Зміст
Нефролепіс (Nephrolepis) з сімейства Даваллієвих є загальною назвою роду папоротей.
З усіх 30 видів в кімнатній культурі набув поширення нефролепіс піднесений (Nephrolepis exaltata), який в природі росте у вологих, тропічних лісах і поблизу боліт на території Південної та Центральної Америки, Флориди, Вест-Індії, островах Полінезії.
В межах виду Nephrolepis exaltata існує декілька різновидів та сортів, що відрізняються розміром – деякі з них маленькі й компактні, інші досить великі.
Ці вічнозелені наземні або епіфітні рослини мають коротке коріння і перисте листя, або правильно - вайї, які утворюють форму розетки. Молоді вайї ростуть вертикально, потім у багатьох видів з часом граціозно згинаються вниз. У домашньому догляді нефролепіс піднесений вважається самим вимогливим.
Перевага його вирощування полягає у високій декоративності й дивовижних властивостях - папороть має виняткову здатність поглинати шкідливий формальдегід з повітря, збагачує приміщення киснем, збільшує вологість, значно покращує мікроклімат, іонізує повітря.
Вид має декілька ефектних сортів, листя яких може бути перисте, кучеряве, хвилясте, а селекціонери все ще працюють над новими сортовими формами.
«Bostoniensis» (Nephrolepis exaltata cv. Bostoniensis) - один з найстаріших і найпопулярніших сортів. Був представлений селекціонерами ще в 1894 році та набув широкого поширення завдяки високій здатності адаптуватися до вирощування в будинку. Вайї формують велику розетку. Вони можуть бути довгі або короткі у форми Bostoniensis Nana.
Нефролепіс «Грін леді» - елегантна, легка у догляді рослина з витонченими, численними, злегка зігнутими листям-вайями. Може досягати висоти 60-80 см.
«Tiger Fern» - виключно ефектний, нещодавно створений культивар форми Variegata з нерегулярним забарвленням золотистого, кремового і навіть рожевого відтінку на тлі зелених вай.
«Еміна» - сорт зі світло-зеленими, закрученими, ніби кучерявими вайями.
«Fluffy-ruffles» - невисока сортова форма з хвилястими, численними вайями, що зібрані в щільну розетку.
«Suzi Wong» - ніжне листя настільки тонке й ажурне, що сорт часто називають «бавовняна цукерка». Виглядає рослина м'якою та пухнастою, так і хочеться її помацати.
При обприскуванні не дозволяйте воді збиратися між листям, тому що це призведе до його гниття. Потребує хорошої циркуляції повітря.
Всі сорти мають схожі вимоги вирощування і в комфортних умовах можуть прожити близько 10 років.
Думка про те, що рослина любить тільки тінь помилкова. У природному середовищі існування папороті отримують невелику кількість непрямих сонячних променів, яких цілком достатньо для розвитку, тому в тінистому місці кімнати ваш зелений вихованець просто загине.
Рослині необхідно забезпечити неяскраве розсіяне світло або півтінь з весни по осінь, а з листопада по березень полуденне сонце прекрасно стимулює зростання кімнатної папороті.
Поруч з південним вікном добре працює світло, яке пропускають сітчасті штори або жалюзі. А ось молоді саджанці на перші 2-3 тижні після посадки варто помістити на підвіконня вікна з північного боку.
Оптимальна температура взимку становить близько 15-18 °C. У більш прохолодних умовах рослина припиняє свій ріст. Влітку найкращий температурний режим для вирощування - 19-24 °C. Домашня папороть не витримує спеку вище 24 °C, якщо вологість невисока.
Добре відгукується культура на свіже повітря, тому в погоду з теплими ночами квітку корисно тримати на балконі або в саду. Якщо вайї зазнали впливу холоду і загинули, обріжте їх і створіть комфортні вологі умови. Зазвичай рослина відновлюється протягом короткого часу.
У догляді за нефролепісом в домашніх умовах необхідно враховувати його любов до вологи, але при цьому земля не повинна бути весь час мокрою. Влітку зрошуйте ґрунт приблизно 2-3 рази на тиждень, підтримуючи його в злегка вологому стані.
Взимку в прохолодному приміщенні досить поливати раз в 7-14 днів, але поверхневий шар ґрунту між черговим зрошенням повинен просохнути.
