пересихання. Якщо кущ взимку продовжує цвісти, то полив не зменшують.
Для гарного розвитку культурі потрібна вологість на рівні 60%. Для досягнення таких умов, починаючи з середини весни й до кінця літа, регулярно розпилюють на листя воду, бажано 2 рази на день, при цьому попадання води на суцвіття неприпустимо, оскільки викликає їх гниття й опадання.
Також рекомендується встановити горщик на тарілці з мокрим керамзитом або галькою або поруч поставити місткість з водою. Взимку досить розпорошувати воду через день.
Важливо! Для поливу й обприскування листя підходить тільки тала, відстояна або фільтрована тепла вода
Оскільки пахистахис в домашніх умовах не має вираженого періоду спокою, то рекомендується підгодовувати весь рік збалансованими мінеральними добривами, що призначені для квітучих кімнатних рослин.
Під час активного росту підгодовують раз в 14 днів, а з кінця вересня по лютий раз на півтора місяця. Добрива можна використовувати як рідкі, які розводять у воді для поливу, так і повільної дії.
Пересадку молодих кущів проводять щороку в кінці лютого або на початку березня, а дорослі рослини можна пересаджувати раз у 2-4 роки. Перед посадкою обов'язково на дні горщика насипають дренажний шар не менше 5 см у висоту з керамзиту для запобігання застою води.
Для культури підходить квітковий універсальний ґрунт з додаванням однієї частини перліту або піску та однієї частини торфу. Корисно внести в субстрат трохи деревного вугілля, яке зменшує ризик розвитку патогенних грибків. Пересадку проводять методом перевалки, щоб не пошкодити чутливе коріння.
Без регулярного обрізування рослина з часом втрачає кущистість, витягується, нижні пагони оголюються, стають непривабливими, тому пахистахис потребує постійного формування крони, яке проводять раз в 1-2 роки перед пересадкою або відразу після неї.
Пагони вкорочують нижче другої-третьої пари листочків, що дозволяє стимулювати зростання густої, компактної крони з рясним цвітінням. Решту гілочок можна використовувати для розмноження.
На молодих 2-3 літніх кущах бажано зробити першу кардинальне обрізування, вкоротивши пагони наполовину, що дозволяє отримати більш компактну, розгалужену крону. Часте прищипування верхівок та видалення старих суцвіть збільшує період цвітіння і його рясність.
Пахистахис розмножується тільки вегетативним способом. Процедуру живцювання проводять в період найбільш активного зростання — з березня до початку червня.
Повітряні корені орхідей – опис, пересадка рослини, проблеми
Вибирають тільки пагони на яких не було цвітіння. Верхівкові живці з 2-3 меживузлями зрізають під кутом 45 градусів та занурюють зріз в спеціальний порошок, що стимулює вкорінення. Висаджують в суміш з торфу й вермикуліту (піску) та для підтримки постійної вологості й температури накривають прозорим кульком.
Живці під час вкорінення потребують щоденного обприскування й провітрюванні теплички 10 хвилин в день. Зазвичай процес утворення коренів займає 2-3 тижні.
Як тільки з'являються ознаки вкорінення, кульки прибирають та через місяць пересаджують молоді рослини в окремі горщики. Висаджуючи кілька саджанців в один горщик можна отримати більш потужний та щільний кущ. По мірі зростання протягом року кілька разів прищипують всі верхівки пагонів для стимуляції кущіння.
Найбільш поширена проблема у вирощуванні — нестача води й тепла.
В'яне або опадає листя у пахистахиса:
Пагони витягуються, а нові листочки занадто дрібні й бліді – реакція рослини на брак освітлення. Жовте або блідо-зелене листя без глянцю – ознака дефіциту поживних речовин.
Надлишок вологи в ґрунті особливо взимку є причиною розвитку кореневої гнилі.
Основними шкідниками, що вражають пахистахис, вважаються борошнисті червці, щитівка, павутинний кліщ. При появі комах все листя протирають вологою тканиною, яка змочена в мильному розчині. Подальша обробка інсектицидними препаратами гарантує швидке одужання вашого зеленого вихованця.