Вологість повітря відіграє дуже важливу роль у догляді за домашньою папороттю нефролепісом. Для створення умов, що наближені до природного середовища зростання, наземну частину необхідно постійно зволожувати за допомогою спрею.
Горщик рекомендується поставити на блюдо, яке заповнене водою і керамзитом, але так, щоб дно горщика стояло не в воді. Влітку влаштовують раз на місяць «душові процедури».
На дефіцит вологи в ґрунті і/або повітрі рослина реагує пожовтінням і засиханням вай. Навіть короткочасне висихання земляної грудки часто призводить до смерті тропічної квітки.
Зрошення слід проводити злегка теплою і м'якою водою. У літній час горщик можна занурювати у місткість з водою на 10-15 хвилин, а потім дати стекти зайвій воді через дренажні отвори.
Квітку підгодовують кожні два тижні в період активного росту з квітня по осінь універсальними мінеральними добривами. Після пересадки в родючий субстрат протягом 1-2 місяців підгодовувати нема потреби.
Пересаджують навесні раз у 2-3 роки, коли коріння вже проросло крізь отвори в горщику. Тільки молоді саджанці потребують щорічної пересадки перші 2-3 роки. Будьте дуже акуратні під час процедури, тому що рослина погано реагує на пошкодження коренів.
Домашня папороть росте краще в керамічному, неглибокому горщику. Перед пересадкою не забудьте викласти на його дні шар дренажу з дрібного щебеню, битої цегли або керамзиту.
Деякі квітникарі для підтримки оптимальної вологості повітря вирощують кімнатний нефролепіс в подвійному горщику. Перший менший горщик з отворами, в який посаджена рослина, поміщається в трохи більший без отворів. Простір між ними заповнюється ґрунтом і підтримується у вологому стані.
Який вибрати ґрунт для нефролепіса? Найкраще підходить суміш з торфу, шматочків моху сфагнуму, вермикуліту та універсального ґрунту в співвідношенні 2:1:1:3. З готових сумішей можна придбати ґрунт для азалій або гортензій. Він легкий, поживний і має необхідну кислу реакцію.
Існує три варіанти розмноження: діленням куща, бульбами та пагонами-нащадками.
Для розмноження кореневищем підходять тільки зрілі екземпляри з добре розвиненою кореневою системою. Процедуру найлегше проводити під час пересадки.
Для подальшого успішного вкорінення кожна частина повинна мати як мінімум 2 точки росту. Через те, що частини папороті погано приживаються, то перші пару тижнів їм бажано створити тепличні умови за допомогою накриття з пакета.
Кореневі бульби також беруть під час пересадки та поміщають в окремі горщики. Слідкуйте за режимом поливу. Через деякий час з'являться молоді листочки.
У третьому випадку розмножують тонкими пагонами-вусиками, що не мають вай. Їх прикопують в субстрат в тому ж горщику, при цьому верхівку залишають над поверхнею.
Субстрат підтримують весь час помірно вологим. Зазвичай вкорінення займає близько 2-3 тижнів. Коли з'являться листочки, молоді рослини можна відокремити й пересадити.
Тільки чисті види культури розмножуються за допомогою спор. На жаль, спори сортових форм і гібридів не здатні до розвитку.
У більшості випадків проблеми в догляді за домашнім нефролепісом відбуваються через помилки, які допущені при вирощуванні.
Кінчики листя нефролепіса сохнуть і стають коричневими. Проблема викликана низькою вологістю повітря.
Пожовтіння або скручування листя. Причина полягає в нестачі або надлишку поливу, холодних протягах, при постійному поливі жорсткою водою, яка викликає засоленість ґрунту.
Листя опадає. Це трапляється досить часто відразу після покупки через зміни умов утримання. Квітці потрібен час на відновлення та адаптацію.
Коренева гниль. Холодні температури з надлишком вологи провокують розвиток грибкових захворювань. Рослина слабшає і сохне, коріння гниє. Коричнева плямистість вай розвивається в жарких і вологих умовах.
В обох випадках уражені частини рослини повинні бути негайно видалені, а ґрунт замінений на свіжий. Потрібна також обробка протигрибковим препаратом.
Зі шкідників папороть може уражатися щитівкою, яку видаляють ватним диском, що змочений в розчині спирту і мила. Жовте, бліде листя вказує на атаку павутинного кліща, який з'являється при сухому повітрі в приміщенні. Лікування від шкідників полягає в використанні відповідного інсектициду.